Постанова № 13022935, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 25/393

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Корнілова О.В. – представник, дов. № 01-01/1802 від 06.09.2010р.;

Рожков Й.М. – представник, дов. № 01-01/2674 від 13.12.2010р.;

від відповідача - Білокриницький О.В. – представник, дов. № 0110-184 від 27.04.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2010

у справі № 25/393 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 342570,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі відповідач) 239875,00 грн. суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-3001-0375 від 02.06.2008р., укладеного між позивачем – страхувальником та відповідачем – страховиком. Зважаючи на прострочення з боку відповідача свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 13012,40 грн. – 3% річних та 53222,20 грн. – розмір інфляційних втрат, а також на підставі п. 15.1 згаданого Договору – 36461,00 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 239875,00 грн. заборгованості, 12913,82 грн. – 3% річних та 47983,55 грн. – інфляційних втрат. Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-3001-0375 від 02.06.2008р. щодо виплати страхового відшкодування. До вимог позивача про стягнення з відповідача пені, судом за заявою останнього було застосовано позовну давність.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. у даній справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що подія, яка сталася 14.10.2008р. (викрадення транспортного засобу) має тільки ознаки страхового випадку та сама по собі не спричиняє обов’язку страховика виплатити страхове відшкодування;

- апелянт посилаючись на п. 5.1.8, пп. 13.21.2 Правил добровільного страхування та пп. 13.1.10.1, 13.1.10.3 Договору зауважує на тому, що підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування є навмисні дії останнього на настання страхового випадку, а також невиконання або неналежне виконання позивачем обов’язків за Договором № 28-3001-0375 від 02.06.2008р. та згідно з Правилами;

- крім того, відповідач наголошує на тому, що в порушення п. 5.2.9 Договору страхування охоронна сигналізація в транспортному засобі BMW X5 не функціонувала;

- при цьому, відповідач не погоджується і з сумою страхового відшкодування заявленою позивачем у розмірі 239875,00 грн., оскільки останнім при розрахунку даної суми не було враховано фізичний знос транспортного засобу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року (головуюча – Попікова О.В., судді: Вербицька О.В., Кондратова І.Д.) було прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до провадження та призначено розгляд справи на 30.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) розгляд апеляційної скарги у справі № 25/393 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Попікової О.В., суддів: Калатай Н.Ф., Кондратової І.Д.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено на 21.12.2010р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Калатай Н.Ф. в іншому судовому засіданні) розгляд апеляційної скарги у справі № 25/393 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Ропій Л.М., суддів: Кондратової І.Д., Попікової О.В.

У судовому засіданні 21.12.2010 року присутній представник відповідача подав доповнення до апеляційної скарги, в якому просив рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. у даній справі скасувати та припинити провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Присутні у судовому засіданні представники позивача проти поданого клопотання та доповнень до апеляційної скарги не заперечували.

Апеляційна колегія суддів відхиляє згадане клопотання відповідача, як неправомірне, з огляду на те, що перерахування відповідачем на рахунок позивача суми страхового відшкодування згідно платіжного доручення від 26.11.2010р. № 60310, було здійснено вже після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2007 року між Головним управлінням юстиції в Київській області (наймодавець) та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (наймач) укладено Договір найму транспортного засобу, за умовами якого наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування транспортний засіб БМВ Х5, державний реєстраційний номер АІ 3737 ВН, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу БМВ Х5 (д.н. АІ 3737 ВН).

02.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» - «страховик», (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група») та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - «страхувальник» укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-3001-0375 «Класик», яким визначено умови добровільного страхування, згідно яких відповідач прийняв на страхування, зокрема транспортний засіб BMW X5, реєстраційний номер АІ 3737 ВН на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема, викрадення та зобов’язується відшкодувати страхувальнику збитки пов’язані з настанням страхових подій.

Згідно Додатку № 1 до Договору № 28-3001-0375 від 02.06.2008р. сторонами погоджені: страхова сума транспортного засобу – 252500,00 грн., страховий тариф – 6,95 %, франшиза – 5 % (за страховий випадок – викрадення).

Також, сторони визначили порядок сплати позивачем страхового платежу, а саме: одноразово безготівково 02.06.2008р. сплатити 198214,00 грн. Строк дії даного Договору з 03.06.2008р. по 02.06.2009р.

Відповідно до п. 5.4.9, п. 5.4.10 Договору страховик зобов’язаний прийняти рішення про виплату (скласти Страховий акт) страхового відшкодування (страхової виплати) або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) в термін не пізніше 5 (п’яти) робочих днів від дати отримання від Страхувальника всіх необхідних документів, зазначених в розділі 8 Договору, що підтверджують факт настання Страхового випадку та розмір збитків. У разі відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) – протягом 10 (десяти) робочих днів від дати прийняття рішення, письмово повідомити про це страхувальника та вигодонабувача з обґрунтуванням причин відмови.

Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 5.4.11 Договору).

Згідно п.п. 5.3.2 та 5.3.3 відповідач має право перевіряти надану позивачем інформацію і документи стосовно транспортного засобу, умов його експлуатації та зберігання, факт і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків, та виконання останнім зобов’язань за Договором. Якщо за подією, яка може бути визнана страховим випадком, порушена кримінальна справа, відстрочити виплату страхового відшкодування на термін, що не перевищує 20 робочих днів з дня закінчення розслідування справи (її зупинення, або закінчення досудового слідства), що буде підтверджено документально (довідка, копія постанови органів МВС).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України визначені умови та порядок здійснення страхової виплати, у відповідності до якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.10.2008 року до відповідача звернувся страхувальник з заявою № 21776 про виплату страхового відшкодування за Договором № 28-3001-0375 від 02.06.2008р., підставою для звернення якого був страховий випадок, який трапився 10.10.2008 року, внаслідок якого було викрадено застрахований автомобіль BMW X5, реєстраційний номер АІ 3737 ВН. Також, позивачем на виконання умов пункту 8 згаданого Договору, було скеровано на адресу відповідача пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування.

Під час настання страхового випадку транспортний засіб БМВ Х5 (д.н. АІ 3737 ВН) перебував в експлуатації громадянина Ткаченко Юрія Дмитровича, що підтверджується наявними в матеріалах справи посвідченням водія, виданого на його ім’я, подорожнім листом службового легкового автомобіля та наказом страхувальника про приймання-передачу та закріплення транспортного засобу № 2 від 09.01.2008р.

Наведене підтверджується Постановою від 16.10.2008р. про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом БМВ Х5 (д.н. АІ 3737 ВН) згідно ч. 3 статті 289 Кримінального кодексу України.

Сума страхового відшкодування, яку має сплатити відповідач, внаслідок настання страхового випадку становить: 239875,00 грн. = 252 500,00 грн. – 12 625,00 грн. (тобто дійсна вартість транспортного засобу – 5% франшизи згідно Додатку № 1 до Договору добровільного страхування.

Однак, 16.02.2010 року відповідачем на адресу позивача скеровано лист за № 03/02/30 про відмову у виплаті останньому суми страхового відшкодування у розмірі 239875,00 грн. за настання страхової події – викрадення.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача - Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 239875,00 грн. суми страхового відшкодування за страховий випадок згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-3001-0375 від 02.06.2008р.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого Господарського суду м. Києва щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 239875,00 грн. суми страхового відшкодування, з огляду на наступне:

Згідно п. 1.29 Правил страхування страховика викрадення (крадіжка, грабіж, розбій) – це незаконне заволодіння ТЗ з будь-якою метою у власника чи користувача всупереч їх волі.

Розділом 12 Правил страхування, зокрема, абзацом 4 п. 12.1.7 встановлено, що для підтвердження факту настання, причин та наслідків страхового випадку страхувальник зобов’язаний надати страховику, по ризику «викрадення» ТЗ – у разі порушення кримінальної справи – довідку, копію постанови з органів МВС про порушення кримінальної справи та про зупинення або закінчення досудового слідства.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом «БМВ Х5» (р.н. АІ 3737 ВН) було винесено постанову про порушення кримінальної справи згідно ч. 3 статті 289 Кримінального кодексу України.

Постановою від 21.12.2009р. досудове слідство по кримінальній справі було зупинено до встановлення особи, яка скоїла злочин. Станом на 07.10.2010р. досудове слідство по кримінальній справі не відновлювалось, що підтверджується довідкою № 19687 від 07.10.2010р.

Посилання відповідача на не вирішення питання щодо сплати позивачу суми страхового відшкодування згідно Договору від 02.06.2008р. та Правил добровільного страхування, у зв’язку з відсутністю у відповідача постанови про зупинення досудового слідства від 21.12.2009р., визнаються апеляційною інстанцією непереконливими з огляду на наступне:

Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком, згідно з вимогами Правил страхування, умов Договору та чинного законодавства України, на користь страхувальника або вигодонабувача (п. 13.1 Правил страхування).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а також при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Пунктом 5.4.11 Договору страхування встановлено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

За умовами Договору страхування, зокрема п. 5.3.3, якщо за подією, яка може бути визнана страховим випадком, порушена кримінальна справа, страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування на термін, що не перевищує 20 робочих днів з дня закінчення розслідування справи (її зупинення, або закінчення досудового слідства), що буде підтверджено документально (довідка, копія постанови органів МВС).

Як вбачається з постанови про зупинення досудового слідства остання була винесена - 21.12.2009р. та залучена позивачем до матеріалів справи (а.с. 22) під час провадження у суді першої інстанції.

І відповідно, враховуючи п. 5.3.3 Договору страхування та постанову про зупинення досудового слідства, відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше 10.01.2010 року.

Так, умовами Договору страхування № 28-3001-0375 від 02.06.2008р., зокрема Додатком № 1 до нього, визначено, франшиза становить 5 %, що складає 12625,00 грн., і відповідно, розмір страхового відшкодування становить 239875,00 грн. (252 500,00 грн. – 12 625,00 грн.)

Отже, позивачем було вірно визначено розмір страхового відшкодування з врахуванням франшизи.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем при визначенні матеріального збитку транспортного засобу не було враховано фізичний знос транспортного засобу, визнаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки Додатком № 1 до Договору страхування сторони погодили, що фізичний знос транспортного засобу при визначенні суми заподіяного збитку не враховується.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягання з відповідача страхового відшкодування у розмірі 239875,00 грн. на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-3001-0375 від 02.06.2008р., за страховий випадок.

Залучене відповідачем під час апеляційного провадження до матеріалів справи платіжне доручення № 60310 від 26.11.2010 року, згідно з яким останнім на рахунок позивача було перераховано 89337,50 грн. страхового відшкодування за Договором № 28-3001-0375 від 02.06.2008р., не приймається апеляційною інстанцією до уваги, оскільки зазначені кошти були сплачені вже після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення 13012,40 грн. – 3% річних, 53222,20 грн. – інфляційних втрат та 36461,00 грн. пені за прострочення з боку відповідача сплати страхового відшкодування, апеляційна інстанція зазначає наступне:

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань, як це передбачено умовами Договору добровільного страхування від 02.06.2008р. № 28-3001-0375 (а саме: страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (пп. 5.4.11 Договору) належним чином не виконав, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача суми інфляційних втрат і трьох відсотків річних. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12913,82 грн. 3 % річних.

Проте, розмір нарахування інфляційних втрат є помилковим.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39339,50 грн. інфляційних втрат (з листопада 2008р. по серпень 2010р. – 239875,00 грн. * 1,164 - 239875,00 грн.).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 15.1 Договору добровільного страхування передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків за Договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (страхової виплати) шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0,1% від суми несплаченого в строк страхового відшкодування (страхової виплати) за кожен день прострочення (п. 5.4.12. Договору).

Згідно приписів статей 256, 257, 258 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права та інтересу, встановлюється, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.10.2010р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Враховуючи приписи чинного законодавства, усне клопотання представника відповідача, а також те, що позовна заява була подана після закінчення строку позовної давності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування позовної давності до вимог позивача в частині стягнення з відповідача 36461,00 грн. – пені.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, а саме: статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Проте, дійшовши висновку про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, а також застосувавши за заявою останнього позовну давність до вимог позивача про стягнення пені, суд першої інстанції помилково не зазначив у резолютивній частині свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 36461,00 грн. - пені, 98,58 грн. - 3% річних та 13882,70 грн. - інфляційних втрат.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України шляхом доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. у справі №25/393 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, Солом’янський район, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. «А», код ЄДРПОУ 30859524) на користь Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, буд. 81, літ. «А», код ЄДРПОУ 25287988) 239875 (двісті тридцять дев’ять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. - суму страхового відшкодування, 39 339 (тридцять дев’ять тисяч триста тридцять дев’ять) грн. 50 коп. - втрат від інфляції, 12 913 (дванадцять тисяч дев’ятсот тринадцять) грн. 82 коп. - 3% річних, 2921,28 грн. - витрат на сплату державного мита, 201,25 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 36461,00 грн. - пені, 98,58 грн. - 3% річних та 13882,70 грн. - інфляційних втрат відмовити.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу №25/393 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.12.10 (відправлено)