Постанова № 13022865, 14.12.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 року Справа № 13/163-10(20/112(34/57)-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача)

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Колесник Д.А.

за участю прокурора: не з’явився,

представників сторін

від позивача: Гордієнко В.І., довіреність №220/176/д від 08.02.10,

від відповідача та третьої особи: не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДіСі” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2010р. у справі №13/163-10(20/112(34/57)-08)

за позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону України, м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДіСі”, м. Київ

про стягнення 103 199,70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2010 р. по справі №13/163-10(20/112(34/57)-08) (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 103 199,70 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем гарантійного зобов'язання №GAR-169-К4VK, що було ним надано в забезпечення належного виконання обов’язків третьої особи за договором №251/4/3/07/82 від 04.05.2007 р. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, укладеного між позивачем та третьою особою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції третьою особою подано апеляційну скаргу про його скасування та відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні господарського суду обставинам справи, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. В її обґрунтування скаржник послався на відсутність його вини у простроченні виконання зобов’язання за договором поставки. Крім того ним було вжито заходи для належного виконання всіх умов договору, що в свою чергу не дає позивачу підстав вимагати від відповідача сплати на його користь 103 199,70 грн. гарантійної суми.

Прокурор та позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечують, рішення суду першої інстанції вважають обґрунтованим та законним, просять залишити його без змін.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку представників в судове засідання, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. (а.с. 141,142 т.IV). Враховуючи, що матеріали справи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно банківської гарантії №GAR-169-К4VK від 25.04.2007 р. ( де принципал - товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДіСі”, бенефіціар –Міністерство оборони України), відповідач зобов'язався виплатити на користь позивача суму в розмірі 103 199,70 грн. при одержанні письмової вимоги, що принципал не виконав свої зобов'язання (за умови належного виконання бенефіціаром своїх зобов'язань) щодо поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби згідно з умовами Договору.

4 травня 2007 року між Міністерством оборони України (надалі замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДіСі” (надалі постачальник) було укладено договір № 251/4/3/07/82 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (надалі - договір).

Умовами договору сторони передбачили, що продукція постачається на склад замовника; одержувачами продукції є речові бази (склади) Міністерства оборони України. (пункти 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до рознарядки Міністерства оборони України позивач зобов’язаний здійснити поставку на адресу військової частини А 2788 краваток для генералів у кількості 200 штук, краваток для військовослужбовців полинового кольору в кількості 80 000 штук і краваток синього кольору в кількості 40 000 штук.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 і 3.6 договору приймальний контроль якості продукції проводиться відділом технічного контролю підприємства - виробника та військовим представником (далі - представник замовника), а за відсутності представника замовника, тільки відділом технічного контролю підприємства - виробника. Приймання продукції за якістю оформляється актом, який повинен бути складений представником замовника в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції по якості. Якість і комплектність продукції, яка поставляється без приймального контролю якості представником замовника, постачальник засвідчує актом приймального контролю якості, який направляється замовнику після відправки продукції разом з рахунком-фактурою.

Приймання продукції за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями договору, здійснюється замовником відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7, з наступними доповненнями і змінами.

Належним чином оформлені документи - видаткова накладна постачальника та повідомлення форми 280 є підтвердженням приймання продукції.

На виконання умов вказаного договору відповідач своєчасно та належним чином підготував до поставки партію продукцію у передбаченій договором кількості та терміни і у відповідності до п. 5.1.2 зазначеного договору листами № 254, № 255 від 17.09.2007 р. та листами № 351, №352 від 07.12.2007 р. повідомив замовника та одержувача ( в/ч А 2788 ) про готовність надання продукції для приймання у кількості передбаченій у договорі.

Але, не зважаючи на те, що постачальник належним чином повідомив замовника про готовність продукції до постачання, зазначена продукція не була у встановлені терміни прийнята замовником. Факт відвантаження відповідачем передбаченої договором продукції підтверджується товарно–транспортною накладною від 28.09.2007 р. № 160936 та від 14.12.№742892.

Після закінчення терміну постачання продукції, встановленого договором (до 15.12.2007 р.) позивачем 26.12.2007р., 27.12.2007 р. та 28.12.2007 р. було здійснене лише часткове прийняття продукції, що підтверджується актами приймального контролю якості від 26.12.2007 р. № 27, №28, від 27.12.2007 р. №36, №37, від 04.12.2007р. №39, №40 і накладними від 26.12.2007 р. № 3372, №3373, від 27.12.2007 р. №3371, №3370, від 28.12.2007р. №3422, №3425. Факт відвантаження відповідачем передбаченої договором кількості продукції підтверджується товарно–транспортними накладними № 183485 від 26.12.2007 р., №183489 від 27.12.2007р., №163522 від 28.12.2007 р.

Таким чином, позивач необґрунтовано не прийняв продукцію у повній кількості, незважаючи на те, що вона була виготовлена відповідно до умов договору, що підтверджується вищевказаними актами приймального контролю якості, що були складені представником замовника під час перевірки якості продукції перед запланованим постачанням. Крім того, зазначені акти свідчать, що позивачу було відомо про фактичну наявність зазначеної продукції на складі відповідача та про її готовність до відвантаження до 15.12.2007 р., терміну постачання продукції зазначеного у специфікації.

При цьому товар, у прийнятті якого було відмовлено, не був прийнятий замовником на відповідальне зберігання (пункт 2.6 договору).

За правилами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (стаття 613 вказаного вище кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Матеріали справи свідчать про вжиття постачальником всіх залежних від нього заходів для належного виконання договірних зобов’язань, що не дає підстав для висновку про порушення ним взятих на себе договірних зобов’язань, а відтак не можуть бути задоволені вимоги про стягнення з закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” сплати на користь Міністерства оборони України гарантійної суми 103199,70 грн.

За викладеного судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України з прийняттям нового про відмову в позові.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДіСі” задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 31.08.2010р. у справі №13/163-10(20/112(34/57)-08) скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „ДіСі” (02160, м. Київ, пр. Возз’єднання, 1, кодЄДРПОУ 31350429) - 516,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий судді: В.Ф.Мороз

Судді: І.М.Науменко

О.В.Голяшкін

Повний текст постанови підписано 23.12.2010р.