Рішення № 13022839, 22.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

22.12.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698166

просп. Миру , 20                                                  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?21? грудня 2010 року справа № 7/144

Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова група ?Мегабуд?

11201, Житомирська обл., смт. Ємільчине, вул. Блюхера,2, кв.6

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю ?Будівельне управління –1 Прилуки?

17507, м. Прилуки, вул. Київська,307

Про стягнення 28159,03 грн. Представники сторін:

Від позивача : Слесарев Д.Ю. –дов. № 2 від 03.12.2010 р.

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення з ТОВ ?Будівельне управління –1 Прилуки? на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова група ?МегаБуд? 28159,03 грн. боргу по неоплаті вартості товару –щебеню і відсіву, переданого згідно видаткових накладних № РН –0000081 від 23.06.2010 р., № РН –0000077 від 17.06.2010 р.

Відповідач в відзиві на позов позовні вимоги визнає частково в сумі 25383,03 грн.

В судовому засіданні 21.12.2010 р. представником позивача подана заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2776,00 грн. боргу.

Суд відмову прийняв.

Провадження у справі в частині стягнення 2776 грн. боргу підлягає припиненню за відмови позивача від вимог в цій частині позову.

Суд розглядає справу з врахуванням поданої заяви.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 01803897.

Від відповідача до початку судового засідання надійшла факсограма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки уповноваженого представника.

Клопотання відповідача відхилено за недоцільністю –позивач погодився з запереченням відповідача, від позовних вимог в частині стягнення 2776 грн. відмовився.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

                                                            Встановив:

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

          Згідно ст.. 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобв?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків ( ст.. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Без укладання договору як єдиного письмового документа позивачем згідно видаткової накладної № РН –0000077 від 17.06.2010 р. поставлено, а відповідачем прийнято відсів гранітний та щебінь гранітний на загальну суму 7839 грн.

          Відповідач в відзиві на позов не заперечує проти отримання товару згідно накладної № РН –0000077 від 17.06.2010 р. на суму 7839 грн.

          Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          03.09.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості № 237 від 03.09.2010 р. Відповідач отримав зазначену вимогу 06.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 67808993.

          23.06.2010 р. між сторонами укладено договір № 23/06/10 купівлі –продажу щебеню та відсіву відповідно до умов якого позивач зобов?язувався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити ?щебень та відсів? (далі - товар) в кількості, за ціною, згідно специфікації № 1, що є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

          Згідно підписаної сторонами специфікації № 1 від 23.06.2010 р. до договору № 1 від 23.06.2010 р. ціна (з урахуванням ПДВ) за 1 тонну щебеню гранітного ДСТУ Б.В.2.7-75-98. фр 20-40 становить 76 грн.

          На виконання умов договору позивачем згідно видаткової накладної № РН –0000081 від 23.06.2010 р. поставлено, а відповідачем прийнято товар (щебінь гранітний) в кількості 694 тон на загальну суму 52744 грн., що підтверджується накладною, наданою відповідачем та рахунком –фактурою на цю суму № СФ –0000077 від 23.06.2010 р.

          Відповідач в відзиві на позов не заперечує проти отримання товару згідно накладної № РН –0000081 від 23.06.2010 р. на загальну суму 52744 грн.

          При цьому відповідач в відзиві на позов заперечує проти отримання товару згідно накладної № РН –0000081 від 23.06.2010 р. на суму 55520 грн. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що відповідач не повідомлявся про збільшення ціни за поставлений товар, не погоджувався про підвищення вартості товару. Крім того, позивач посилається також на отримання рахунку фактури № СФ –0000077 від 23.06.2010 р. саме на суму 52744 грн.

          Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2776 грн. –різниці між сумою товару за накладною № РН –0000081 від 23.06.2010 р. на суму 55520 грн., наданою позивачем, яку не визнає відповідач, як безпідставну та накладною № РН – 0000081 від 23.06.2010 р. на суму 52744 грн., наданою відповідачем . Судом прийнято відмову від частини позовних вимог в сумі 2776 грн. Провадження в цій частині позову підлягає припиненню з покладенням судових витрат в цій частині позову на позивача.

          Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару та залізничного тарифу проводиться відповідачем шляхом внесення грошових коштів у вигляді попередньої оплати в розмірі 50% партії товару та залізничного тарифу не менше як за 5 банківських днів до відвантаження на поточний рахунок. Позивач виставляє відповідачу рахунок –фактуру із зазначенням вартості товару та залізничного тарифу протягом 1 (одного) дня з моменту відвантаження партії товару покупцю (п. 5.2. договору).

          Позивачем на виконання умов договору виставлено рахунок –фактуру № СФ –000077 від 23.06.2010 р. на суму 52744 грн.

          Згідно довідки Ємільчинського відділення Житомирської обласної дирекції АТ ?Райффайзен банк Аваль? № 483 від 04.11.2010 р. відповідачем здійснено часткову оплату вартості товару в сумі 35199,97 грн.

          Відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 25383,03 грн. боргу , що виникла внаслідок неоплати відповідачем вартості товару, отриманого на виконання договору № 23/06/10 від 23.06.2010 р. згідно видаткової накладної № РН –0000081 від 23.06.2010 р. на суму 52744 грн. та видаткової накладної № РН –0000077 від 17.06.2010 р.

          На момент розгляду справи в суді сума боргу становила 25383,03 грн.

          Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

          За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 25383,03 грн. боргу є правомірними, визнані відповідачем, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

          Судові витрати покладаються на сторін згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст.. ст.. 173,180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,253,525,526,530 Цивільного кодексу України , ст.. 49, 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити.

          1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2776 грн. боргу за відмови позивача від вимог в цій частині позову.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельне управління –1 Прилуки?, м. Прилуки, вул. Індустріальна, 2 (р. 26008302716240 в Прилуцькому відділенні ?Укрсоцбанк?, МФО 325019, код 32512456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова група ?Мегабуд?, Житомирська обл., смт. Ємільчине, вул. Блюхера,2, кв.6 (р. 26009188909 в ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль? м. Київ, МФО 380805, код 35285888) 25383,03 грн. боргу, 253,83 державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду у судах.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                           Н.О. Скорик

          Повне рішення складено 23.12.2010 р.

          Суддя                                                                                           Н.О. Скорик