Рішення № 13022666, 21.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2010 р.Справа № 28/121-10-4172 За позовом Відкрите акціонерне товариство "МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Генпідряд"

про стягнення 242155,28грн.

Суддя

Представники:

Від позивача: Діордієва С.П. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач, відкрите акціонерне товариство „"МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Генпідряд" (надалі відповідач) про стягнення 242155,28 гривень, з якої основна заборгованості складає 178023,07 гривень, пеню в сумі 16246,44 гривень, інфляційні в сумі 38096,94 гривень та 3% річних в сумі 9788,83 гривень.

Ухвалою суду від 06.12.2010 року строк розгляду справи продовжено до 22 грудня 2010 року.          

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за юридичною адресою відповідача направлялися ухвали від 108.10.2010 року, 25.10.2010 року, 11.11.2010 року та 02.12.2010 року, але у судове засідання останній не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позов підтримав.

Судом встановлено:

Між ВАТ "МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (надалі виконавець - позивач) та ТОВ «Генпідряд»(надалі замовник - відповідач) було укладено договір підряду № 464 від 6 грудня 2007 року.

За умовами вказаного договору виконавець – позивач приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт: монтажу, погрузти та розгрузити, перевезення, демонтаж, складання та розбирання складових шляху башеного крану КБ-403, згідно п.1.1. договору.

Замовник –відповідач в свою чергу зобов’язався здійснити оплату авансу не пізніше 10 днів до початку робіт в розмірі 50% вартості усіх робіт, а остаточні розрахунки здійснити на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, згідно розділу 2 договору „вартість робіт та порядок розрахунків”.

Сторони на протязі січня 2008 року по листопад 2008 року підписали акти виконаних робіт на загальну суму 4412 109 гривень.

Свої зобов’язання замовник –відповідач виконав не в повному об’ємі, сплативши лише частину вартості виконаних робіт на суму 264086,33 гривень.

Таким чином заборгованість за виконанні роботи на момент звернення з позовом склали 178023,07 гривень.

Позивачем від 22.06.2010 року вих. .№ 244 було направлено на адресу відповідача претензію, яка залишена без розгляду.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань в останнього виникла заборгованість в сумі 178023,07 гривень, за таких обставин позивачем було нараховано пеню та 3% річних та інфляційні всього на суму 64132,21 гривень.

Відповідач не спростував доводи позивача щодо невірного розрахунку основної суми заборгованості, доказів сплати не надав.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так згідно умов договору підряду, а саме розділом 2 передбачені умови оплати виконаних робіт, згідно п.2.3. оплата здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Як встановлено матеріалами справи акти виконаних робіт були підписані без зауважень на загальну суму 442109,40 гривень, останній акт підписано у листопаді 2008 року, тобто строк оплати за ним настав 5 грудня 2008 року.

Згідно банківських виписок відповідачем частково сплачені кошти на суму 264086,33 гривень та станом на 22 червня 2010 року у відповідача існує заборгованість в сумі 178023,07 гривень.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того умовами договору підряду, а саме п.3.4 передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо здійснення розрахунків, а саме пеня у розмірі 0.1 % від вартості несплачених робіт за кожний день прострочення.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок та вважає, що сума пені 16246,44 гривень обчислена вірно та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його обґрунтованим та заявлені суму у вигляді інфляційних –38096,94 гривень та річних в сумі 9788,83 гривень підлягають стягненню з відповідача.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем доказів належного виконання зобов’язання на день розгляду справи суду не надано, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та пені, інфляційних та 3% річних обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Генпідряд” (65038 місто Одеса вул.. Леваневського,9-А, кв.44, код ЄДРПОУ 32288540) на користь Відкритого акціонерного товариства "МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (54028 місто Миколаїв, вул.. Новозаводська,13, код ЄДРПОУ 01273125) заборгованість у сумі 178023 ( сто сімдесят вісім тисяч двадцять три) гривни 07 копійок, пеню в сумі 16246 (шістнадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 44 копійки, інфляційні в сумі 38096 (тридцять вісім тисяч дев’яносто шість) гривень 94 копійки, 3% річних в сумі 9788 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 83 копійки, державне мито в сумі 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) гривна 55 копійок, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість ) гривен.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2010 року .

Суддя