Рішення № 13022569, 15.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2010 р.Справа № 9/262-10-4915 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ ПАРФУМ"; До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАЙДЕР"

про стягнення 20218,14грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Скиба М.Г. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 18.11.2010 р. за вх. №9805 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІ ПАРФУМ" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАЙДЕР" (далі –Відповідач) 20218,14 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судових засіданнях призначених по справі проти вимог Позивача заперечує, відповідно до письмового відзиву по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ ПАРФУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРАЙДЕР" був укладений Договір поставки товарів №01-11, відповідно до умов якого (п. 1.1.), Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІ ПАРФУМ", зобов'язується передати товар у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАЙДЕР", а останній зобов'язується прийняти і сплатити за нього грошову суму на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до п.4.5. Договору, передача Товару оформлюється підписанням накладної. З моменту підписання накладної зобов'язання позивача, по передачі Товару відповідачу, вважаються виконаними.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20780,34 грн.

Станом на 30 квітня 2010 р. між сторонами підписаний акт звірки без зауважень, відповідно до якого сума заборгованості відповідача складає 20 780,34 грн., та який підтверджує прийняття відповідачем товару на загальну суму 20 780,34 грн., згідно накладних.

Однак, навіть після підписання вищезазначеного акту, відповідач не погасив зазначену суму заборгованості.

Тому, позивачем 05.05.2010р. на адресу відповідача було направлено лист-претензію №28/1 з вимогою сплатити заборгованість по договору, однак, жодної відповіді на відправлений лист-претензію позивач не отримав.

20 травня 2010 року відповідачем було погашено лише частину заборгованості у сумі 5492,86 грн. Таким чином, заборгованість відповідача після вищевказаних розрахунків склала 15287,48 грн.

П. 3.1 договору передбачає певний порядок виконання взаємних зобов’язань, а саме: Покупець зобов’язується здійснити оплату за товар у строк 45 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до норм чинного законодавства позивачем було нараховано пеню –3406,80 грн., збитки у вигляді інфляції –1523,86 грн.

10.12.2010р. за вх. №33366 позивач надав до суду письмові уточнення заявлених вимог зі змінами до позовної заяви. Позивач перерахував суму пені, відповідно до умов договору п. 6.2, тому вона становить 2129,40 грн. Таким чином, сума основного боргу складає 15287,48 грн., пеня –2129,40 грн., збитки у вигляді інфляції –1523,86 грн.

10.12.2010р. за вх. №33296 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРАЙДЕР" подало до суду письмовий відзив, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій. Умовами п. 9.1 договору постачання передбачено, що Покупець може ініціювати питання перед Постачальником про повернення нереалізованого з тих чи інших причин товару (не пов’язаних із вказаними в п. 4.9 договору) при остаточному строку його реалізації (строку придатності) не менш ніж 60 (шістдесят) календарних днів. Отже, відповідно, у разі використання Покупцем (при наявності відповідних підстав) зазначеного права, Постачальник зобов'язаний був здійснити дії по фактичному вивезенню товару, по якому заявлялася вимога.

Щодо поставленого товару за накладними на суму 20 780,34 грн. у зв'язку із закінченням строку його придатності, Покупець не одноразово звертався до Постачальника з питання повернення цього товару на підставі зазначеного п. 9.1 договору. Вказана вимога була проігнорована Постачальником, тобто зобов'язання, яке випливає з п. 9.1 договору, Постачальником виконане не було.

Відповідно до зазначеного, з огляду на невиконання Постачальником свого зобов'язання щодо отримання та вивезення товару, по якому згідно п. 9.1 договору пред'являлася вимога, Покупець з метою захисту порушеного права вимушений був зупинити виконання свого обов'язку щодо оплати товару.

Нажаль, враховуючи те, що зі спливом часу остаточний строк реалізації (придатності) товару зменшився, і став менше передбачених п. 9.1 договору 60 (шести десяти) днів. Покупець в подальшому не мав юридичної можливості вимагати від Постачальника повернення та вивезення такого товару.

Враховуючи, що договір постачання було укладено ще у листопаді 2007 року, тобто 3 (три) роки тому, і протягом цього часу за договором відбулася велика кількість поставок товару, і лише по останнім поставкам Покупець вимушений був зупинити оплачу товару, ступінь виконання Покупцем свого зобов'язання в цілому по оплаті поставленого за Договором товару об'єктивно є значною.

Крім того, відповідач просить суд врахувати (узяти до уваги) порушені Постачальником інтереси Покупця щодо повернення товару згідно п. 9.1 договору.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.          

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з яким, позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити якісний товар на підставі накладних, з відстроченням платежу 45 банківських днів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Позивач належним чином виконав умови вказаного договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 20780,34 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2010р., що підписаний обома сторонами.

Відповідно до копії банківської виписки від 20.05.2010р. відповідачем сплачено лише 5492,86 грн.

          Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в сумі 15287,48 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідачем до відзиву не надані належні докази на підтвердження звернень відповідача до позивача щодо повернення товару та порушення позивачем умов п. 9.1 договору.

Водночас відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунку відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки поставки.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у заяві про уточнення розміру позовних вимог, перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства щодо строків і порядку нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який здійснений позивачем у заяві про уточнення розміру позовних вимог, та згідно з яким, індекс інфляції, який нарахований відповідачу з грудня 2009р. по вересень 2010р., становить 1523,86 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та здійснених останнім часткових оплат виконаних позивачем робіт.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАЙДЕР" (65074, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Гайдара, буд. 14, код ЄДРПОУ 32334188, р/р 26008310762301 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ ПАРФУМ" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 3,5, офіс 4, код ЄДРПОУ 35359027, р/р 260010105456 в ЗАО „ПроКредитБанк”, МФО 320984) заборгованість в сумі 15287,48 грн., пеню –2129,40 грн., збитки у вигляді інфляції –1523,86 грн., 189,41 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.