Рішення № 13022547, 15.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2010 р.Справа № 10/156-10-4468 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ебос ЛТД»

про стягнення 67603,70 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Головатенко О.М. за довіреністю від 01.10.2010р.

від відповідача: Пасісніченко О.А. за довіреністю від 29.11.2010р.

Суть спору: ТОВ «Палтеск»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Ебос ЛТД» 67603,70 грн., з яких, 34000 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу поліетилену №005/2010 від 19.01.2010р.; 16654,32 грн. –пеня, 14328 грн. - індекс інфляції та 2621,38 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Під час розгляду справи відповідач оплатив позивачу основний борг в сумі 34000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 02.11.2010р., а позивач надав до суду заяву від 08.11.2010р. за вх. №29879, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача 27356,99 грн., з яких, 17981,56 грн. –пеня, 6542,58 грн. –індекс інфляції, 2832,85 грн. –3% річних у зв’язку з оплатою відповідачем основного боргу в сумі 34000 грн. та перерахунком розміру пені, 3% річних та індексу інфляції позивачем. Аналогічну за змістом заяву про уточнення позовних вимог позивач надав до суду і 26.11.2010р. за вх. №31794.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, який залучений судом до справи 29.11.2010р., та згідно з яким, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позову в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, з посиланням при цьому на те, що, по-перше, між сторонами досягнуто згоди щодо оплати відповідачем залишку боргу за поставлений позивачем товар згідно графіку, що встановлений у листі відповідача від 03.06.2010р., а саме: 30000 грн. –до 19.07.2010р., 30000 грн. –до 03.08.2010р., 34000 грн. –до 20.08.2010р. і тому 3% річних, інфляційні та пеня нараховані позивачем відповідачу невірно. По-друге, нарахування індексу інфляції відповідачу за період з 22.03.2010р. по 29.03.2010р. на суму боргу 266000 грн. та за період з 29.03.2010р. по 01.04.2010р. на суму боргу 231000 грн. не відповідає роз’ясненням, що містяться у Листі Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р., зокрема щодо нарахування індексу інфляції на кожну дату місяця, а не в середньому на місяць і застосування позивачем індексу інфляції за березень 2010р., а не за квітень 2010р.

Позивач надав до суду письмові пояснення, які залучені судом до справи 15.12.2010р., та згідно з якими, позивач наполягає на задоволені уточнених позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що між сторонами відсутні будь-які погодження чи домовленості щодо порядку та/або строків погашення відповідачем боргу і підстави для здійснення перерахунку пені, 3% річних та індексу інфляції відсутні, оскільки умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що всі зміни і доповнення до договору вносяться виключно у письмовій формі і по попередньому погодженню сторін (п.11.2. договору), що всі доповнення специфікації і додатки до договору є його невід’ємними частинами, якщо вони зроблені в письмовій формі, мають порядковий номер, дату і підписи уповноважених представників сторін, завірені печатками (п.13.1. договору). Також позивач посилається на те, що уточнений розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції проведено відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі із врахуванням Рекомендацій, викладених у Листі ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. Більш того, індекс інфляції розраховано за фактичну кількість днів прострочення платежу відповідачем.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.01.2010р. між ТОВ «Палтеск»(продавець, позивач) і ТОВ «Ебос ЛТД»(покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу поліетилену №005/2010, згідно з яким, позивач продає, а відповідач купує поліетилен високого тиску, поліетилен низького тиску (товар), на умовах в асортименті та кількості, по строкам та цінам у відповідності з Додатками до договору, які є невід’ємною його частиною.

Згідно з умовами розділу 2,3,4 договору, ціна однієї тони нетто товару оговорюється для кожної партії товару окремо та фіксується у відповідності з Додатками до договору (п.2.1. договору); крім ціни на кожну погоджену сторонами поставку у Додатках, які підписуються сторонами, повинно бути відображено: загальний об’єм товару, що поставляється; базис та загальна сума товару, що поставляється; умови платежу (п.2.2. договору); загальний об’єм товару, що поставляється по даному договору та його вартість вказується у Додатках до даного договору та складається з вартостей кожної товарної партії (п.2.3. договору); строк прийому-передачі товару, місце його передачі сторони оговорюють окремо та фіксують у додатках до договору для кожної партії товару (п.3.1. договору); умови оплати товару, проданого у відповідності з даним договором, оговорюються у Додатках до договору (п.4.1. договору); у всіх платіжних документах посилання на номер даного договору обов’язкова (п.4.3. договору).

Відповідно до умов п.10. договору, у разі порушення зі сторони відповідача строків та порядків оплати, які вказані у Додатках до даного договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у належний строк суми за кожний день затримки оплати.

Згідно з умовами п.11.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010р.

У Додатку №1 до вказаного договору, сторонами узгоджений товар, який продається по даному договору, а саме: поліетилен високого тиску, марки 293-285Д, за ціною 20 грн. за 1 тону нетто, кількістю 14300 т, загальною вартістю 286000 грн. з ПДВ; умови передачі товару, а саме: на складі позивача у м. Києві; строки поставки, а саме: до 30.01.2010р.; умови оплати, а саме: відповідач здійснює оплату за поставлений товар на протязі 21 календарних днів, з дати передачі. Датою оплати вважається зарахування грошей на рахунок продавця (п.5 Додатку). Окрім того у п.6 вказаного Додатку №1 до договору сторонами вставлено, що в разі порушення зі сторони відповідача строків та порядків оплати, які вказані в п.5 даного Додатку, відповідач сплачує неустойку позивачу в розмірі 0,2% від несплаченої в належний строк суми за кожний день затримання оплати.

Поряд з цим судом встановлено, що 19.01.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 286000 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004 від 19.01.2010р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНЦ №076225 від 19.01.2010р., а також виставив відповідачу рахунок-фактуру №С-00П-0004 від 19.01.2010р. на оплату поставленого товару.

          В свою чергу відповідачем поставлений позивачем товар оплачений наступним чином: 01.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8, 15.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4, 22.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 25000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3; 29.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6; 01.04.2010р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7; 13.04.2010р. відповідач перерахував позивачу 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6; 13.05.2010р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9; 17.05.2010р.           відповідач перерахував позивачу 25000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 на оплату 5000 грн. та платіжним дорученням №5 на оплату 20000 грн.; 26.05.2010р. відповідач перерахував позивачу 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5; 28.05.2010р. відповідач перерахував позивачу 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2; 01.06.2010р. відповідач перерахував позивачу 15000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112003; 03.06.2010р. відповідач перерахував позивачу 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112005.

          Таким чином станом на 03.06.2010р. заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становила 139000 грн.

          03.06.2010р. відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив позивача про те, що залишок боргу в сумі 94000 грн. буде сплачений відповідачем наступним чином: до 19.07.2010р. в сумі 30000 грн., до 03.08.2010р. в сумі 30000 грн., до 20.08.2010р. в сумі 34000 грн. Вказаний лист надісланий позивачу 04.06.2010р. та одержаний останнім 11.06.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Поряд з цим, 07.06.2010р. відповідач перерахував позивачу 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112008; 18.06.2010р. відповідач перерахував позивачу 15000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112019; 24.06.2010р. відповідач перерахував позивачу 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112025; 12.07.2010р. відповідач перерахував позивачу 30000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112040; 03.08.2010р. відповідач перерахував позивачу 30000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112058. Загалом сума оплачених відповідачем грошових коштів за вищевказаний період становить 105000 грн.

Залишок боргу в сумі 34000 грн. відповідач позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34000 грн., пені в сумі 16654,32 грн., індексу інфляції в сумі 14328 грн. та 3% річних в сумі в сумі 2621,38 грн.

Під час розгляду даної справи відповідач перерахував позивачу основний борг в сумі 34000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 02.11.2010р., а позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача 27356,99 грн., з яких, 17981,56 грн. –пеня, 6542,58 грн. –індекс інфляції, 2832,85 грн. –3% річних, яка розцінюється господарським судом як заява про уточнення розміру позовних вимог.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з вимогами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу поліетилену, згідно з яким, позивач зобов’язався продати відповідачу поліетилен високого тиску, марки 293-285Д, за ціною 20 грн. за 1 тону нетто, кількістю 14300 т, загальною вартістю 286000 грн. з ПДВ в строк до 30.01.2010р., а відповідач зобов’язався здійснити оплату цього товару на протязі 21 календарного дня з дати передачі товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що товар, який позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №РН-0000004 від 19.01.2010р. та який одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯНЦ №076225 від 19.01.2010р. оплачувався відповідачем частково та з порушенням встановлених договором строків оплати, тобто до 09.02.2010р., а повну вартість поставленого позивачем товару відповідач оплатив лише 02.11.2010р., тобто після звернення позивача до суду з даним позовом та порушення господарським судом провадження у справі за даним позовом.

Таким чином відповідачем допущено порушення зобов’язання щодо строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за прострочення строків і порядку оплати, які вказану у Додатку до договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої у належний строк суми за кожний день прострочення.

Уточнений позивачем розрахунок пені, згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені становить 17981,56 грн., свідчить, що нарахування пені здійснено відповідачу з 10.02.2010р. за 180 днів прострочення, із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність вимогами чинного законодавства щодо нарахування пені та обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Уточнений позивачем розрахунок 3% річних, згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 2832,85 грн., свідчить, що нарахування 3% річних здійснено відповідачу з 10.02.2010р. за 232 дні із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Уточнений позивачем розрахунок індексу інфляції, згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 6542,58 грн. свідчить, що нарахування інфляційних здійснено позивачем з 10.02.2010р., із врахуванням здійснений відповідачем часткових оплат. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

При цьому господарський не приймає до уваги доводи відповідача про неправильне нарахування індексу інфляції позивачем, оскільки в даному випадку нарахування індексу інфляції в середньому на місяць є неможливим, так як відповідач у кожному місяці здійснював часткову оплату поставленого позивачем товару. Більш того, розрахунок індексу інфляції, який наданий позивачем до позову свідчить, що розмір інфляційних, які позивач нарахував відповідачу в середньому на місяць становить 14328 грн.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність уточнених позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Лист відповідача від 03.06.2010р. не може бути прийнятий господарським судом як доказ наявності між сторонами домовленості про графік погашення боргу відповідачем, оскільки станом на 03.06.2010р. борг відповідача становив 139000 грн., а не 94000 грн., які відповідач запропонував позивачу оплатити у вказаному листі. Більш того, лист відповідача від 03.06.2010р. не відповідає умовам укладеного між сторонами договору встановлено, що всі зміни і доповнення до договору вносяться виключно у письмовій формі і по попередньому погодженню сторін (п.11.2. договору), що всі доповнення специфікації і додатки до договору є його невід’ємними частинами, якщо вони зроблені в письмовій формі, мають порядковий номер, дату і підписи уповноважених представників сторін, завірені печатками (п.13.1. договору).

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі, із врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (щодо відшкодування витрат по оплаті державного мита), а також того, що основний борг в сумі 34000 грн. сплачений відповідачем позивачу під час розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ебос ЛТД» (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, буд.5, код ЄДРПОУ 19214519, р/р 26002301538698 в БО №1 «Іллічівське»ЦО ПІБ, м. Одеса, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Палтеск»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд.97-Б, код ЄДРПОУ 33347030, п/р 26003300434401 в АТ «Сведбанк»(публічне) у м. Києві, МФО 300164) пеню в сумі 17981 (сімнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят одна) грн. 56 коп., індекс інфляції в сумі 6542 (шість тисяч п’ятсот сорок дві) грн. 58 коп., 3% річних в сумі 2832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 613 (шістсот тринадцять) грн. 57 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 15 грудня 2010 року.