Рішення № 13022353, 22.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10                                                                                           Справа№ 27/143

за позовною заявою Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛКП „Львівтеплоенерго”, м.Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 232 м.Львів

про стягнення 102466,60 грн.

                                                                                Суддя Н.Судова-Хомюк

Представники:

прокурор: Лящук Т.І. (посвідчення № 7)

від позивача: Карвацька З.З. (довіреність від 07.06ю10р.)

від відповідача: Смаль Н.Р. (довіреність № 3 від 13.12.10р.)

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛКП „Львівтеплоенерго”, м.Львів до Житлово-будівельного кооперативу № 232 м.Львів про стягнення 102466,60 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 22.11.2010р. призначив розгляд справи на 14.12.2010р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.12.2010 р. В судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2010 р.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, до прийняття рішення у справі подав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 59828,94 грн. основного боргу, в решті позовних вимог просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, у стягненні пені, 3% річних та інфляційних нарахувань просить в позові відмовити. Крім того, подав заяву про розстрочку виконання рішення в частині стягнення 481,42 грн. –3% річних та 8005,90 грн. інфляційних нарахувань.

Учасникам судового процесу роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Справа розглядається з врахуванням уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 24.12.2010 р.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 жовтня 2002 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 3706/А про постачання теплової енергії в гарячій воді.

У відповідності до умов договору позивач зобов’язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єкта відповідача –житлового будинку по вул.Вернадського, 34 у м. Львові.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкт відповідача з 15.02.2010р. по 30.09.2010р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 91428,94 грн.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію не виконав, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 91428,94 грн. Оскільки, в процесі розгляду справи, відповідачем погашено частину основного боргу, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 31600,0 грн. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач (відповідач) сплачує енергопостачальній організації (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення і згідно поданого розрахунку розмір пені становить 2550,34 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові , але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з приписів вказаних вище норм та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку погашено частину суми основного боргу, суд вважає за необхідне, як виняток зменшити розмір пені до 50,34 грн., в стягненні решти розміру пені відмовити.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 481,42 грн. –3% річних та 8005,90 грн. інфляційних нарахувань є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до часткового задоволення складає 68366,60 грн. в т.ч. 59828,94 грн. основного боргу, 50,34 грн. пені, 481,42 грн. –3% річних, 8005,90 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 31600,00 грн. основного боргу провадження припинити.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення в частині стягнення 481,42 грн. –3% річних, 8005,90 грн. інфляційних нарахувань строком до 01.04.2011р., суд керуючись п.6 ст.83 ГПК України, вважає за можливе задовольнити дану заяву та розстрочити виконання рішення на три місяці з 01.01.2011р. до 01.04.2011 р.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення частково.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82 ,83, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 232 (79049 м.Львів, вул.Вернадського, 34, р/р 2600900012831 ЛОД АК УСБ, МФО 325019, ЄДРПОУ 20855531) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” (79040 м.Львів, вул.Д.Апостола,1, р/р 26007321 ПАТ „Мегабанк”, МФО 385413, код ЄДРПОУ 05506460) 59828,94 грн. основного боргу, 50,34 грн. пені, 481,42 грн. –3% річних, 8005,90 грн. інфляційних.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 8487,32 грн., а саме:

481,42 грн. –3% річних, 8005,90 грн. інфляційних строком на три місяці з

01.01.2011р. по 01.04.2011 р. рівними частинами по 2829,11 грн. щомісячно.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 232 (79049 м.Львів, вул.Вернадського, 34, р/р 2600900012831 ЛОД АК УСБ, МФО 325019, ЄДРПОУ 20855531) в доход державного бюджету 683,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В стягненні 31600,0 грн. провадження у справі припинити.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7.          Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя