Постанова № 13022316, 09.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.10                                                                                           Справа№ 18/57

За позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро”, м.Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспецселект-ХХІ”, м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: не з”явився

від відповідача 2: не з”явився

У відповідності до ч.1 п.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесенні цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області ДПІ у Галицькому районі м.Львова подано позов про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 147800грн. 00коп., що виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроспецселект-ХХІ” на підставі ст.207 ГК України, а також застосувати юридичні наслідки передбачені ст.208 ГК України та все одержане за зобов’язанням стягнути в дохід державного бюджету.

Підставою позовних вимог на думку позивача є те, що господарське зобов'язання по договору на проведення будівельно-ремонтних робіт відповідачами було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявністю наміру у ТзОВ “Агроспецселект-ХХІ” а тому підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямоване на несплату сум податків та ухилення від оподаткування.

Ухвалою суду від 22.04.2008р. провадження у справі зупинено до набрання судовим рішенням у справі № 2а-121 2007р. законної сили. В зв”язку із спливом значного терміну часу та відсутністю будь-якої інформації стосовно результату розгляду справи № 2а-121 2007р., ухвалою суду від 15.11.2010р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 09.12.2010р.

У запереченні на позовну заяву відповідач 1 вважає, що визнання судом 26.02.2007р. недійсними установчих документів відповідача 2 не є підставою для визнання спірного договору від 12.10.2005р., таким що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.

У відповідності до вимог п. 11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст. 3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

12.10.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроспецселект-ХХІ” укладено договір на проведення будівельно-ремонтних робіт. Виконання робіт по вказаному договору підтверджено актом прийому-передачі робіт по договору від 12.10.2005р.

Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямовано на несплату сум податків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, суд звертає увагу на те, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Однак, орган державної податкової служби звернувся з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання на підставі ст.207 ГК України та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що орган державної податкової звернувся з вимогою про визнання недійсним згаданого господарського зобов'язання юридичних наслідків згаданого правочину, що відповідає вимогам ч.1 ст.207 ГК України та способам захисту визначеним абз.2 ч.1 ст. 16 ЦК України.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільствата наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

В підтвердження наміру ТзОВ “Агроспецселект-ХХІ” орган державної податкової служби посилається на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 26.02.2007р. по справі №2а-121 за позовом Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва до ТзОВ “Агроспецселект-ХХІ” якою визнано недійсним статут підприємства в редакції затвердженої загальними зборами товариства від 12.11.2004р. та визнано недійсним статут в новій редакції затвердженої загальними зборами товариства від 17.03.2006р.; скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість від 22.12.2005р. №37709860 в новій редакції затвердженого загальними зборами товариства протоколом №4 від 17.03.2006р.

Даючи правову оцінку згаданій підставі позовних вимог, суд врахував те, що така не може вказувати на вчинення правочину чи господарського зобов'язання з метою яка завідомо суперечить інтересам держави чи суспільства.

Таким чином, сам по собі факт визнання недійсними статуту підприємства та свідоцтва платника податку на додану вартість не може тягнути за собою визнання недійсним спірного господарського зобов'язання.

Інших доказів в підтвердження обставин наявності наміру у ТзОВ“Агроспецселект-ХХІ” та підставності позовних вимог органом державної податкової служби не представлено.

Щодо вимоги органу державної податкової служби про застосування наслідки передбачених ст.208 ГК України, то суд першої інстанції зазначає наступне.

Враховуючи, те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження правові підстави застосування такої санкції, передбаченої ч.1 ст.208 ГК України, в задоволенні даної вимоги щодо відповідачів слід відмовити. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставні, необґрунтовані, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі із сторін адміністративного процесу стягувати не належить.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була поданау строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                     Гоменюк З.П.