Рішення № 13022294, 20.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10                                                                                           Справа№ 20/149 (10)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіко-V-Транс», м. Великі Калушани, Словаччина

          до відповідача: Приватного підприємства «Авто Інтер Логістик», м.Львів

          про стягнення 43553, 01 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача: Патько Н.Я., Брунець В.Г. - представники

від відповідача: не з»явився

Зміст ст.22 ГПК України представникам позивача роз’яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіко-V-Транс»до Приватного підприємства «Авто Інтер Логістик»про стягнення 43553, 01 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча повідомлення суду про час та місце розгляду справи (ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи) скеровані судом за місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вимоги суду не виконав, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

07.09.2009 року між ТзОВ «Сіко-V-Транс»(позивач) та ПП «Авто Інтер Логістик»(відповідач) укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов‘язувався перевезти вантаж за маршрутом Гамбург (Німеччина) –Ніредьгаза (Угорщина), а відповідач здійснити оплату послуг перевезення у розмірі 1400 EUR + витрати на проходження кордону, що за три дні простою склали 300 EUR, тобто всього 1700 EUR . Дата завантаження –08.09.2009 р., вантажоодержувач - митниця Momentan.

На виконання умов вказаного договору-заявки позивачем було залучено третю особу -Trans s.r.o., яка безпосередньо здійснювала перевезення вантажу у Ніредьгазу на митницю Momentan, що підтверджується заявкою від 08.09.2009 р. № РТ09/09/04 та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № SK5892456 з відповідними штампами безпосереднього перевізника та вантажоотримувача, відповідно до якої 15.09.2009 року вантаж був доставлений в пункт призначення.

09.09.2009 року між ТзОВ «Сіко-V-Транс»(позивач) та ПП «Авто Інтер Логістик»(відповідач) укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов‘язувався перевезти вантаж за маршрутом Гамбург (Німеччина) –Ніредьгаза (Угорщина), а відповідач здійснити оплату послуг перевезення у розмірі 1400 EUR + витрати на проходження кордону, що через простій та переїзд з одного в інший пункт завантаження склали 600 EUR, тобто всього 2000 EUR. Дата завантаження –10.09.2009 р., вантажоодержувач - митниця Momentan.

На виконання умов вказаного договору-заявки позивачем було залучено третю особу –Ладіслава Загорски, який безпосередньо здійснював перевеження вантажу у Ніредьгазу на митницю Momentan, що підтверджується заявкою від 15.09.2009 р. № РТ09/09/09 та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № SK3150808 з відповідними штампами безпосереднього перевізника та вантажоотримувача, відповідно до якої 18.09.2009 року вантаж був доставлений в пункт призначення.

Відповідач свої зобов»язання перед позивачем не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.

На момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу складає 3700 Євро, що в перерахунку становить 40 677, 43 грн.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до ст.625 ЦК України 3 % річних в розмірі 812,41 грн. та інфляційні в розмірі 2 063,17 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з мотивів, що відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно договорів від 07.09.2009 р., від 09.09.2009 р., позивачем надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 3700 EUR.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 р. (ратифікований Україною 1 серпня 2006 року), якщо отримувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або щонайпізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати чи пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі та інших вихідних днів, коли йдеться про непомітні зовні втрати або пошкодження, не зробив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат чи пошкоджень, вважається, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за посередництвом третіх осіб доставив довірений йому відповідачем вантаж та видав його одержувачу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № SK5892456 з відповідними штампами безпосереднього перевізника та вантажоотримувача, відповідно до якої 15.09.2009 року вантаж був доставлений в пункт призначення та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № SK3150808 з відповідними штампами безпосереднього перевізника та вантажоотримувача, відповідно до якої 18.09.2009 року вантаж був доставлений в пункт призначення.

Згідно ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов‘язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов‘язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 198 ГК України встановлено, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно довідки Управління Національного банку України у Львівській області від 25.10.2010 р. за офіційним курсом валют станом на 19.10.2010 року купівля 100 EUR становить 1099, 39 грн., відповідно 3700 EUR становить 40677,43 грн.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визачених змістом зобов”язання

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, відповідно до ст.612 ЦК України, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або невиконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення основного боргу не подав, тому до стягнення підлягає сума основного боргу у розмірі – 40677,43 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Щодо пред’явленої позивачем вимоги про стягнення суми інфляції в розмірі 2 063,17 грн. суд вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на те, що позивач не довів у встановленому порядку належними та допустимими засобами доказування факту знецінення Євро, тобто валюти в якій виражено грошове зобов’язання і за якою обраховується сума боргу за договором. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 812,41 грн., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з того, що у договорах-заявках не було встановлено строку виконання зобов»язань, а претензія про сплату боргу від 11.02.2010 р., яка долучена позивачем до позовної заяви не може слугувати доказом отриманням її відповідачем, оскільки позивачем не долучено до неї повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого б вбачалася дата отримання відповідачем вказаної претензії.

          Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 533, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 47-1, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Авто Інтер Логістик»(79032, м.Львів, вул.Шафарика, 14/14, код ЄДРПОУ –33562707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіко-V-Транс»(юридична адреса: 07901, Словаччина, м.Великі Калушани, вул..Зелена,1113; поштова адреса: 79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2, офіс.506, код ЄДРПОУ –36605000) суму у розмірі 41 304 грн. 61 коп. з них:

-          40677,43 грн. основного боргу;

-          406, 77 грн. держмита;

-          220,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя                                                                                           Манюк П.Т.