Рішення № 13022127, 17.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/14217.12.10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіскоплект"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська архітектурна майстерня"

про стягнення 141 215,00 грн. та повернення документів

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Харібов Ю.Г. (дов. від 01.09.2010)

                     Савелов Д.Є.(директор)

Від відповідача: Безсмертний О.О. (дов. від 28.09.2010)

В судовому засіданні 17.12.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 1027/05/2008-МО від 01.06.2008 у розмірі 141 215,00 грн. та повернення документів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2009 порушено провадження у справі №50/142 та призначено до розгляду на 16.03.2009.

16.03.2009 в судовому засіданні була оголошена перерва на 20.03.2009 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 03.04.2009.

03.04.2009 представник позивача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники відповідача та дали пояснення по справі.

06.04.2009 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи по справі.

Розгляд справи було відкладено на 08.04.2009 у зв"язку з неявкою відповідача.

08.04.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 13.05.2009, а 13.05.2009 - на 22.05.2009 для подання додаткових доказів по справі.

22.05.2009 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по суті справи.

Представник позивача в судовому засіданні подав усне клопотання про задоволення його клопотань від 06.04.2009 та від 13.05.2009 про призначення експертизи по справі.

В обґрунтування свого клопотання директор позивача зазначив, що не підписував наданий в судовому засіданні відповідачем акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008 по договору № 1027/05/2008-МО, а тому просить призначити по справі експертизу.

Представник відповідача не заперечував проти проведення експертизи по справі.

Оскільки, встановлення спірних обставин спору потребує спеціальних знань, то ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2009 було призначено по справі № 50/142 судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі № 50/142 зупинено до надання висновків судової експертизи.

24.11.2009 до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 50/142 з експертної установи з повідомленням про неможливість дати висновок судової експертизи. Дане повідомлення обґрунтовано тим, що експерту не були надані зразки почерку Савелова Д.Є. з літерою "Т".

З огляду на викладене суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 03.03.2010.

03.03.2010 в судовому засіданні було оголошено перерву на 10.03.2010 для подання додаткових доказів по справі.

10.03.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача(директор Савелов Д.Є.) подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи зразків почерку директора ТОВ "Будсервіскоплект" Савелова Д.Є. Суд задовольнив дане клопотання.

Крім того судом в засіданні суду були відібрані зразки почерку директора ТОВ "Будсервіскоплект" Савелов Д.Є. які містять літеру "Т".

Оскільки, встановлення спірних обставин спору потребувало спеціальних знань, то на підставі статті 41 та пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК України, провадження у справі було зупинено до проведення судової експертизи.

27.07.2010 до господарського суду м. Києва надійшов висновок судового експерта та повернулися матеріали справи № 50/142 з експертної установи.

З огляду на те, що до господарського суду м. Києва надійшов висновок судового експерта та повернулися матеріали справи з експертної установи, суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 06.10.2010.

06.10.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що з трьох питань поставлених перед експертною установою, вирішено було лише одне.

Зокрема не були вирішені такі питання:

1. Чи справжньою печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіскоплект" посвідчено акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008?

2. Чи виник відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіскоплект" на акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008 раніше ніж текст даного акту?

З повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5480 від 23.10.2009 судом вбачається, що відповіді на 2 вищевказані питання доручено сектору судово-технічного дослідження документів(№ 5481 за 2009 рік).

В матеріалах справи міститься лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.04.2010, в якому зазначається, що оскільки оплата вартості судово-технічної експертизи документів № 5481 в розмірі 2294,40 стороною-платником - ТОВ "Будсервіскоплект" не була проведена, висновок до суду не направлявся. Також в даному листі зазначається, що після оплати вартості замовленого дослідження, що складає 2294,40 грн. ТОВ "Будсервіскоплект", суд може отримати висновок експертизи № 5482 від 25.09.2009 в канцелярії інституту.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 27.10.2010.

У судове засідання 27.10.2010 представник позивача не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

27.10.2010 у судове засідання з"явився представник відповідача і надав пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач всіх вимог попередньої ухвали не виконав.

Розгляд справи було відкладено на 12.11.2010.

У судове засідання 12.11.2010 з"явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 13.12.2010.

У судове засідання 13.12.2010 з"явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що 06.12.2010 через канцелярію суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертизи № 5482, яким було досліджено відтиск печатки ТОВ "Будсервіскоплект".

В судовому засіданні було оголошено перерву на 17.12.2010 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 17.12.2010 з"явилися представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіскомплект»(далі –позивач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Печерська архітектурна майстерня»(далі –відповідач, виконавець за договором) був укладений договір № 1027/05/2008-МО на виконання містобудівного обґрунтування (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач взяв на себе зобов'язання розробити містобудівне обґрунтування по об'єкту: «Будівництво офісно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: Набережне шосе, 4-6, 8 в Подільському районі м. Києва», відповідно до заяви про наміри, затвердженої позивачем.

Відповідно до пункту 1.2. договору зазначене містобудівне обґрунтування мало бути виконане і передане відповідачем позивачу 02.07.2008.

Згідно п. 5.1. договору виконавець приступає до виконання робіт за умови сплати замовником авансового платежу в повному обсязі на поточний рахунок виконавця.

Як свідчать матеріали справи позивач згідно з п.п. 2.1., 2.2. та 5.1. договору в повному обсязі сплатив на поточний рахунок відповідачу встановлену договором суму коштів, що склала 120 000,00 (сто двадцять тисяч гривень) грн., що підтверджує наявне платіжне доручення з відмітками банку (копія в матеріалах справи) для виконання відповідачем свого зобов'язання відповідно до договору.

Також позивач стверджує, що відповідно до пункту 5.1. договору він надав відповідачу договори купівлі-продажу, що підтверджують право власності на існуючі будівлі і споруди, а також надав топогеодезичну зйомку М 1:500 на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 4-6, 8.

Проте, як наголошує позивач відповідач своїх зобов'язань не виконав та в порушення умов договору не передав позивачу містобудівне обґрунтування та акт здачі-приймання виконаних робіт. Крім того на думку позивача, відповідач, на прохання позивача, не повертає надану відповідачу, відповідно до пункту 5.1. договору, топогеодезичну зйомку М 1:500 на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 4-6, 8.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором, в підтвердження чого надав суду акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008.

Позивач заперечив той факт, що на акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008 стоїть підпис директора позивача Савелова Д.Є. та відтиск справжньої печатки даного підприємства.

У зв’язку з наведеним та у зв’язку з відповідним клопотанням позивача, судом було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів для дослідження справжності підпису директора позивача та відтиску печатки позивача.

Згідно наданих Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновків вбачається, що підпис від імені Савелова Дмитра Євгенійовича в акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008 по договору № 1027/05/2008-МО від 02.06.2008 виконаний не Савеловим Дмитром Євгенійовичем, а іншою особою.

Щодо печатки ТОВ «Будсервіскомплект», то вона згідно висновку експертів нанесена раніше, ніж друкований текст документу.

Все вищенаведене підтверджує той факт, що директор позивача не підписував акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008 по договору № 1027/05/2008-МО від 02.06.2008, що в свою чергу свідчить про те, що самої здачі-приймання робіт за договором не було. Отже, докази належного виконання відповідачем виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а отже до нього повинні застосовуватися норми законодавств, що регулюють даний вид договорів.

Відповідно до п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Суд не приймає в якості доказу виконання робіт за договором акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.07.2008 по договору № 1027/05/2008-МО від 02.06.2008, оскільки згідно висновку експерта підпис уповноваженої особи позивача на цьому акті, а саме директора Савелова Дмитра Євгенійовича здійснений не Савеловим Д.Є., а іншою особою.

Пункт 6 статті 882 ЦК України встановлює, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов”язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов’язань не виконав, у встановлений строк містобудівне обґрунтування по об'єкту: «Будівництво офісно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: Набережне шосе, 4-6, 8 в Подільському районі м. Києва»позивачу не передав, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача авансу в розмірі 120000,00 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач аванс у сумі 120000,00 грн. до цього часу позивачеві не повернув - позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені в розмірі 18858,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 2357,00 грн., суд вважає даний розрахунок вірним та задовольняє дану вимогу позивача.

Крім зазначеного позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути йому топогеодезичну зйомку М 1:500 на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 4-6, 8.

Суд відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги, оскільки відповідач заперечує отримання від позивача вказаних документів, а позивач не подав жодних доказів такої передачі топогеодезичної зйомки М 1:500 на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 4-6, 8 відповідачу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, на підставі ст. 44 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи в розмірі 4302,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська архітектурна майстерня"(код ЄДРПОУ 31305727, вул. А. Тарасової, 6, м. Київ, 01001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіскоплект"(код ЄДРПОУ 30728934, юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Гродненська, 14; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережне шосе, 6) основний борг в розмірі 120 000(сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., 18 858(вісімнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 00 коп. пені, 2 357(дві тисячі триста п’ятдесят сім) грн. 00 коп. 3 відсотків річних, 4302(чотири тисячі триста дві) грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи, державне мито в сумі 1412(одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                           Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 24.12.2010