Рішення № 13022124, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/53015.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»

ДоМіжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) в особі Сумського інституту МАУП

Простягнення 7346, 93 грн.

                    Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»до Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) в особі Сумського інституту МАУП про стягнення 6639, 58 грн. основного боргу, 79,68 грн. інфляційних нарахувань, 89, 01 грн. трьох відсотків річних та 538, 66 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 40-Т від 01.10.2006 р.

Ухвалою суду від 28.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/530 та призначено її розгляд на 06.12.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 03.12.2010 р. надійшла телеграма з клопотанням позивача про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його уповноваженого представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні через перебування у відпустці.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.

За таких обставин розгляд справи з наведених позивачем підстав не відкладається.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.11.2010 р., яке підтверджує отримання відповідачем 09.11.2010 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 28.10.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 06.12.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 15.12.2010 р.

У судове засідання 15.12.2010 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.12.2010 р., яке підтверджує отримання позивачем ухвали від 06.12.2010 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 15.12.2010 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»надійшло клопотання про виправлення описки в тексті позовної заяви в частині написання коду ЄДРПОУ, яке суд задовольнив, а також витребувані ухвалами суду від 28.10.2010 р. та від 06.12.2010 р. документи.

          Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»(виконавець) та Міжрегіональною Академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) в особі Сумського інституту МАУП (споживач) був укладений договір № 40-Т від 01.10.2006 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з пунктом 1.1. якого позивач зобов’язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач –своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 1.3. та 1.4. вищезазначеного договору встановлено, що характеристика об’єкта (об’єктів) надання послуг, обсяги та нормативи споживання –договірні навантаження теплової енергії вказані в додатку № 1, умови обліку споживання послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії –в додатку № 2, які є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору № 40-Т від 01.10.2006 р., розмір тарифів на послуги встановлюється органом місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до пункту 2.3. зазначеного договору, розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами споживання –договірними навантаженнями вказаний в додатку № 1.

В пункті 2.4. договору № 40-Т від 01.10.2006 р. вказано, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями за умови їх підключення та введення в дію у встановленому порядку.

Датою зняття споживачем показань приладів обліку є 25 число поточного місяця, що встановлено пунктом 3 додатку № 1 до даного договору.

Згідно з пунктом 3.4. договору № 40-Т від 01.10.2006 р., щомісячно 6 числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію.

Позивачем належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 40-Т від 01.10.2006 р. щодо надання відповідачу послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

У відповідності до пункту 3.4. щомісячно 6 числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію.

В акті прийому-передачі теплової енергії та рахунку від 30.04.2010 р. зазначено, що вартість прийнятих послуг з теплопостачання становить 777, 98 грн., від 31.04.2010 р. –5861, 60 грн., що загалом складає 6639, 40 грн.

Пунктом 4.2.1. вищевказаного договору встановлено, що відповідач зобов’язався оплачувати послуги в установлені цим договором строки.

Відповідно до пункту 3.3. договору № 40-Т від 01.10.2006 р., споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 3.5. даного договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 40-Т від 01.10.2006 р. належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.03.2010 р. до 24.09.2010 р. у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»в розмірі 6639, 58 грн., що підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків за зазначений період.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 6639, 58 грн. основного боргу, а також 79,68 грн. інфляційних нарахувань, 89, 01 грн. трьох відсотків річних та 538, 66 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 40-Т від 01.10.2006 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості за спожиту теплове енергію у розмірі 6639, 58 грн. відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 6639, 58 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»в частині стягнення з Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) в особі Сумського інституту МАУП суми основного боргу за договором № 40-Т від 01.10.2006 р. у розмірі 6639, 58 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 79,68 грн. інфляційних нарахувань, 89, 01 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 40-Т від 01.10.2006 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 6639, 58 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 79,68 грн. інфляційних нарахувань за період з 11.04.2010 р. до 24.09.2010 р. та 89, 01 грн. трьох відсотків річних за період з 11.04.2010 р. до 24.09.2010 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 538, 66 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.5.5. договору № 40-Т від 01.10.2006 р., яким передбачено, що в разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов’язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього 538, 66 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 00127522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»(вул. Друга Залізнична, 10 м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 33698892) 6639 (шість тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 58 коп. основного боргу, 79 (сімдесят дев’ять) грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 01 коп. трьох відсотків річних, 538 (п’ятсот тридцять вісім) грн. 66 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.