Рішення № 13022067, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/376-36/42920.12.10 За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Август –Авто»

Про           стягнення 46347,93 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Резаненко А.Ю.–по дов. №83 від 30.08.2010р.

Від відповідача           не з»явились

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгут –Авто»46347, 93 грн., із яких: 38185,89 основного боргу, 8162, 04 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №3980 від 27.12.2007 року не виконав основного обов’язку, а саме не сплатив в повному обсязі орендну плату за період з грудня 2007 року по квітень 2009 року, у зв’язку з чим вини борг в сумі 38185,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010р. справа №40/376 була прийнята до провадження суді Трофименко Т.Ю. та присвоєний номер №40/376-36/429. Розгляд справи призначено на 20.12.2010р.

В судовому засіданні 20.12.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в засідання суду не з’явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про призначення справи до розгляду. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про призначення справи до розгляду в судовому засіданні 20.12.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду від 22.11.2010р. представник відповідача отримав 29.11.2010р.).

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

27.12.2007 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВГУТ –АВТО»(далі відповідач) було укладено договір оренди №3980 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір).

Згідно п. 1.1 договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), загальною площею 2468,00 кв.м., ворота в’їздні, теплотраса, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 76, що на момент укладення Договору знаходилося на балансі Закритого акціонерного „Київмашпостачзбут” з метою, що визначена у п. 1.2 Договору.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором та 27.12.2007 разом з відповідачем уклав акт приймання-передавання, відповідно до якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що є предметом договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами погоджено термін дії даного договору терміном на 2 роки 11 місяців, що діє з 27 грудня 2007 року по 26 листопада 1010 року включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2007 року –62165, 21 грн..

Керуючись п. 19, п. 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 року №2149 та Протоколом №2 від 02.08.2007р. розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем -63914,06 грн., без ПДВ за базовий місяць (квітень 2007 року).

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2007 встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за 5,6,7,8,9,10,11,12 місяць 2007 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Перерахування орендної плати здійснюється орендарем (відповідачем) самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 100 % орендної плати перераховується орендарем (відповідачем) до державного бюджету (п.3.6 Договору).

Щомісяця до 15 числа кожного місяця, наступного за звітнім, відповідач згідно з п.5.10 договору зобов’язувався надавати позивачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць до державного бюджету України.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконав обов’язку орендаря, орендну плату повністю до державного бюджету не вніс.

Рішенням Господарського суду міста Києва №40/300 від 22.10.2009р. стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 495654,58грн., що нарахована відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату відповідно до п. 3.1, п. 19, п. 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 року №2149 та Протоколом №2 від 02.08.2007р. розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем -63914,06 грн., без ПДВ за базовий місяць (квітень 2007 року).

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва №40/300 від 22.10.2009р.від стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі за період грудень 2007року по вересень 2009 року, що розрахована на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, а не на підставі п. 19, п. 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 року №2149 та Протоколом №2 від 02.08.2007р., тому існує заборгованість по орендним платежам до державного бюджету, а саме різниця між нарахуванням орендної плати на підставі Методики та Порядку.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на день порушення провадження у справі та розгляду справи становить 38185, 89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №3980 від 27.12.2007р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 38185, 89грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 8162, 04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору передбачено встановлення щомісячного розміру орендної плати шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що є істотною умовою договору (п.п.3.1, 3.3 договору).

Згідно з ч.2 ст.625 (Відповідальність за порушення грошового зобов'язання) ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене правило стосується основного грошового зобов'язання, а оскільки в спірному випадку основне зобов'язання підлягало коригуванню на індекс інфляції за умовами договору, то повторне коригування на індекс інфляції вже проіндексованої суми заборгованості є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август –Авто»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414, код ЄДРПОУ 30550552) на користь Державного бюджету України 38185 грн. 89 коп. основного боргу на рахунок 31113092700011, одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, Банк одержувача ГУДК в м. Києві, МФО 820019, КЕДК 22080100, назва –плата за оренду цілісних майнових комплексів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август –Авто»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414, код ЄДРПОУ 30550552) в доход Державного бюджету України 381 грн. 86 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август –Авто»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414, код ЄДРПОУ 30550552) 194 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 23.12.2010р.