Рішення № 13021997, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/45720.12.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта»

про стягнення 4836,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шкуропат Г.В. представник за довіреністю №ГО-10/89 від 11.03.10;

від відповідача: Старков І.О. представник за довіреністю №08-03-38/321-10 від 01.07.10.

встановив:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта»про стягнення 4836,64 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2008 року в м. Горлівці на пр-ті Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даного ДТП були: автомобіль «ВАЗ 21061», д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. та застрахований у позивача автомобіль «Шевролет Авео», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3293,67 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ВАТ «СК «Оранта».

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року порушено провадження у справі № 33/457, розгляд справи призначено на 06.12.2010 року.

У судовому засіданні 06.12.2010 року розгляд справи відкладено на 20.12.2010 року у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвал суду та відзив на позов, відповідно до якого не заперечував проти стягнення страхового відшкодування в розмірі 3293,67 грн. та вважає безпідставними та незаконними вимоги про стягнення інфляційних, трьох процентів річних та пені. Щодо вимог про стягнення пені просив застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з довідки ВДАІ вих. №9/6-7067 від 03.10.2008 року та постанови Центрально-Міського районного суду м. Горлівка у справі №3-16151/2008 від 25.09.2008 року, 23.08.2008 року о 19 год. 30 хв. в м. Горлівка на пр-ті Перемоги ОСОБА_1. керуючи автомобілем ВАЗ 21061 д.н. НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримуючись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Шевролет Авео»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівка у справі №3-16151/2008 від 25.09.2008 року, Дудкіна Олега Григоровича визнано винним в здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору ДКТЗ/21/44/48 №007401 добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків від 21.07.2008 року. Вигодонабувач ВАТ КБ «Надра»

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №312-01/08 від 15.08.2008 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 складає 3950,67 грн.

Відповідно до страхового акту позивача №10471В/01 від 24.11.2008 року подія визнана страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 3293,67 грн.

Відповідно до платіжного доручення №14201 від 06.01.2009 року позивач перерахував страхове відшкодування в розмірі 3293,67 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3293,67 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи (ОСОБА_1), яка керувала автомобілем ВАЗ 21061 д.н. НОМЕР_1, та який перебував у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «СК «Оранта»та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВА/2891040 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21061 д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 00:00 год. 22.12.2007 року до 21.12.2008 року включно, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу ВА/2891040 передбачено, що франшиза складає 0,00 грн.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було направлено відповідачу претензію №Г.26.0.0/178 (вих. №Г.2600/2424 від 31.03.2009), в якій просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 3293,67 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана вимога була отримана відповідач 06.04.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №5909357.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 3293,67 грн. (3293,67 грн. (вартість матеріального збитку) 0,00 грн.(франшиза)).

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 974,11 грн. (за період з 07.05.2009 року по 01.11.2010 року).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Проте, у відзиві на позов відповідачем заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду щодо стягнення пені.

Як вбачається з матеріалів справи, претензію позивача №Г.26.0.0/178 (вих. №Г.2600/2424 від 31.03.2009) відповідач отримав 06.04.2009 року, тому, відповідно до п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», днем прострочення зобовязання є 07.05.2009 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п.1 ч.2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому, з огляду на зазначені положення строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягненні пені закінчився 07.05.2010 року.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у звязку з застосування судом строку позовної давності вимога позивача про стягнення пені в розмірі 974,11 грн. не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення за період з 07.05.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 421,59 грн. та три проценти річних за період з 07.05.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 147,27 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд вважає за можливе нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції за період з 07.05.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 421,59 грн. та трьох процентів річних за період з 07.05.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 147,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 20,54 грн., на відповідача 81,46 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 47,53 грн., на відповідача 188,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65, р/р 26500422 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування в розмірі 3 293 (три тисячі двісті девяносто три) грн. 67 коп., три проценти річних в розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 27 коп., індекс інфляції в розмірі 421 (чотириста двадцять одна) грн. 59 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 81 (вісімдесят одна) грн. 46 коп. та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 21.12.2010 року.