Рішення № 13021994, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/45520.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКОР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Фінанс»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Котков О.В.

секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКОР»(надалі ТОВ «ПОЛІКОР», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Фінанс»(надалі ТОВ «Євразія-Фінанс», відповідач) коштів у розмірі 4851,02 грн., з яких: 4046,22 грн. –сума основного боргу, 413,59 грн. - пеня, 283,21 грн. –інфляційні втрати, 108,00 грн. –3 % річних. Окрім того позивач заявив до стягнення витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою від 29.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.12.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 09-146 від 22.05.2009р. не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого та змонтованого на об’єкті покупця шлюз передавальний з обдувом камери повітрям 600*600-500 мм, в т.ч. опції: електромеханічне блокування дверей, фільтр, таймер, сигналізація».

Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення штрафні санкції.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином (витяг державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 03.11.2010р. наявний у матеріалах справи), про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Від позивача, 08.12.2010 року через канцелярію господарського суду міста Києва, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства. Враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          22 травня 2009р. між ТОВ «ПОЛІКОР»(постачальник за договором) та ТОВ «Євразія-Фінанс»(покупець за договором) був укладений договір № 09-146 про виготовлення і поставку обладнання для чистих приміщень.

          Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується виготовити, поставити на об’єкт, передати у власність покупцеві і змонтувати на об’єкті покупця, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100. «шлюз передавальний з обдувом камери повітрям 600*600-500мм, в т.ч. опції: електромеханічне блокування дверей, фільтр, таймер, сигналізація», а покупець –оплатити і прийняти іменований надалі «товар»постачальника.

          Загальна вартість товару за даним договором складає: 26 974,80 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 4495,80 грн. (п. 2.1). Вартість поставки та виконання робіт з монтажу входить в загальну вартість товару зазначену в п. 2.1 договору (п. 2.1.1).

          Пунктом 3.1 договору передбачено, що термін виготовлення, поставки і монтажу на об’єкті –до 35 календарних днів (у вартість товару входить тара з упаковкою і транспортні витрати (п. 3.2). Термін відліку виконання роботи по договору починається з моменту надходження авансу на розрахунковий рахунок постачальника, що зазначено в п. 3.4.

          Разом з товаром постачальник повинен надати покупцю: накладну на товар, податкову накладну, паспорт суміщений інструкцією по експлуатації (ПС), відповідно до п. 3.4 договору.

          Підтвердженням виконання обов’язку позивачем щодо поставки товару за договором № 09-146 від 22.05.2009р. є видаткова накладна № РН-0000017 від 01.06.2009р. на суму 18034,80 грн., що підписана сторонами договору.

Відповідно до видаткової накладної від 01.06.2009р. позивач поставив наступний товар: шлюз передавальний з обдувом камери повітрям.

Тому враховуючи вищезазначені умови договору від 22.05.2009р., товар вважається поставленим, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Окрім того, відповідно до умов договору № 09-146 ( п. 1.1) постачальник провів монтажні роботи шлюзу передавального з обдувом камери повітрям 600*600*500 мм, в т.ч. опції: електромеханічне блокування дверей, фільтр, таймер, сигналізація, на суму 8940,00 грн. в т.ч. ПДВ –1490,00 грн.

Монтажні роботи виконані якісно згідно умов договору № 09-146 від 22.05.2009р., на підтвердження чого був підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання монтажних робіт від 15.09.2009р.

Спір виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 09-146 від 22.05.2009р. щодо оплати за поставлений товар та виконані роботи.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Досягнення згоди щодо поставки товару за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов’язань, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору , передбачено, що покупець сплачує кошти постачальнику за товар, шляхом оплати авансу в розмірі 70% загальної вартості товару протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору. Покупець сплачує кошти постачальнику, шляхом доплати у розмірі 15% загальної вартості товару при передачі товару покупцеві і початку монтажних робіт на об’єкті замовника (п. 2.3).

Кінцевий розрахунок у розмірі 15% загальної вартості товару проводиться покупцем не пізніше 5 календарних днів після підписання актів виконаних робіт, що встановлено п. 2.4 договору.

З урахуванням положень п. 2.4 Договору № 09-146 строк виконання зобов’язань щодо оплати вартості товару переданого згідно видаткової накладної, що підтверджує поставку товару на користь відповідача, та щодо проведення робіт згідно акту від 15.09.2009р., станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив частково вартість поставленого товару у розмірі 22928,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 254 від 2805.2009р. та № 312 від 11.06.2009р., які додані позивачем до матеріалів справи.

Доказів здійснення розрахунків за товар та проведені роботи відповідачем в повному обсязі суду не надано, документів які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати за договором № 09-146 у розмірі 4046,22 грн., вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати покупцем товару і монтажу за умовами даного договору, останній зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем згідно акту здачі-приймання робіт від 15.09.2009р., за договором № 09-146 від 22.05.2009р., з урахуванням строку настання платежу (п. 2.4) в розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ, яка діяла в період прострочення оплати товару, в межах шестимісячного строку встановленого законом, та складає 413,59 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення нарахованої суми інфляційних збитків за період з вересня 2009р. по червень 2010р. з урахуванням акту приймання робіт в розмірі 283,21 грн. суд визнає доведеними і такі, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за виконані роботи та поставлений товар, суд погоджується з розрахунком суми 3% річних за період з 21.09.2009р. по 31.07.2010р. у розмірі 108,00 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 09-146 від 22.05.2009р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків в повному обсязі у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1500,00 грн. - витрат на оплату правової допомоги адвоката не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, а заявлена позивачем сума є явно завищеною виходячи з категорії спору, який не є складним, та відсутністю необхідності у затратах часу на підготовку матеріалів, виходячи з представлених суду доказів та інше.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Фінанс»(03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, к. 34, ідентифікаційний код 33238569, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКОР»(79005, Львівська обл., Личаківський р-н., м. Львів, вул. Левицького, 28, квартира 6, ідентифікаційний код 19330504, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму основного боргу у розмірі 4046,22 грн. (чотири тисячі сорок шість гривень 22 копійки), пеню –413,59 грн. (чотириста тринадцять гривень 59 копійок), індекс інфляції –283,21 грн. (двісті вісімдесят три гривні 21 копійка), 3% річних –108,00 грн. (сто вісім гривень 00 копійок), 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков