Рішення № 13021919, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/52916.12.10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця»

До Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

Про стягнення 46 943,13 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Соколова А.В. представник за довіреністю;

Від відповідача: Єлтунова Ю.В. представник за довіреністю;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 32 604,64 грн. заборгованості по договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 12.12.2003, пеню 5 950,35 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 179,54 грн., 3% річних 1 208,60 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита 469,43 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2010 було порушено провадження у справі № 47/529 розгляд справи було призначено на 07.12.2010.

07.12.2010 у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.12.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2010 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 604,64 грн. заборгованості по договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 12.12.2003, пеню 2967,02 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 179,54 грн., 3% річних 1 208,60 грн. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 12.12.2003, не було виплачено позивачу розмір перестрахового відшкодування в сумі 32 604,64 грн., внаслідок страхового випадку який стався 17.07.2005.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2010 відзиву та витребувані судом документи не надав, просив суд відкласти розгляд справи, у зв»язку з необхідністю звернення до правоохоронних органів, однак суд, з метою уникнення затягування строку розгляду справи, в задоволенні цього клопотання відмовив.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2003 між позивачем ВАТ АСК «Скарбниця», як перестрахувальником та відповідачем АТ «Українська транспортна страхова компанія», правонаступником якої є ПРаТ «Українська транспортна страхова компанія», як перестраховиком, було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), відповідно до умов якого, предметом договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необовязковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обовязки сторін при укладені, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії) (п. 1.1).

Умовами Договору сторони погодили, що перестрахувальник зобовязаний сповістити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання, якщо інше не передбачено конкретним договором перестрахування (п. 3.2.5), перестраховик зобовязується сплатити перестрахувальникові пеню за несвоєчасне виконання зобовязання у розмірі 0,05% від суми заборгованості зав кожний день прострочення (п. 3.4.6), перестрахувальник самостійно приймає рішення по виплаті страхового відшкодування з обовязковим дотриманням прав перестраховика за даним договором (п. 8.1), при настанні страхового випадку передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальникові частину страхового відшкодування відповідно до його долі відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 15 (пятнадцяти) робочих днів після одержання перестрахувальником комплекту документів (п. 8.2), якщо в перестрахувальника виник обовязок виплатити страхове відшкодування на підставі рішення судового органу, то підставою для виплати перестраховиком його частини страхового відшкодування є надання перестрахувальником копії такого рішення судового органу (п. 8.4).

16.07.2005 між позивачем ВАТ АСК «Скарбниця», як страховиком та ОСОБА_1, як страхувальником було укладено договір № 02-В-2005, відповідно до умов якого предметом страхування є вантаж страхувальника, а саме: моторний човен Selva F.6.0.

Згідно з ковер-нотою № 02-В-2005 від 16.07.2005 по договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 12.12.2003 між позивачем ВАТ АСК «Скарбниця», як перестрахувальником та відповідачем АТ «Українська транспортна страхова компанія», правонаступником якої є ПРаТ «Українська транспортна страхова компанія», як перестраховиком, обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника - ОСОБА_1, повязані з перевезенням та зберіганням вантажу, вантаж - моторний човен Selva F.6.0, частка перестраховика 72,81 % (160000,00 грн.).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2006, яке залишено без змін Ухвалою Верховного суду України від 31 жовтня 2007, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, про стягнення з ВАТ СК «Скарбниця»234 291,51 грн. страхового відшкодування.

14.02.2008 позивач виставив відповідачу дебет-ноту на суму 163 023,28 грн., а також додав необхідні документи, а саме: страховий акт, повідомлення про настання страхового випадку, постанову про порушення кримінальної справи, рішення Галицького районного суду міста Львова, Ухвалу Верховного суду, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти на суму 130 418,64 грн.

Статтею 987 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), направив відповідачу дебет-ноту з додатками, якою просив відповідача здійснити виплату частки перестраховика у страховому відшкодуванні у строк передбачений пунктом 3.2.5 укладеного між сторонами договору, тобто протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту одержання інформації про настання страхового випадку, а відповідач свій обовязок щодо сплати частки перестраховика у страховому відшкодуванні в повному обсязі не виконав, а лише здійснив часткову оплату на суму 130 418,64 грн. Оплата в сумі 32 604,64 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення справи по суті суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 12.12.2003, існує непогашена заборгованість по виплаті перестрахового відшкодування в сумі 32 604,64 грн. (163 023,28 - частка перестраховика 130 418,64 - часткова оплата), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 32 604,64 грн., є законною, обґрунтованою доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені 2 967,02 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 179,54 грн., 3% річних 1 208,60 грн.

Суд, враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобовязання по оплаті перестрахового відшкодування по договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 12.12.2003 у строк передбачений п. 3.2.5, тобто протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання, а саме до 21.02.2008 (пять робочих днів з дати виставлення дебет-ноти), оплата в сумі 32 604,64 грн. здійснена відповідачем не була, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, витрат з урахуванням індексу інфляції та пені - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до розрахунків 3% річних, витрат з урахуванням індексу інфляції та пені, які надані позивачем та які судом перевірені і з якими суд погоджується розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2 967,02 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції 7 179,54 грн., 3% річних 1 208,60 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 32 604,64 грн. заборгованості по виплаті перестрахового відшкодування, пеня 2 967,02 грн., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 179,54 грн., 3% річних 1 208,60 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія »(код ЄДРПОУ 22945712, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (код ЄДРПОУ 13809430, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Саксаганського, 5) заборгованість по виплаті перестрахового відшкодування 32 604 (тридцять дві тисячі шістсот чотири) грн. 64 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 179 (сім тисяч сто сімдесят девять) грн. 54 коп., пеню - 2 967 (дві тисячі девятсот шістдесят сім) грн. 02 коп., 3% річних 1 208 (одна тисяча двісті вісім) грн. 60 коп., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 439 (чотириста тридцять девять) грн. 60 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 00 коп.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

дата складання повного тексту рішення 21.12.2010