Рішення № 13021818, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/45820.12.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта»

про стягнення 9514,26 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шкуропат Г.В. представник за довіреністю №ГО-10/89 від 11.03.10;

від відповідача: Старков І.О. представник за довіреністю №08-03-38/321-10 від 01.07.10.

встановив:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта»про стягнення 9514,26 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2009 року в смт. Великий Березний Мукачівського р-ну по вул. Локоти відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даного ДТП були: автомобіль «Фіат», д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. та застрахований у позивача автомобіль «Фольцваген», д.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6704,00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1. було застраховано ВАТ «СК «Оранта».

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року порушено провадження у справі № 33/458, розгляд справи призначено на 06.12.2010 року.

06.12.2010 року розгляд справи відкладено на 20.12.2010 року у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвал суду. Позов визнав частково.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з довідки відділення ВДАІ вих. №112 від 03.02.2009 року та постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №3-494/09 від 03.03.2009 року, 30.01.2009 року близько 12 год. 00 хв. в смт. В.Березний по вул. Локоти ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Фіат Дукато»д.н. НОМЕР_1, виїхав на зустрічну смугу руху і не впоравшись з керуванням допустив зіткнення з автомобілем марки «Вольцваген Поло»д.н. НОМЕР_2.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №3-494/09 від 03.03.2009 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору №0180082955 добровільного страхування наземного транспорту від 09.09.2008 року. Вигодонабувач ЗАТ «ОТП Банк».

Відповідно до звіту №19 про оцінку автомобіля (дата оцінки 05.02.2009 року), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки складає 7338,24 грн.

Відповідно до страхового акту позивача №4612В/01 від 13.03.2009 року подія визнана страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 6704,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення №11978 від 23.04.2009 року та відомості виплат №1230409, позивач перерахував страхове відшкодування в розмірі 6704,00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6704,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи (ОСОБА_1.), яка керувала автомобілем «Fiat Ducato», д.н. НОМЕР_1, та який перебував у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «СК «Оранта»та ПП ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВА/3579071 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Fiat Ducato», д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 12:00 год. 05.08.2008 року до 04.08.2009 року включно, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу ВА/3579071 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було направлено відповідачу претензію №Г.26.0.0/246 (вих. № Г.2600/3672/1 від 14.05.2009 року), в якій просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 6704,00 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана вимога була отримана відповідач 19.05.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №5452896.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 6194,00 грн. (6704,00 грн. (вартість матеріального збитку) 510,00 грн.(франшиза)).

В частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 510,00 грн. (франшиза) відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1790,61 грн. (за період з 20.06.2009 року по 01.11.2010 року).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені:

Період простроченняСума боргу, грн..Кількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУ, %Розмірі пені, грн..

20.06.09-11.08.096194,005311,00197,87

12.08.09-20.12.096194,0013110,25455,73

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 653,60 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1137,01 грн. відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення за період з 20.06.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 744,14 грн. та три проценти річних за період з 20.06.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 275,51 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд вважає за можливе нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних.

Розрахунок трьох процентів річних (за період з 20.06.2009 року по 01.11.2010 року):

6194,00 грн.* 3%/365 днів * 500 днів прострочення = 254,55 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 254,55 грн.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 20,96 грн. відмовити.

Розрахунок індексу інфляції (за період з 20.06.2009 року по 01.11.2010 року):

Як вбачається з розрахунку позивача, ним при нарахуванні індексу інфляції взятий середній індекс інфляції в розмірі 1,111, тобто, з липня 2009 року по вересень 2010 року (включно).

Тому, при розрахунку індексу інфляції, судом також взято даний середній індекс інфляції в розмірі 1,111.

6194,00 грн. *1,111 = 6881,53 грн.

6881,53 грн. - 6194,00 грн. = 687,53 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції підлягають задоволення частково в розмірі 687,53 грн.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 56,61 грн. відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 18,49 грн., на відповідача 83,51 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 42,79 грн., на відповідача 193,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65, р/р 26500422 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування в розмірі 6 194 (шість тисяч сто девяносто чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 653 (шістсот пятдесят три) грн. 60 коп., три проценти річних в розмірі 254 (двісті пятдесят чотири) грн. 55 коп., індекс інфляції в розмірі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 51 коп. та 193 (сто девяносто три) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 21.12.2010 року.