Рішення № 13021801, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/35514.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Україна"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит"

про                    стягнення 4 988,69грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Циган О.І.

від відповідача -Майборода О.О.

У судовому засіданні 14.12.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит" 4988,69грн(3304,81грн.-основного боргу, 895,93грн.-24%річних, 307,87грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 480,08грн.-пені) заборгованості за Договором поставки №09.06.25/1 від 25.06.2009 року.

Позовну заяву 15.10.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/355.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НІКО"( правонаступником якого являється Товраиство з обмеженою відповідальністю "Авто Профіт")-Продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит"-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки №009.06.25/1(далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НІКО" зобов"язується передати у власність Відповідачу, а Відповідач зобов"язується прийняти і оплатити продукцію -мастильні матеріали, автохімія та автокосметика (далі-Товар) на умовах,які передбачені визначених цим Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору продаж Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 14(чотирнадцять)дгів від дати відвантаження.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НІКО" поставило Відповідачу товар на загальну суму 15710,35грн., що підтверджується видатковими накладними(копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково-у розмірі 12 405,54

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 3 304,81грн.

20 липня 2010 Товраиство з обмеженою відповідальністю "Авто Профіт" -Первісний кредитор та Товраиство з обмеженою відповідальінстю "Ніко Україна" -Новий кредитор (далі-Позивач) уклали Договір №ВПВ 2077 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а Позив набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові за договорами, що укладені між первісним кредитоом та Боржниками, перелік яких наведено у Додатку №1 і до якого входить Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України: Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить3 304,81грн., і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідндості до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня. Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у випадку порушення Відповідачем строків оплати за Товар, останній сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 480,08грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше ніж 30 календарних днів, Відповідач має право додатково стягнути з Відповідача 24% річних від простроченої суми за період прострочення.

Згідно розрахунку Позивача з Відповідача підлягає стягненню 24% річних за прострочення платежу у розмірі 895,93грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 307,87грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 304,81грн. основного боргу, 480,08грн.-пені, 307,870грн. інфляційних нарахувань та 895,93грн. 24 проценти річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит"(02217, м. Київ, вул. Т.Драйзера,1, код ЄДРПОУ 30366438, р/р 26006001323737 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Україна" (01133, м. Київ, б-р Л.Українки,5, код ЄДРПОУ 30113927, р/р 2600600001688 в АКБ "Правекс-банк" м. Київ, МФО 321983) 3 304(три тисячі триста чотири)грн.81 коп. - основного боргу, 480(чотириста вісімдесят)грн.08грн.-пені, 895(вісімсот дев"яносто п"ять)грн.93коп-24% річних, 307(триста сім)грн.87коп-інфляційне збільшення суми боргу, 102(сто дві)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата складення рішення: 20.12.2010