Рішення № 13021709, 14.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.10 Справа № 20/47/10

Суддя

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БаДМ” (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Гавікор” (69068, м.Запоріжжя, вул. Червона, буд.22, кв.6)

про стягнення суми 102 927, 62 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

від позивача –Матевосян С.Г. (довіреність №100 від 25.10.2010 р.);

від відповідача –Гаврік Ю.В.(директор, протокол зборів учасників №19-1 від 04.04.08);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення ТОВ “Гавікор” суми 77 649,50грн. основного боргу, 30% штрафу у розмірі 23 294,85 грн., 1281,23 грн. пені, 702,04 грн. –10% річних, всього 102 927,62грн. на підставі договору поставки №3381 від 01.04.2009р.

01.10.2010 р. порушено провадження у справі №20/47/10, судове засідання призначено на 26.10.2010 р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 22.11.2010р., 29.11.2010р., 09.12.2010р.; в судовому засіданні 09.12.2010р. оголошувалась перерва до 14.12.2010р. Ухвалою суду від 29.11.2010р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжено до 14.12.2010р.

14.12.2010р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить на підставі ст.ст.526,610,611,612,625 ЦК України, договору поставки №3381 від 01.04.2009р., стягнути з відповідача 77 649,50грн. основного боргу, 30% штрафу у розмірі 23 294,85 грн., 1281,23 грн. пені, 702,04 грн. –10% річних, всього 102 927,62грн. При пред’явленні позову позивачем заявлялось клопотання про забезпечення позову, у задоволенні якого ухвалою суду від 01.10.2010р. відмовлено.

Відповідач у письмовому відзиві позов визнав частково в сумі 77 649,50грн. основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009р. між ТОВ “БаДМ” (постачальник, позивач) та ТОВ “Гавікор” (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №3381, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язався прийняти товар та здійснити оплату за товар на умовах цього договору.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що він діє до 31.12.2011р.

Відповідно до умов Договору за період з 05.01.2010р. по 15.03.2010р.позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77867,33грн., що підтверджується видатковими накладними № PD 75090 від 05.01.2010р. на суму 6002,84грн.; № PD 103126 від 09.02.2010р. на суму 4253,38грн.; №PD 79369 від 12.01.2010р. на суму 6791,50грн.; №PD 81783 від 14.01.2010р. на суму 3364,19грн.;№PD 84364 від 16.01.2010р. на суму 5152,96грн.;.№PD 89016 від 22.01.2010р. на суму 4723,03грн.;.№PD 91055 від 26.01.2010р. на суму 6418,40грн.;.№PD 92537 від 27.01.2010р. на суму 5450,36грн.;№PD 95859 від 30.01.2010р. на суму 3177,17грн.;.№PD 95965 від 30.01.2010р. на суму 5236,44грн.; №PD 102378 від 08.02.2010р. на суму 3115,03грн.; №PD 109396 від 16.02.2010р. на суму 5928,37грн.; №PD 111914 від 18.02.2010р. на суму 1479,04грн.; №PD 114210 від 20.02.2010р. на суму 2490,52грн.;№PD 114705 від 22.02.2010р. на суму 1415,43грн.;.№PD 115624 від 23.02.2010р. на суму 2198,55грн.;.№PD 119981 від 27.02.2010р. на суму 2430,35грн.;№PD 120472 від 28.02.2010р. на суму 1354,97грн.; №PD 123690 від 04.03.2010р. на суму 1207,79грн.; №PD 126116 від 06.03.2010р. на суму 1372,14грн.;№PD 131362 від 13.03.2010р. на суму 2068,05грн.;.№PD 131931 від 15.03.2010р. на суму 2236,82грн.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних накладних, не заперечено к судовому засіданні.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов’язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

У кожній переліченій вище накладній вказано дату оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов’язання перед позивачем відповідач виконав частково, сплативши 217,83грн. по накладній №PD 131931 від 15.03.2010р. У зв’язку з цим станом на 20.08.2010р. (дата позовної заяви) мав заборгованість у сумі 77649,50грн.

Разом з тим, судом встановлено, що з позовною заявою вих.№78 від 20.08.2010р. ТОВ “БаДМ” звернувся до господарського суду лише 29.09.2010р. і провадження у справі №20/47/10 судом порушено 01.10.2010р.

Як слідує із акту звірки взаєморозрахунків від 26.10.2010р.(а.с.116-121), підписаного сторонами і скріпленого печатками, станом на 13.10.2010р. заборгованість відповідача становила 76 249,50грн., оскільки за період з 25.08.2010р. по 22.09.2010р. (до порушення судом провадження у справі) відповідачем сплачено суму 1100грн. та за період з 11.10.2010р. по 13.10.2010р. (після порушення провадження у справі) відповідачем сплачено суму 300грн. Крім того, згідно з відомістю розрахунків з ТОВ “Гавікор” станом на 22.10.2010р., підписаною генеральним директором ТОВ “БаДМ” , 15.10.2010р. відповідач сплатив суму 200грн. і станом на 22.10.2010р. відповідач має заборгованість 76049,50грн.

Таким чином, оскільки відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 1100 грн. до звернення позивача до суду 29.09.2010р., позовні вимоги про стягнення цієї суми 1100грн. основного боргу заявлено необґрунтовано, не підлягають задоволенню і в цій частині позову суд відмовляє у позові.

Разом з тим, так як після подачі позовної заяви до господарського суду Запорізької області відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 500 грн., а саме: 11.10.2010 р. –100 грн., 12.10.2010 р. –100 грн., 13.10.2010р. –100грн., 15.10.2010р. 200грн., провадження у справі в частині 500грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета позову на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 76049,50грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить норма статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідач зобов’язання по оплаті у повному обсязі і своєчасно не виконав, перерахувавши частково суму основного боргу, факт заборгованості відповідача в сумі 76049,50грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 76049,50грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 23294,85грн., пеню у розмірі 1281,23грн., 10% річних у сумі 702,04 грн.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Пунктами п. 7.2,7.3 договору поставки №3381 від 01.04.2009р. встановлено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на 20 календарних днів штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем суд вважає встановленим і доведеним, тому вимоги про стягнення пені, штрафу та 10% річних заявлені позивачем обгрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунки позивача, суд бере до уваги наступне.

Згідно з ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум . Однак, з огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору, або зробити це самостійно.

У судовому засіданні позивачем на вимогу суду надані розрахунки заявлених позовних вимог про стягнення пені, штрафу та 10% річних по кожній накладній, оскільки за умовами договору покупець зобов’язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару. Тобто, підлягає доказуванню строк порушення зобов’язання по кожній накладній. Як вбачається із розрахунків, наданих на вимогу суду, сума пені та 10% річних перевищує суму, заявлену до стягнення у позовній заяві. У судовому засіданні представник позивача надав письмову заяву, відповідно до якою підтримав позовні вимоги про стягнення сум у межах та за період, вказаний у позовній заяві. У зв’язку з цим, суд перевірив розрахунок позивача в межах сум та періоду, заявленого до стягнення: а саме: пеня в сумі 1281,23грн. за період з 19.07.2010р. по 20.08.2010р., 10% річних в сумі 702,04грн. за період з 19.07.2010р. по 20.08.2010р., штрафу в сумі 23 294,85грн. та вважає, що розрахунок в частині стягнення 10% річних в сумі 702,04грн. за період з 19.07.2010р. по 20.08.2010р., штрафу в сумі 23 294,85грн. є обґрунтованим, відповідає вимогам закону та договору, тому позовні вимоги про стягнення 10% річних в сумі 702,04грн. за період з 19.07.2010р. по 20.08.2010р., штрафу в сумі 23 294,85грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 19.07.2010р. по 20.08.2010р. підлягають задоволенню частково в сумі 800,73грн. з наступних підстав.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи приписи законодавства, судом здійснено перерахунок в частині стягнення пені, обмежено нарахування пені за 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано по кожній накладній, однак при цьому до уваги брався період з 19.07.2010р. по 20.08.2010р., оскільки відповідно до ст.ст.22,83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог. Правом збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення судом позивач не скористався.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд враховує, що сума 500грн. основного боргу сплачена після порушення судом провадження у справі, тому судові витрати і в цій частині покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Гавікор” (69068, м.Запоріжжя, вул. Червона,22 кв.6, р/р 26000038712400 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25213688) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “БаДМ” (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, р/р 26008105114001 у КБ “ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31816235) суму 76049грн. 50 коп. основного боргу, 800грн. 73коп. пені, 23 294 грн. 85 коп. штрафу, 702 грн. 04 коп. –10% річних, 1013 грн. 48коп. державного мита, 232грн.38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 500грн. основного боргу

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення підписано в повному обсязі 20.12.2010р.