Ухвала суду № 1302149, 18.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 січня 2007 року                                                                                         м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                    Ліпського Д.В.

судді-доповідача                             Гуріна М.І.

суддів                                                            Амєліна С.Є.

                                                            Кобилянського М.Г.

                        Юрченка В.В.

секретар судового засідання         Проценко О.О.

за участю представника позивача Прощенка С.В.,

представника відповідача Семак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обухівської об’єднаної державної податкової інспекції у Київській області на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року у справі за позовом Козинської селищної ради до державної податкової інспекції в Обухівському районі (правонаступник – Обухівська об’єднана державна податкова інспекція у Київській області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И Л А :

Козинська селищна рада звернулася до суду з позовом до державної податкової інспекції в Обухівському районі (правонаступник – Обухівська об’єднана державна податкова інспекція у Київській області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000012603/0/47 від 12.01.2004 року, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на суму 78642, 67 грн. та застосовані штрафні санкції – 38324, 06 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2004 року позов Козинської селищної ради задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що оренда землі не є об’єктом оподаткування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.11.2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року, мотивуючи тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що державною податковою інспекцією в Обухівському районі було проведено позапланову документальну перевірку  фінансово-господарської діяльності позивача з питань включення податкового зобов’язання з податку на додану вартість з послуг по наданню в оренду земельних ділянок за період з 01.01.2003 року по 01.11.2003 року. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”

За результатами перевірки було складено акт № 1-2603/04362697 від 12.01.2004 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012603/0/47 від 12.01.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на суму 78642, 67 грн. та застосовані штрафні санкції – 38324, 06 грн.

Стаття 2 Закону України “Про плату за землю” визначає, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Однак відповідно підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього ж Закону операції з оренди землі не є об’єктом оподаткування.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте з порушенням податкового законодавства України і штрафні санкції до позивача застосовані безпідставно, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в касаційному порядку.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Обухівської об’єднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 18.11.2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року у справі за позовом Козинської селищної ради до державної податкової інспекції в Обухівському районі (правонаступник – Обухівська об’єднана державна податкова інспекція у Київській області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)Д.В. ЛіпськийСудді(підпис)С.Є. Амєлін(підпис)М.І. Гурін(підпис)М.Г. Кобилянський(підпис)В.В. Юрченко

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                                М.І. Гурін