Ухвала суду № 130195278, 15.09.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16090/25

Провадження № 2-о/344/419/25

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

15 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р, вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИЛА:

Заявник,ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , диплому від 20.06.1984 НОМЕР_1 .

Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175,177 ЦПК України, та має недоліки, що перешкоджають прийняттю даної позовної заяви до розгляду.

Згідно ч. 1ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п.5 ч.2 дост.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.3ст.294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч.3ст. 175 ЦПК України, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п.6 ч.1ст.315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідност. 318 ЦПК України, при зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту, заявник має зазначити який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.

Так, у п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5вказано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

За змістом п.12 згаданоїПостанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Про це також зазначено і в листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, а саме, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 256 ЦПКгромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.

При цьому, органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (технічна помилка).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Як вбачається із матеріалів заяви, заявник просить встановити факт належності їй ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , диплому від 20.06.1984 НОМЕР_1 , з метою можливості зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 12.06.1984.

Однак, заявником до заяви не долучено жодних доказів того, що вона зверталася до Львівського політехнічного інституту у м. Львові і Львівський політехнічний інститут у м. Львові прийняв будь-яке рішення з приводу виправлення помилки у зазначеному заявником, у зазначеному документі.

Згідно ч. 1, 3-7 статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, однак заявником не надано копії заяви з додатками для заінтересованої особи.

Заявник зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, згідно з ч.ч. 2, 4-5ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 5.26 ДСТУ 4163:2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Натомість, в порушення п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК України, ч. 2ст. 95 ЦПК України, заявником подані суду копії доказів, які не засвідчені належним чином.

Також згідно ч. 4 ст. 177 та ч. 4 ст. 175 ЦПК до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або підстави відстрочення сплати судового збору із наданням доказів, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року 3028,00 грн.

Згідно пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

Таким чином, в даному випадку заявником за подання заяви в порядку окремого провадження слід сплати судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Судовий збір повинен бути сплачений з дотриманням таких реквізитів: отримувач УК у м.Ів.-Фр./ОТГ м.Ів.-Фр./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37952250 , банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA988999980313111206000009612, код класифікації доходів бюджету 22030101.

На підтвердження оплати судового збору до суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату, або ж докази для звільнення від сплати такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 185 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху.

Ураховуючи, що заява не відповідає вимогам статі 175 та статті 177 ЦПК України, а саме: заявниці необхідно, виправити недоліки зазначені у мотивувальній частині ухвали та сплати судовий збір, у зв`язку з чим її необхідно залишити без руху, надавши заявниці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 48, 175-177, ст. 185, 293-294 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху, надавши заявнику строк десять днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Копію ухвали направити для відома та виконання заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.