Рішення № 130184543, 12.09.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1843/25

Провадження № 2/175/429/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" вересня 2025 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицька К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ: 23494714) через свого представника звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (зміна назви суду на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» №4273-IX, який набув чинності 25 квітня 2025 року на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області) з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 27.10.2016 року ОСОБА_1 уклав угоду з АТ «Альфа Банк» про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630496238. Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 128002,17 коп. Загальна сума заборгованості станом на 12.03.2024 року - 128002,17 грн., з яких 79 516,63 грн прострочене тіло кредиту, 14 176,60 грн відсотки за користування кредитом, 32 060,66 грн тіло кредиту, 2 248,28 грн відсотки за прострочене тіло кредиту. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа банк» на АТ «Сенс Банк».

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача через канцелярію суду надіслав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що заборгованість за кредитом є необґрунтованою, оскільки з наданого представником позивача розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 128002,17 грн. Проте, вся сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків та комісій за кредитом за рахунок кредитних коштів, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості. Крім того, ні в договорі оферти, ні в акцепті на укладення кредитного договору взагалі не згадується будь-яка комісія, а також розмір такої комісії, тому фактично банком нараховані та зараховані не передбачені договором та законодавством суми комісії. Представник відповідача вважає, що кредитор розподіляв платежі на погашення кредитної заборгованості, а саме комісії (тобто на погашення заборгованості по нікчемному пункту договору), тобто нараховував комісію і самостійно потім гасив її за допомогою додаткових коштів, хоча ОСОБА_1 не надавав згоди на це. З урахуванням викладеної позиції просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала пояснення в яким зазначила, що часткове виконання відповідачем умов договору свідчить про те, що позичальник був ознайомлений із умовами кредитування, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 27.10.2016 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630496238.

Згідно витягу з Державного реєстру банків та відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк», затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа банк») на Акціонерне товариство «Сенс банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»), внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.12.2022 року.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Згідно з умовами кредитної картки: тип кредиту - «Відновлювальна кредитна лінія», сума наданого кредиту до 200000 грн. на строк дії кредитної картки 3 роки з моменту випуску, процентна ставка відсотків річних становить 26,00 %, тип ставки-фіксована.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №630496238 від 27.10.2016 року, станом на 12.03.2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №630496238 становить 128002 грн 17 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст.525,526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідност. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 628 ЦК УкраїниДоговір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

При цьому, суд звертає увагу, що особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 11ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630496238, сторони погодили реальну річну процентну ставку у розмірі 26% річних.

Сторонами у справі не заперечується факт укладання договору про споживчий кредит, встановлення на підставі умов договору відповідачеві відновлювальної кредитної лінії. Максимальний ліміт 200000 грн. Мета отримання кредиту - споживчі цілі.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 128002,17 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32060,66 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14176,60 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 2248,28 грн.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкету-заяву про акцент публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

При цьому, згідно наданого суду розрахунку заборгованості встановлено, що з 27.10.2016 року по 12.03.2024 року банком нараховано комісію за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 117 028,07 грн, вказана комісія у загальному розмірі 117 028,07 грн була сплачена відповідачем шляхом автоматичного списання коштів з його банківського рахунку. Судом також встановлено, що згідно розрахунку заборгованості загальна сума внесених коштів відповідачем на його рахунок за період з 27.10.2016 року по 12.03.2024 року становить 203237 грн 62 коп.

Відповідно до положень ч. 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частиною другою вищезазначеної статті встановлено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч. 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

На підтвердження належності зазначеного розрахунку за розрахунково-касове обслуговування позивачем не було надано відповідного переліку послуг. Крім того, з матеріалів справи не вбачається підтверджень того, що відповідач був ознайомлений із детальним переліком додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які банком установлено щомісячну комісію. У зв`язку з цим суд доходить, що умови договору і цій частині є несправедливими, що свідчить про їх нікчемність.

Вищезазначене, цілком узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені у справі фактичні обставини та надані докази, суд дійшов висновку, що умови угоди про надання кредиту № 630496238 від 27.10.2016 року в частині встановлення щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними. Разом з тим із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач у період користування банківськими послугами здійснив платежі на свій особистий рахунок у загальній сумі 203 237 грн 62 коп., проте встановлено, що зазначеними коштами погашалася заборгованість за розрахунково-касове обслуговування, яка ґрунтується на нікчемній умові договору. Вказане спростовує доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості.

У зв`язку з цим вимоги позовної заяви АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості в розмірі 128 002,17 грн задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,89,141,247,258,259,263-265,268,354,355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель