Ухвала суду № 130181465, 10.09.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7462/25

н\п 2/490/4283/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року місто Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, третя особа - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, від імені та в інтересах якої діє її представниця - адвокат Цибульська О.В., звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просила:

1. Визнати дії Миколаївської міської ради, в частині не внесення змін до рішення Миколаївської міської ради №51/28 від 09.04.2019 року «Про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по Корабельному району м. Миколаєва» незаконними.

2. Зобов`язати Миколаївську міську раду внести зміни в рішення №51/28 від 09.04.2019 року «Про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по Корабельному району м. Миколаєва», в частині надання громадянці ОСОБА_1 у власність 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:05:060:0030, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 26.03.2018 №15-510.

В Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно ч. 2 ст.27ЦПК України встановлено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з ч. 4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 910/6644/18 Верховний Суддійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Упостанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика ПалатаВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст.30ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Зі змісту позовної заяви, вбачається наявність спору щодо права власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , що є територією Корабельного району м.Миколаєва, а отже не відноситься до територіальної підсудності Центрального районного суду м.Миколаєва.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.

Згідно Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень», застосування практики Європейського суду з прав людини, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд, тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно ч.1 ст.379ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції /підсудності/.

Відтак, застосовуючи положення норми частини першої статті 30 ЦПК України, матеріали позовної заяви підлягають направленню до Корабельного районного суду м.Миколаєва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32 ,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

УХВАЛИЛА:

Матеріали позовної ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, третя особа - ОСОБА_2 - передати за підсудністю до Корабельного районного суду м.Миколаєва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова