Рішення № 130174290, 12.09.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1330/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року 3028,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року 3028,00 грн.

Позов обґрунтовано незгодою позивача з відмовою відповідача у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року 3028,00 грн. На думку позивача, порядок та розмір виплати суддівської винагороди регулюються виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким не передбачено базовий розмір для визначення посадового окладу судді у сумі 2102,00 грн, а тому він має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, що передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і який у 2024 та 2025 роках згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначений у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що органам Пенсійного фонду у 2024 та 2025 роках не повідомлялось про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям місцевих судів. Зазначено, що наразі позивач є отримувачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яке починаючи з травня 2021 року проводиться позивачу в новому розмірі. Разом з цим, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року 2102 гривні. Вказуючи на відсутність правових підстав для виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У лютому 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Листом від 18 лютого 2025 року №2400-1706-8/6578 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розмірів складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом щодо суддів цих суддів, Державною судовою адміністрацією України щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають у процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться органом, що призначає довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці. Разом з цим, органам Пенсійного фонду України у 2024 та 2025 роках не повідомлялось про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям місцевих судів. Відповідно, пенсійний орган у листі від 18 лютого 2025 року вказав про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Так, у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (Закон №1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України затверджений Постановою Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року №7-2), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №200/14891 (далі Порядок №3-1).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Пунктами 2, 3 розділу ІV Порядку №3-1 встановлено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список). Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).

Згідно з пунктом 4 розділу ІV Порядку №3-1 на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу ІV Порядку №3-1).

Абзацом 1 пункту 6 розділу ІV Порядку №3-1 встановлено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Отже, зміст наведених вище норм Порядку №3-1 вказує на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться на підставі довідки про суддівську винагороду, яка видається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання.

В даному випадку, оскільки позивач є суддею у відставці місцевого суду (зазначене не заперечується сторонами), то передбачена Порядком №3-1 довідка про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці мала бути видана ОСОБА_1 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Чернівецькій області.

Проте, як свідчать встановлені у цій справі обставини, всупереч вимогам пункту 6 розділу ІV Порядку №3-1, позивачем не було додано до заяви від 05.02.2025 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області про суддівську винагороду ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання, яка і слугувала би підставою для вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року відповідно.

Враховуючи те, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач не надав довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області про розмір його суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року, у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області були відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, про що він просить суд у даному позові.

Зазначене виключає можливість визнання судом протиправними оскаржуваних позивачем дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року 3028,00 грн.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року 3028,00 грн, наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім цього, вирішуючи спір у межах доводів, якими позивач обґрунтовує наявність у нього права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (у тому числі з посиланням на відповідні правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, зокрема, у справі №280/1233/22 від 13 липня 2023 року), суд звертає увагу і на таке.

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, та вказала, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Вирішуючи спір у справі №240/9028/24, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

При цьому, відступаючи від раніше ухвалених висновків у спорах з подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи, викладені позивачем в обґрунтування вимог цього позову.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявності правових підстав для задоволення даного позову.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.П. Лелюк