Постанова № 13017296, 22.10.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

22 жовтня 2010 року справа №2а-12837/08/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представників сторін:

позивача Сафоненкової О.В.

відповідача Варданян Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний заводдо Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0 від 27.07.2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Дніпропетровський тепловозоремонтний завод20 вересня 2006 року звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 року в сумі 3282 066,1 грн., застосованих за несвоєчасне та неповне надходження валютної виручки за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року, укладеним між позивачем та фірмою ONE LTD(Marshall Islands) та контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р., укладеним між позивачем та LLD(США).

Позовна заява обґрунтовувалась незгодою позивача із застосуванням податковим органом штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, у звязку з тим, що в період дії зазначеної угоди, контрагентами виконувалися умови договору підприємство позивача здійснювало ремонт тепловозів, а нерезидент - фірма ONE LTD, здійснював своєчасні розрахунки за виконані роботи. Крім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на неправильне застосування відповідачем валютного законодавства, а також допущення помилок при розрахунку штрафних санкцій, без конкретизації вказаних порушень (том 1 а.с. 2 3).

Під час розгляду справи господарським судом, 06 листопада 2006 року, позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій наведено інші підстави в обґрунтування заявлених позовних вимог. Так, у зміненому позові позивач посилається на наявність укладеної між сторонами додаткової угоди до контракту № 19/5035п від 22.02.2005 року арбітражної оговорки від 22.02.2005 р., згідно якої, всі суперечки між контрагентами за даним договором вирішуються міжнародним арбітражним судом в особі одноособового арбітра Хайнацького Віктора Юрійовича. На виконання вказаної додаткової угоди, у звязку з порушенням контрагентом строків розрахунків, 10.09.2005 р. за заявою позивача Міжнародним арбітражним судом ad hoc було порушено провадження по справі № 046/2006 про стягнення з фірми TEM ONE LTDзаборгованості по розрахункам за контрактом, яка неодноразово призначалася до розгляду, і по якій 01.10.2006 р. судом припинено провадження по справі у звязку з повним розрахунком між контрагентами за даним контрактом. При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, згідно якої встановлено, що в разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок порушення нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1, 2 цього Закону зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не стягується (том 1 а.с. 38 42). До заяви про зміну позовних вимог, позивачем було надано відсутні в матеріалах справи до того часу документи: ксерокопії додаткової угоди арбітражної оговорки до Контракту № 19/5035п від 22.02.2005 р., постанови Міжнародного арбітражного суду в особі третейського судді Хайнакського В.Ю. про порушення провадження по справі від 10.09.2005 р., постанови третейського судді Хайнакського В.Ю. про перенесення судового засідання від 25.07.2006 р., а також постанови третейського судді Хайнакського В.Ю. про припинення провадження по справі від 01.10.2006 року у звязку з проведенням розрахунку між сторонами за вказаним контрактом (том 1 а.с. 44 ).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2006 року позовні вимоги ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводбуло задоволено повністю. В обґрунтування свого рішення, суд послався на те, що відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у разі прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, терміни, передбачені статтею 2 цього Закону зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не нараховується. Таким чином, суд погодився з доводами позивача про те, що на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій, Міжнародним арбітражним судом було прийнято до розгляду позов позивача, а отже, підстави для нарахування позивачеві пені за порушення термінів, передбачених Законом Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, були відсутні (том 1 а.с. 137 139).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково: рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 року скасовано в частині нарахування позивачу пені у розмірі 3087106,4 грн. за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року (з фірмою STEM ONE LTD(Marshall Islands). В частині позовних вимог про скасування нарахованих штрафних санкцій за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р. (з NGOLD LLD(США), у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів в обґрунтування зазначених вимог про правомірність неповернення валюти. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду 1-ї інстанції щодо доведеності факту своєчасного звернення позивача до міжнародного арбітражного суду ad hoc з позовом до фірми ONE LTDпро стягнення заборгованості по сплаті виконаних ремонтних робіт за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року, про що зазначив у мотивувальній частині свого рішення (том 2 а.с. 89 91).

ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводзазначену постанову суду в касаційному порядку не оскаржив, тобто погодився з судовим рішенням в частині відмови у скасуванні нарахованих штрафних санкцій за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р. (з LLD(США).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 р. було задоволено частково касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську: скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2006 року, а також постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року, а справу направлено на новий розгляд до суду 1-ї інстанції. При цьому, Вищий адміністративний суд України у мотивувальній частині своєї ухвали зазначив, що у випадку своєчасного звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду та підтвердження в судовому порядку факту не розрахунку з резидентом за зовнішньоекономічним контрактом не з його вини, або встановлення факту розрахунку, відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення термінів зарахування виручки у іноземній валюті на валютний рахунок; проте, при розгляді даного спору поза увагою суду залишилося питання щодо звернення позивача з позовом до міжнародного арбітражного суду ad hoc,а саме, не було зясовано, коли фактично позивачем було подано даний позов, чи мав місце розгляд справи, а також не було перевірено, як належні докази, надані до матеріалів справи постанови цього суду (том 2 а.с. 161 ).

24 листопада 2008 року зазначена адміністративна справа, після скасування постановлених по справі судових рішень, надійшла для розгляду по суті до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (том 2 а.с. 165).

Під час судового розгляду справи, 11 червня 2009 року, позивачем було подано до суду позовну заяву в новій редакції, згідно якої, позивач просить визнати повністю недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 року в сумі 3282 066,1 грн., застосованих за несвоєчасне та неповне надходження валютної виручки (том 2 а.с. 188 194).

Таким чином, позивач знову уточнив свої позовні вимоги вимогою про скасування рішення відповідача не лише в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне та неповне надходження валютної виручки за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року, укладеним між позивачем та фірмою ONE LTD(Marshall Islands), але й за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р., укладеним між позивачем та LLD(США). При цьому, як вже зазначалося вище, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р., якою в цій частині у задоволенні вимог позивачу було відмовлено у звязку з ненаданням належних доказів в обґрунтування зазначених вимог про правомірність неповернення валюти, ним не оскаржувалася.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 11.06.2009 року) підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на те, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій, Міжнародним арбітражним судом було прийнято до розгляду позов позивача до фірми ONE LTD(Marshall Islands), а отже, підстави для нарахування позивачеві пені за порушення термінів, передбачених Законом Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, були відсутні. Обґрунтувань щодо наявності підстав для скасування нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне повернення валютної виручки за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р., укладеним між позивачем та LLD(США), позивачем так і не було наведено, незважаючи на висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у справі таких доказів.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на неналежність доказів, наданих позивачем, а саме, рішення міжнародного арбітражного суду. Так, відповідач посилається на те, що на час проведення перевірки ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, та прийняття податковим органом оскаржуваного рішення, підприємство не повідомило СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про наявність судового оскарження, та не надало перевіряючим відповідних документів. Не було таких обґрунтувань і при поданні заперечень до акту перевірки від 17.07.2006 року, а також при поданні первинної скарги. Позовна заява, яка подавалася підприємством до Господарського суду Дніпропетровської області (у первісній редакції), також не містила обґрунтувань щодо відсутності підстав для нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки у звязку із зверненням позивача до міжнародного арбітражного суду. Відповідно, копії документів на підтвердження факту звернення позивача до міжнародного суду, на цих стадіях розгляду спору не надавалися, і про їх існування позивачем не зазначалося. І лише 03.11.2006 року, під час розгляду справи по суті господарським судом, позивачем надано зміни до позовної заяви, в яких викладено зазначені вище обґрунтування, та долучено ксерокопії ухвал Міжнародного арбітражного суду. З урахуванням зазначених обставин, відповідач вважає надані позивачем докази такими, що викликають сумнів у їх допустимості, тобто неналежними доказами по справі, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, та сторонами не заперечується, що 22.02.2005 року між ВАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (виконавець) та фірмою "SISTEM ONE LTD " (Marshall Islands) (замовник) укладено контракт № 19/5035п, а 26.05.2003 року укладено контракт з "INGOLD LLD" (США) № 19/50.

Відповідно до пункту 3.9 контракту № 19/5035п, оплата за фактично виконані позивачем роботи з ремонту тепловозів проводиться замовником шляхом перерахування суми у карбованцях Російської Федерації на рахунок позивача.

Фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі СДПІ по роботі з ВПП) здійснено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводвимог валютного законодавства при виконанні контрактів №19/035п від 22.02.2005 року та № 19/50 від 26.05.2003 року за період з 26.05.2003 року по 16.06.2005 року.

Перевіркою встановлено порушення статті 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", а саме, несвоєчасне та неповне надходження виручки, наявність дебіторської заборгованості за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року, а також несвоєчасне надходження валютної виручки за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 року. Зазначені порушення відображені у акті перевірки від 14.07.2006 року № 254-08-02/1-00659101.

У письмових запереченнях до акту перевірки, позивач посилався на невірне визначення відповідачем суми податкового зобовязання, без будь-якої конкретизації неправильності проведених розрахунків, та без зазначення інших підстав для незгоди з висновками, викладеними в акті перевірки. Аналогічно викладена позиція позивача у первинній скарзі на акт перевірки (том 1 а.с. 14 15, а.с. 26 - 27).

21.07.2006 року СДПІ по роботі з ВПП було розглянуто подані платником податків заперечення, та надано письмову відповідь за результатами їх розгляду (том 1 а.с. 16 17).

За результатами розгляду заперечень, та на підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 року на суму 3 282 066,10 грн., за порушення підприємством вимог статті 1 Закону України Про порядок розрахунків в іноземній валюті.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення в розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 зазначеного Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбаченими статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Оплата за виконані роботи на користь позивача за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 р., фірмою "SISTEM ONE LTD " (Marshall Islands) здійснювалася із затримками, що встановлено в акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача фактичні обставини, встановлені перевіркою (щодо несвоєчасності та неповноти надходження валютної виручки за вказаними контрактами, щодо сум та періодів сплати вказаної заборгованості), не заперечував.

Представник відповідача не заперечував той факт, що у випадку своєчасного звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду та підтвердження в судовому порядку факту нерозрахунку з резидентом за зовнішньоекономічним контрактом не з його вини, або встановлення факту розрахунку, відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення термінів зарахування виручки у іноземній валюті на валютний рахунок.

Отже, вказані обставини не є предметом доказування по даній справі.

На даний час, спір між сторонами існує лише з приводу того, чи мав місце факт звернення ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводдо Міжнародного арбітражного суду ad hoc, та чи можна вважати надані позивачем документи належними доказами на підтвердження даного факту.

При вирішенні зазначеного спору по суті, суд виходить з наступного.

Як доказ дотримання підприємством вимог частини другої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", позивачем було надано ксерокопію постанови про порушення судового провадження у справі № 046/2005 за позовом ВАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до фірми "SISTEM ONE LTD" (Marshall Islands) про стягнення заборгованості з оплати виконаних ремонтних робіт по контракту № 19/5035п від 10.09.2005 року, ксерокопію постанови про перенесення судового розгляду справи від 25.07.2005 року, та ксерокопію постанови про припинення судового провадження у справі від 01.10.2006 року в зв'язку з виконанням фірмою "SISTEM ONE LTD" (Marshall Islands) зобов'язань, передбачених контрактом.

На підтвердження підстав для звернення з позовом до Міжнародного арбітражного суду ad hoc, позивачем надано копію додаткової угоди від 22.02.2005 року до контракту № 19/5035п (арбітражної оговорки).

Саме за наявності таких документів, приймалися попередні судові рішення по даній справі.

Скасовуючи зазначені судові рішення, Вищий адміністративний суд України зазначив, що питання щодо звернення позивача з позовом до Міжнародного арбітражного суду ad hoc залишилося незясованим, а саме, судами не було з'ясовано, коли фактично позивачем був поданий позов, чи мав місце розгляд справи, а також не перевірено, як належні докази, надані до матеріалів справи постанови цього суду, що має суттєве значення для правильного застосування норм матеріального права при розгляді справи.

У відповідності до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З метою зясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 р., судом було зобовязано позивача надати в судове засідання для огляду оригінали документів (позовної заяви, на підставі якої порушено провадження у справі Міжнародним арбітражним судом, заяви про зміну позовних вимог у звязку із збільшенням заборгованості; примірники постанов міжнародного третейського судді Хайнацького Ю.В., які надсилалися ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводяк стороні у справі (про порушення провадження, перенесення розгляду справи, припинення провадження тощо); конверту, копія якого є в матеріалах справи та підтверджує, на думку позивача, факт направлення на адресу позивача кореспонденції по справі міжнародним третейським судом (том 1 а.с. 142); оригіналу квитанції про сплату арбітражного збору при зверненні позивача до міжнародного арбітражного суду ad hoc, витяги з журналів реєстрації вихідної кореспонденції ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводна підтвердження факту направлення підприємством позовної заяви на адресу міжнародного арбітражного суду, та змін до вказаної позовної заяви; а також документи на підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_4, яким було підписано позов до міжнародного арбітражного суду.

Проте, вимоги ухвали суду про витребування документів, позивачем не були виконані, зазначені документи після перерви суду надані не були.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка брала участь у проведенні перевірки ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, пояснила, що під час проведення перевірки документи щодо звернення до суду з позовом до "SISTEM ONE LTD" (Marshall Islands) про стягнення заборгованості з оплати виконаних ремонтних робіт по контракту № 19/5035п від 10.09.2005 року, підприємством не надавалися, та будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу незгоди з нарахуванням пені за несвоєчасне повернення валютної виручки, не надходило.

Зазначені пояснення свідка підтверджуються також письмовими доказами по справі.

Так, з тексту акту перевірки вбачається, що ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний заводне повідомляло податковий орган про наявність судового оскарження, та не надавало перевіряючим відповідних документів (том 1 а.с. 6 11)..

Не було таких обґрунтувань і при поданні заперечень до акту перевірки від 17.07.2006 року, а також при поданні первинної скарги (том 1 а.с. 14 15, а.с. 26 - 27).

Позовна заява, яка подавалася підприємством до Господарського суду Дніпропетровської області (у первісній редакції), також не містила обґрунтувань щодо відсутності підстав для нарахування пені за несвоєчасне повернення валютної виручки у звязку із зверненням позивача до міжнародного арбітражного суду (том 1 а.с. 2 4). Відповідно, копії документів на підтвердження факту звернення позивача до міжнародного суду, на цих стадіях розгляду спору не надавалися, і про їх існування позивачем не зазначалося.

Лише 03.11.2006 року, під час розгляду справи по суті господарським судом, позивачем надано зміни до позовної заяви, в яких викладено зазначені вище обґрунтування, та долучено ксерокопії постанов міжнародного арбітражного суду ad hoc (том 1 а.с. 38 43).

З урахуванням сукупності викладених обставин, та враховуючи, що про наявність судового провадження міжнародного арбітражного суду ad hoc позивач повідомив лише 03.11.2006 року під час розгляду по суті адміністративної справи (незважаючи на дату відкриття провадження арбітражним суддею Хайнацьким В.Ю. за позовом ВАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод10.09.2005 року), суд погоджується з доводами відповідача про недоведеність факту своєчасного звернення позивача до міжнародного арбітражного суду з відповідним позовом.

Крім того, суд зазначає, що ксерокопії документів за підписом міжнародного третейського судді Хайнацького В.Ю. (оригінали для огляду позивачем так і не надані), містять по-різному викладене прізвище судді (так, згідно додаткової угоди до контракту № 19/5035п від 22.02.2005 року арбітражної оговорки від 22.02.2005 р., всі суперечки між контрагентами за даним договором вирішуються міжнародним арбітражним судом в особі одноособового арбітра Хайна ць кого Віктора Юрійовича. Проте, у тексті постанов про порушення провадження по справі від 10.09.2005 р., про перенесення судового засідання від 25.07.2006 р., про припинення провадження по справі від 01.10.2006 року прізвище судді зазначено як Хайна ксь кий В.Ю. (том 1 а.с. 44 50). Після виникнення даного питання в судовому засіданні, на адресу суду, без будь-яких судових запитів з цього приводу, надійшла довідка від 30.09.2010 року за підписом Хайнацького В.Ю., в якій він зазначає про допущену стенографістом опечатку при викладенні прізвища судді Хайнакськийзамість Хайнацький. Печатка Міжнародного третейського суду, якою засвідчені ксерокопії документів, також викликає сумнів у її достовірності, оскільки не містить ідентифікаційного коду підприємства за ЄДРПОУ.

Відповідно до частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин, у суду відсутні підстави вважати надані позивачем докази належними та допустимими.

Крім того, суд зазначає, що вичерпний перелік судових установ, звернення до яких є підставою для зупинення відповідних термінів, наведений у частині 2 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, якими є суд, арбітражний суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України. Третейський суд не відноситься до жодного з визначених у статті 4 Закону судових органів, тому прийняття ним позову резидента не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтею 1 та 2 цього Закону.

Також, частинами третьою та четвертою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення в іноземній валюті" передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюється і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Таким чином, навіть якщо б по даній справі було доведено належними доказами своєчасне звернення позивача з позовом до належного арбітражного суду, прийняття судом рішення про припинення (закриття) провадження у справі тягне за собою поновлення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, та нарахування пені за їх порушення за кожний день прострочення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 122, 160 162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 28.10.2010 року.

Суддя В.В.Чорна