Ухвала суду № 130164862, 12.09.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/811/20

Провадження № 1-кп/378/43/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в залі суду селище Ставище Київської області у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42019100000000482 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.368КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2025 року до Ставищенського районного суду з Київського апеляційного судунадійшли матеріали вказаного кримінального провадження (т. 13 а. с. 205).

Ухвалою Київського Апеляційного суду від 2 жовтня2024 року скасовано вирок Ставищенського районного суду від 22 лютого 2024 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , постановлено призначити новий розгляд у суді першої інстанції (т. 13 а. с. 94 102).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 12.02.2025 року (т. 13 а. с. 145-148) обвинувальний акт, у якому сформульоване змінене обвинувачення, у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, повернуто прокурору.

Ухвалою Київського Апеляційного суду від 29 квітня 2025 року скасовано вказану ухвалу Ставищенського районного суду від 12 лютого 2025 року про повернення обвинувального акта, у якому сформульоване змінене обвинувачення, у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 4 вересня 2025 року було призначено підготовче судове засідання по даній справі (т. 13 а. с. 209).

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до судового розгляду, оскільки справа підсудна суду, угода у провадженні не укладалася, відсутні підстави для закриття кримінального провадження, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, відповідає вимогамКПК.

Обвинувачені та захисник ОСОБА_4 підтримали думку прокурора про можливість призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд дійшов наступних висновків.

В ухваліКиївського Апеляційногосуду від29квітня 2025року (а.с.13а.с.200-203),якою скасовано ухвалуСтавищенського районногосуду від12лютого 2025року проповернення обвинувальногоакта іззміненим обвинуваченнямзазначено,що суд першої інстанції після скасування вироку суду по даній справі повинен був розпочати здійснення судового провадження зістадії підготовчого розгляду обвинувального актув кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 110, 291, п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні. У випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, суд, згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України повинен повернути обвинувальний акт прокурору.

Ухвалою Київського Апеляційного суду від 2 жовтня2024 року скасовано вирок Ставищенського районного суду від 22 лютого 2024 року, яким визнано винними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, постановлено призначити новий розгляд у суді першої інстанції (т. 13 а. с. 94 102).

В якості підстави для скасування вироку апеляційний суд послався на ст. 409 КПК України - істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши в ухвалі наступне.

Частиною 1 статті 412 КПК України визначено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно п. 13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Частиною 1 ст. 11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Пред`явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним за змістом тамістити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа:час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті даної статті має відображатись у обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

При цьому, при викладені обставин злочину повинні бути зазначені чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією, що обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати, від якого обвинувачення захищатись, і з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Виходячи з наведеного,обвинуваченимповинно бути пред`явлено конкретне обвинувачення.

Згідно обвинувального акта, затвердженого 17.08.2020, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вонасвоїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб, будучи службовою особою, вчинила одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третіх осіб окремих дій з використанням наданого їй службового становища, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вонасвоїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб, будучи службовою особою, вчинила одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третіх осіб окремих дій з використанням наданого їй службового становища, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1 а. с. 1 15).

Відповідно дофактичних обставинта формулюванняобвинувачення вобвинувальному актізазначено,що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили одержаннянеправомірної вигоди за вчиненняв інтересахтретіх осібокремих дійз використанням,кожним зних,наданого їмслужбового становища,вчиненому запопередньою змовоюгрупою осіб,по вирішеннюпитання щодо прийняття рішення Гейсиською сільською ради Ставищенського району Київської області про надання водного об`єкту площею 1,2 га, що знаходиться на території Гейсиської сільської ради в оренду ОСОБА_7 терміном на 49 років, що було прийнято під час голосування 23.01.2020 депутатами вказаної сільської ради.

Слід зауважити, що у постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 № 5-238кс16 чітко визначено, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до правової позиції, сформульованої в постанові ККС ВС від 18.12.2019 у справі № 588/1199/16-к, використанням службовою особою свого службового становища є вчинення як дій, які безпосередньо входять до кола її повноважень, так і таких, які вона хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Не може кваліфікуватися заст. 368 ККодержання службовою особою незаконної винагороди за виконання таких дій, при вчиненні яких вона використовує не службове становище, а, наприклад, дружні, родинні, особисті відносини та зв`язки з іншими, у тому числі й службовими особами.

Як зазначено вище, відповідно до фактичних обставин та формулювання обвинувачення обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третіх осіб ( ОСОБА_7 ) окремих дій з використанням наданого їм службового становища, по вирішенню питання щодо прийняття рішення Гейсиською сільською ради Ставищенського району Київської області про надання водного об`єкту площею 1,2 га, що знаходиться на території Гейсиської сільської ради в оренду ОСОБА_7 терміном на 49 років, що було прийнято під час голосування 23.01.2020 депутатами вказаної сільської ради.

Проте, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, як саме із використанням свого службового становища (яких саме службових повноважень) обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожна, могли вживати заходи для прийняття зазначеного рішення Гейсиською сільською ради, щодо голови вказаної сільської ради ОСОБА_8 , депутатів зазначеної сільської ради сесії, як колегіального органу, до повноважень якого віднесено вирішення такої передачі, що могло б бути підставою для початку досудового розслідування за ч. 3ст. 368 КК.

Відповідно до ч. 2ст. 28 КК Україникримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Однак, в обвинувальному акті не вказано, коли обвинувачені домовились про спільне вчинення кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються (коли виник даний умисел у обвинувачених, у чому саме полягав та на що саме був спрямований злочинний умисел).

Відповідно до вимог ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити наряду з іншими відомостями виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зазначених вимог прокурором не дотримано, оскільки в обвинувальному акті відносно обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відсутнє конкретно сформульоване обвинувачення відповідно до вимогКПК України.

Відсутність чіткого, конкретного формулювання обвинувачення у скоєнні злочину фактично позбавляє обвинувачених осіб можливості захищатися від такого обвинувачення в суді.

Як вказав апеляційний суд у вищевказаній ухвалі від 02 жовтня 2024 року по даній справі, відсутність конкретно сформульованого обвинувачення, відповідно до вимогКПК України, порушення положення ст.337, ч. 4 ст.338 КПК Україниє такими процесуальними порушеннями, що унеможливлюють ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 348 КПК Україниу судовому засіданні головуючий зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення, однак, з огляду на наведене, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону не можливо. Неконкретність і суперечливість обвинувального акту суттєво порушує право обвинувачених на захист та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогамКПК України.

Таким чином, викладені вище недоліки обвинувального акту, свідчать про його невідповідність вимогамКПК Українита унеможливлюють призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Відсутність конкретноговикладення формулюванняобвинувачення вобвинувальному актіможе істотновплинути направа учасниківкримінального провадженнящодо забезпеченняправа насправедливий судта порушенняправа назахист обвинуваченого.В подальшомуце позбавитьсуд можливостіналежним чиномроз`яснитиобвинуваченому сутьобвинувачення навиконання вимогст.348КПК України та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Обвинувачення має бути викладено в чіткій, категоричній формі, не повинно допускати двоякого трактування. І саме такий принцип при складанні процесуального рішення та викладенні обвинувачення має належним чином забезпечити виконання завдання кримінального провадження, закріпленого у ст. 2 КПК України.

Щодо можливості змінити державним обвинувачем обвинувачення в суді та виправити таким чином недоліки обвинувального акту, суд вважає за необхідне зазначити, що це є правом прокурора, яким він може й не скористатися, а недоліки обвинувального акта, які встановлені судом є суттєвими.

Слід врахувати, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі«Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47)

Таким чином, судом встановлено невідповідність обвинувального акта вимогамКПК України, що, відповідно до п. 3 ч. 3ст. 314 КПК Україниє підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Керуючись ст. ст. 291, 314 ч. 3 п. 3, 372,376КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019100000000482 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, повернути прокурору другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області та набирає законної сили по закінченню строку на її оскарження.

Суддя ОСОБА_1