Постанова № 13016401, 20.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2010                                                                                           № 05-5-26/13023

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Гузенок І.М. (голова правління);

від відповідача -не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Повного товариства Галкевич і Компанія "Ломбард Максимум"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 04.11.2010

у справі № 05-5-26/13023 ( .....)

за позовом                               Повного товариства Галкевич і Компанія "Ломбард Максимум"

до                                                   ТОВ "Варта-7 Київ"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 72 806,97 грн.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду Бондаря С.В. від20.12.2010 р. №01-23/1/2 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О, суддів: Маляренка А.В., Дикунської С.Я.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. Повне товариство Галкевич і Компанія „ЛОМБАРД МАКСИМУМ” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВАРТА-7 КИЇВ” суми завданих збитків у розмірі 72806,97 грн.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від04.11.2010 р. у справі №05-5-26/13023 позовну заяву Повного товариства Галкевич і Компанія „ЛОМБАРД МАКСИМУМ” повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 10 ч. 1 ст.63 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Позивач зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Проаналізувавши висновок суду, позивач дійшов висновку про те, що судом неправомірно застосовано ст. 63 ГПК України. Оригінали платіжних документів були надані позивачем згідно з нормами діючого законодавства України, як додатки, разом з позовною заявою.

Суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивачем не надано доказів сплати державного мита, оскільки листом від 17.04.2007 р. на адресу Господарського суду м. Києва Управління державного казначейства у м. Києві повідомило реквізити рахунку для вищевказаного суду для сплати державного мита і вони є відмінними з реквізитами вказаними в платіжному дорученні № 155 від 22.06.2010 р., однак позивач вважає, що дані твердження суду є невірними, а реквізити є абсолютно ідентичними.

Апелянт вважає, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК України, оскільки суд вправі у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребувати ці докази.

Представник відповідача не надав суду відзив на апеляційну скаргу, у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від10.12.2010 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документів, причин неявки представника у судове засідання не надано.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд вбачає підстави для скасування вказаної ухвали господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4, 10 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи, якщо: не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно п.п. 3, 3-1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93 із змінами і доповненнями, порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника – останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту „Зараховано в дохід бюджету __ грн.(дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Відповідно до п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення № 155 від 22.06.2010 р. про сплату державного мита, на лицьовій стороні якого одержувачем державного мита в сумі 1286,12 грн., зазначено УДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, код ЗКПО 26077968, банк одержувача УДК у м. Києві, р/р 31110095700011, а на зворотній стороні вчинено напис про зарахування мита в сумі 1286,12 грн. в доход бюджету, який скріплений першим і другим підписами посадових осіб кредитної установи.

Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції щодо неподання позивачем доказів сплати державного мита у встановленому порядку не відповідає чинному законодавству та матеріалам позовної заяви Повного товариства Галкевич і Компанія „ЛОМБАРД МАКСИМУМ”.

Та обставина, що позивачем в рядку “призначення платежу” зазначений тільки символ звітності, код бюджетної класифікації та напис „оплата державного мита”, не є підставою для невизнання платіжного доручення доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до Державного бюджету України, а тому, у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України місцевий господарський суд має право згідно ст. 64 ГПК України витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України. Господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.05.1993 р. за № 50 (роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289).

До позовної заяви позивачем додане платіжне доручення № 156 від 22.06.2010 р. на оплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на лицьовій стороні якого одержувачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., зазначено УДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, код ЗКПО 26077968, банк одержувача УДК у м. Києві, р/р 31213259700011, також наявний відтиск печатки кредитної установи та підпис відповідальної особи, що свідчить про проведення платежу банком.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті”, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. за № 22, передбачено, що реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж. Позивачем у платіжному дорученні за № 156 від 22.06.2010 р. вказано призначення платежу, як сплата витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із вищезазначеною Інструкцією, банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів та у разі, якщо у розрахункових документах реквізити заповнені із порушенням вимог даної Інструкції, повертають їх без виконання.

Наведене свідчить, що платіжне доручення № 156 від 22.06.2010 р. на оплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу оформлене у відповідності з вимогами чинного законодавства. Відсутність в призначенні платежу напису за розгляд якої конкретно справи було сплачено за вказаним платіжним дорученням не свідчить про несплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Крім того, твердження суду першої інстанції про те, що код платежу 22050000, який зазначений в платіжному дорученні № 156 від 22.06.2010 р. не відповідає дійсному коду платежу 22050003, не приймається колегією суддів, як підстава для повернення позовної заяви за ст. 63 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при поданні позовної заяви із доданими до неї документами позивачем не було допущено порушень, передбачених п.п. 4, 10 ст. 63 ГПК України, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією, зокрема ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 63, 99, 101, 105, 106 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Повного товариства Галкевич і Компанія „Ломбард Максимум” на ухвалу Господарського суду м.Києва від04.11.2010 р. у справі №05-5-26/13023 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду м.Києва від04.11.2010 р. у справі №05-5-26/13023 скасувати.

3.Матеріали справи №05-5-26/13023 передати для розгляду по суті Господарському суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.12.10 (відправлено)