Постанова № 13016383, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 44/471

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Савчук С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Заяц О.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп"ютерні системи"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2010

у справі № 44/471 ( .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп"ютерні системи"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 148615,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року у справі № 44/471 в задоволені позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп‘ютерні системи» відмовлено.

          Дане рішення мотивоване тим, що позовна заява подана ЗАТ «Інформаційні комп‘ютерні системи» до господарського суду міста Києва 22.07.2010 року, тобто до закінчення строку, що встановлений законом для виконання рішення суду державним виконавцем, так як виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп‘ютерні системи» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування інфляційних витрат та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України проводиться за наявності прострочення боржником грошового зобов‘язання.

          Ні Цивільний, а ні Господарський кодекси України, ні жодними іншими нормативно-правовими актами не передбачено припинення зобов‘язання у зв‘язку із набуттям рішення суду законної сили чи відкриттям виконавчого провадження у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

          Щодо нарахування пені, то Апелянт стверджує, що правові наслідки порушення зобов‘язання наводяться у статті 611 Цивільного кодекс України, одним з яких є сплата неустойки у відповідності до п. 3 ч. 1 цієї статті.

          Також Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп‘ютерні системи» зазначає, що зобов‘язання по сплаті пені були відстрочені Законом України «Про банки і банківську діяльність» на період дії мораторію, але підлягають виконанню Відповідачем в залежності від дати початку перебігу строку позовної давності для відповідного зобов‘язання, з посиланням на положення статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 263 Цивільного кодексу України.

          Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року у справі № 44/471 без змін.

          Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» своїм правом, наданим йому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року відновлено Закритому акціонерному товариству «Інформаційні комп‘ютерні системи» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 44/471.          

          В судовому засіданні, яке відбулось 07.12.2010 року оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Інформаційні комп‘ютерні системи» та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено Договір № 0128-Скб /а.с. 24-27/.

Також між сторонами було укладено додаткові угоди № 56 від 12.09.2007 року зі змінами внесеними додатковими угодами № 56/1 від 28.03.2008 року і № 56/2 від 10.12.2008 року; № 57 від 25.09.2007 року зі змінами внесеними додатковими угодами № 57-1 від 13.02.2008 року, № 57-2 від 29.08.2008 року і ; 57/1 від 31.03.2008 року; № 58 від 01.10.2007 року зі змінами внесеними додатковою угодою № 58/1 від 16.01.2009 року; № 59 від 15.10.2007 року зі змінами внесеними додатковою угодою № 59/1 від 15.01.2009 року; № 63 від 16.01.2008 року з змінами внесеними додатковою угодою № 63/1 від 22.01.2009 року.

Позивач на виконання зазначених Договору та додаткових угод поставив обладнання, матеріали та виконав роботи в повному обсязі. В порушення умов Договору та додаткових угод Відповідачем було частково оплачено поставлене обладнання та виконані роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 34/533, яке набуло чинності 25.01.2010 року, стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг в сумі 1367589,77грн. за додатковими угодами №№ 57, 58, 59 і 63 /а.с. 28-33/.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі № 19.10.2009 року у справі № 44/517, яке набуло чинності 30.10.2009 року було стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг в сумі 149527,93грн. за додатковою угодою № 56 /а.с. 34-38/.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 02.04.2010 року відрито виконавче провадження по справі № 34/533 /а.с. 40/.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 02.04.2010 року відрито виконавче провадження по справі № 44/517 /а.с. 42/.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, після набуття законної сили рішенням суду про стягнення грошових коштів, прострочення грошового зобов’язання як таке місця не має, це є завершальна стадія судового провадження –виконавче провадження, сторонами якого на відміну від спірного зобов’язання є не боржник та кредитор, а стягувач та боржник, які мають інше процесуальне становище.

Позовна заява подана Закритим акціонерним товариством «Інформаційні комп’ютерні системи» до господарського суду міста Києва 22.07.2010 року, тобто до закінчення строку, що встановлений законом для виконання рішення суду державним виконавцем.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що застосування Позивачем до даних правовідносин норм, що стосуються прострочення грошового зобов’язання є необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

                    З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку.

Зобов‘язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов‘язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов‘язання (ст. 550 ЦК України).

Пунктом 5.3. Договору встановлена відповідальність Відповідача за порушення термінів оплати більш ніж 5 робочих днів шляхом сплати ним пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення виконання грошового зобов‘язання.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

А відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 зазначеного Кодексу перебіг позовної давності зупиняється: у разі відстрочення виконання зобов‘язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Постановами Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року і № 452 від 05.08.2009 року у Відповідача був введений мораторій на строк з 10.02.2009 року по 10.02.2010 року.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов‘язань перед кредиторами та зобов‘язань щодо сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов‘язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов‘язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов‘язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов‘язань перед кредиторами.

Крім того, статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що тільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Главою 50 Цивільного кодексу України встановлені підстав припинення зобов‘язань. Доказів припинення зобов‘язання матеріали справи № 44/471 не містять.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 104078,87 грн., як і 15711,52 грн. 3% річних та 28825,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд задовольняючи позов всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України не з‘ясував та не надав належної оцінки належного виконання зобов‘язання.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року у справі № 44/471 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким позов задовольнити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року по справі № 44/471 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп‘ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код ЄДРПОУ 21670779) 104078,87 грн. пені, 28825,24 грн. інфляційних, 15711,52 грн. 3% річних, 1486,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп‘ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код ЄДРПОУ 21670779) 743,08 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

2.           Матеріали справи № 44/471 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.12.10 (відправлено)