Постанова № 13016248, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № 25/315

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кохан В.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Сорочан В.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010

у справі № 25/315 ( .....)

за позовом                               Підприємства із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко"

до                                                   Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 23904,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року позовні вимоги Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг КО» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг КО» грошові кошти в сумі 23 197,98 грн. та судові витрати у розмірі 460,90 грн. По решті відмовлено.

          Дане рішення мотивоване невиконанням Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» умов Договору страхування наземного транспорту № И1-03.28826 від 20 липня 2005 року.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року скасувати частково, а саме в частині стягнення суми страхового відшкодування без вирахування безумовної франшиза в розмірі 422,82 грн., а також в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат в розмірі 7869,30 грн. та 3% річних в розмірі 1200,68грн., та постановити нове, яким в цій частині в позові відмовити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Так, апелянт стверджує, що пошкоджений транспортний засіб Позивач не пред‘являвся для огляду. Позивач на підтвердження пошкоджень надав суперечливі документи.

          Також апелянт стверджує, що сума страхового відшкодування складає 13705,18 грн. з урахуванням безумовної франшизи.

          Щодо нарахування інфляційних витрат, то апелянт зазначає, що виплата страхової суми має разовий характер, а тому індексації не підлягає. Інфляційні втрати відносяться до непрямих збитків, а їх відшкодування умовами Договору страхування не передбачено.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі № 25/315 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.          

Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг КО» заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити Відповідачу в задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва залишити без змін, з підстав викладених у відзиві.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги у справі № 25/315 доручено колегії суддів у складі: Баранця О.М. – головуючий, суддів Калатай Н.Ф., Чорної Л.В.

В судовому засіданні, яке відбулось 16.11.2010 року, оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20 липня 2005 року між АТ «Українська охоронно-страхова компанія» - Страхувальник та «ААЗ Тредінг Ко» - Страховик, було укладено Договір страхування наземного транспорту № И1-03.28826, згідно якого Страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати Страхувальнику збитки, пов’язані з настанням страхових випадків /а.с. 13-15/.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 624360 відбулась зміна найменування юридичної особи – Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» /а.с. 75/.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що об‘єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов‘язані із володінням та користування транспортними засобами.

Об’єктом Договору добровільного страхування є, зокрема, транспортний засіб «Mitsubishi Canter», д.н.з. 190-67 КА, що вбачається з додатку 57 до Договору /а.с. 16/.

Транспортний засіб «Mitsubishi Canter», д.н.з. 190-67 КА належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу КІС 862188 /а.с. 33/.

08 червня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi Canter», д.н.з. 190-67 КА. Внаслідок ДТП, автомобіль «Mitsubishi Canter», д.н.з. 190-67 КА отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП /а.с. 36/.

Листом № 4483 від 12.06.3007 року Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг КО» повідомило Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» про настання страхового випадку, разом із листом були надані необхідні документи /а.с. 31/.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що гр. Лепеха О.М. під час ДТП мав законне право на керування автомобілем «Mitsubishi Canter», д.н.з. 190-67 КА, що підтверджується посвідченням водія, виданого на його ім’я, подорожнім листом вантажного автомобіля № 158563, витяг з наказу № 25-к віл 01.04.2004 року /а.с. 32, 33, 34, 48/.

Розмір вартості робіт по застрахованому транспортному засобу становить 14128,00грн., згідно кошторису, який відповідачем отриманий 28.08.2007 року, про що свідчить відмітка про отримання кореспонденції /а.с. 38/. При цьому господарським судом міста Києва встановлено, що Страхувальник мав право на ремонт належного йому на праві власності автомобіля «Mitsubishi Canter», д.н.з. 190-67, що вбачається з положень витягу ЄДРПОУ, а саме: вид діяльності: 50.20.0 «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів» /а.с. 30/.

Відповідно до положень п. 4.1 Договору Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку протягом 15-ти днів, після надання Страхувальником усіх необхідних документів, здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити Страхувальника про причини обґрунтованої відмови у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 4.4. Договору сторони передбачили, що в разі настання страхового випадку, Страхувальник зобов‘язаний: негайно повідомити про випадок органи внутрішніх справ (ДАІ, районний відділ МВС та/або пожежну охорону тощо); негайно, як тільки стане можливо, але не пізніше ніж у трьохдобовий термін (за виключенням вихідних та святкових) повідомити Страховика про настання страхового випадку.

Згідно п. 5.1. Договору страхування наземного транспорту страхове відшкодування виплачується на підставі таких документів: письмової заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування за встановленою формою; Додатку до Договору Страхування, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, який керував транспортним засобом на момент настання ДТП, подорожнього листка, довідки органів внутрішніх справ, яка має містити дані про факт події, кошторису витрат для відновлення транспортного засобу, складений та затверджений Страхувальником.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що розмір страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб визначається на підставі розміру заподіяної шкоди з урахуванням: страхової суми й обсягу відповідальності Страховика за Договором (враховуючи проведені виплати страхового відшкодування на день страхового випадку та повноту сплати страхового платежу); безумовної франшизи.

28 серпня 2007 року Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг КО» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» із заявою про відшкодування за наслідками ДТП /а.с 37/. Доказів реагування матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов‘язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов‘язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов‘язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов‘язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов‘язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров‘я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об‘єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Доказів прийняття рішення про відмову до суду не подано.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Доказів виплати страхового відшкодування, так само як і виконання п. 4.1. Договору - у термін не більше двох днів провести огляд пошкодженого транспортного засобу, матеріали справи не містять.          

          Однак, колегія суддів не погоджується із розміром суми страхового відшкодування з огляду на наступне.

          В силу ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза – частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

          Пунктом 1.2. Додатку № 57 від 07.08.2006 року до Договору встановлена безумовна франшиза при пошкодженні в розмірі 0,5% /а.с. 16/.

          Зазначене судом першої інстанції досліджено не було.

          Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, здійснивши перерахунок розміру франшизи, дійшов висновку, що до стягнення підлягає 14057,36грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що Страховик несе відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Загальна сума штрафних санкцій не може перевищувати 5 (п‘яти) відсотків від суми заборгованості.

Разом з цим, статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи № 25/315 містяться заяву Відповідача № 1947 від 30.08.2010 року про застосування позовної давності, щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені /а.с. 72/.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи задоволену суму основного боргу, до стягнення підлягає 6297,94грн. інфляційних та 1194,68 грн. 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, виконавши перерахунок, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд частково задовольняючи позовні не вірно визначив суму основного боргу, так як не врахував безумовну франшизу, інфляційних та 3% річних.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі № 25/315 підлягає зміні.

Господарські витрати підлягають стягненню пропорційно задоволених витрат у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі № 25/315 змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (ідентифікаційний код: 23734213, адреса: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5, р/р 265003110218 в АБ «Старокиївський банк», МФО 321477) на користь Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг КО»(ідентифікаційний код: 21622958, адреса: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30, р/р 260090082101 ВАТ «СЕБ БАНК» м. Київ, МФО 300175) 14057,36 грн. основного боргу, 6297,94 грн. інфляційних витрат, 1194,68 грн. 3% річних, 215,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 212,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

По решті залишити без змін.

2.          Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

3.          Матеріали справи № 25/315 повернути господарському суду міста Києва.

4.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.12.10 (відправлено)