Постанова № 13016240, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 № 13/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурор м. Біла Церква

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010

у справі № 13/384 ( .....)

за позовом Прокурор м. Біла Церква

до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

третя особа позивача

третя особа відповідача ВАТ "Білоцерківський автобусний парк"

Литвин Борис Михайлович

про стягнення 8894,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2010 р. по справі № 13/384 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Прокурор оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення по суті спору місцевим судом не взято до уваги, що витрати підтверджено документально, а відповідач на підставі ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004 р. (далі Закон № 1961) за умовами договору страхування зобовязаний відшкодувати спричинену з вини ОСОБА_1. шкоду, тощо.

В судовому засіданні представник Прокуратури доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача в жодне судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справ не надав, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача вирішення спору відніс на розсуд суду, зазначивши, що відповідач не заперечує проти сплати суми страхового відшкодування в розмірі 8 894,05 грн..

Представники третіх осіб погодились з позицією відповідача по справі.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третіх осіб, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 09.03.2010 р. Прокурор звернувся в інтересах держави в особі Ради до господарського суду Київської області з позовом до ВАТ “Білоцерківський автобусний парк” про стягнення 8 894,05 грн.. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 16.08.2008 р. на шляхопроводі вулиці Леванського та проспекту Князя Володимира в місті Біла Церква відбулось зіткнення автомобіля «Мерседес-Бенц 210 Д», державний номерний знак 09799КК, який тимчасово на підставі договору про надання послуг по обслуговуванню пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 008-19/07 від 03.01.2007 р., належав ВАТ "Білоцерківський автобусний парк", під керуванням громадянина ОСОБА_1. із тролейбусом «ЗІУ 9», інвентарний № 76 (маршрут № 5). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири мікроавтобуса «Мерседес-Бенц 210 Д» чотирма фізичними особами отримано тілесні ушкодження, останні перебували на стаціонарному лікуванні в Білоцерківській міській лікарні № 2. Зіткнення відбулося в результаті порушення громадянином ОСОБА_1 правил дорожнього руху. згадана обставина підтверджується вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2009 р. по справі № 1-65/2009 р.. Згідно вироку цього суду діяння, внаслідок якого потерпіли чотири фізичні особи кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, є дорожньо-транспортною пригодою за участю автомобіля «Мерседес-Бенц 210 Д» під керуванням ОСОБА_1.. Внаслідок ДТП потерпілі отримали тілесні ушкодження, отже наявний причинний зв'язок між злочинними діями винної особи та перебуванням потерпілих на стаціонарному лікуванні. Згідно вироку суду, висновкам судово-медичної експертизи та розрахунку Білоцерківській міській лікарні № 2 в звязку з отриманням вищезазначеними особами тілесних пошкоджень та перебуванням на стаціонарному лікуванні, лікарня здійснила витрати на загальну суму 8894,05 грн., тощо.

Заявою від 06.04.2010 р. відповідач просив замінити відповідача на належного ВАТ “Дженералі гарант”, оскільки відповідальність водія автомобіля «Мерседес-Бенц 210 Д» застраховано за договором полісом № ВВ/2369944 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ВАТ “Дженералі гарант”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2010 р. замінено неналежного відповідача ВАТ “Білоцерківський автобусний парк” на ВАТ “Дженералі гарант”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2010 р. справу № 17/022-10 передано за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на ст. 1206 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Відшкодування витрат закладу охорони здоров'я має здійснювати особа, яка вчинила злочин, відтак відносно такої особи має бути обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.

Як видно з наданої суду копії ухвали Апеляційного суду Київської області від 15.04.2009 р. по кримінальній справі №11-а-3642009 по обвинуваченню гр. ОСОБА_1. вирок в частині його засудження не оскаржувався і набрав законної сили, а в частині вирішення цивільного позову до ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» переглянуто за апеляціями прокурора і парку і залишений без змін.

Відповідно до приписів ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому ст. 28 та ч.ч. 2 і 3 ст. 93 цього Кодексу.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, визначених ч.1 цієї статті.

Згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2369944 застраховано відповідальність винної у вчинені діяння особи, яку має нести відповідач.

Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_1. застраховано відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2369944, позивач з метою отримання відшкодування понесених витрат на підставі ст. 35 Закону № 1961 повинен був звернутись до страховика, тобто до відповідача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування. До заяви мали додаватись довідка про дорожньо-транспортну пригоду, довідка відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідка спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 37 Закону № 1961 виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Місцевим судом встановлено, що на момент подання позову ні позивач, ні інші заінтересовані (лікарня) або уповноважені ними особи/органи, в т.ч. прокурор будь-яких звернень та заяв відповідачу щодо виплати страхового відшкодування на підставі ст. 35 Закону не подавали. У звязку з відсутністю належним чином оформлених доказів звернення щодо виплати страхового відшкодування, відповідач не мав підстав для прийняття рішення про відповідну виплату, тому місцевий суд в позові відмовив.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивачем належним чином доведено та підтверджено відповідними доказами фактичні витрати на лікування потерпілих від ДТП в розмірі 8 894,05 грн..

Відповідальність винної особи ОСОБА_1. застраховано відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2369944.

Відповідно до преамбули Закону № 1961 його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Положеннями ст. 23 цього Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), повязана: - з лікуванням потерпілого; - з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; - із стійкою втратою працездатності потерпілим; - із смертю потерпілого. Згідно ст. 24 Закону № 1961, в зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Згадані витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що факт незвернення до страховика - ВАТ “Дженералі гарант” до подачі позову не звільняє його від необхідності відшкодувати в межах встановленої полісом відповідальності фактичні витрати на лікування потерпілих в розмірі 8 894,05 грн., тим більше, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував необхідності відшкодування шкоди в розмірі 8 894,05 грн. у разі звернення до нього з відповідною заявою.

Крім цього, згідно п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону № 1961 страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За таких обставин, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду помилковими, а позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Тому приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора міста Біла церква задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2010 р. по справі № 13/384 - скасувати.

Прийняти нове рішення: позов Прокурора міста Біла церква в інтересах держави в особі Міського фінансового управління Білоцерківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант” про стягнення 8 894,05 грн. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код ) в доход Білоцерківського місцевого бюджету на рахунок № 31419544700002 в Білоцерківському відділенні Державного казначейства, МФО 821018, код-240603300 - 8 894 (вісім тисяч вісімсот девяносто чотири) грн. 05 коп. шкоди, повязаної з лікуванням потерпілих.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант” (01042, м. Київ, вул. Новопечерський переулок, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) до Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант” (01004, м. Київ, вул. Новопечерський переулок, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) до Державного бюджету України 51 грн. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 13/384 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

21.12.10 (відправлено)