Постанова № 13016145, 16.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010                                                                                           № 55/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Даніко"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010

у справі № 55/34 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Щорський завод продтоварів"

до                                                   ТОВ "Даніко"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 92091,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Щорський завод продтоварів”, м. Щорс (далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Даніко”, м. Київ (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 92.091,59 грн.

В судовому засіданні 16.07.2010 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 64.285, грн. - основного боргу, 6.559,02 грн. - пені, 1.150, 39 грн. – 3 % річних, 3.551, 03 грн. - інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 р. у справі № 55/34 (далі – Рішення суду) позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Даніко”, м. Київ (ідентифікаційний код 33492298), на користь Відкритого акціонерного товариства “Щорський завод продтоварів”, м. Щорс (ідентифікаційний код 00381143) заборгованість у розмірі 64.285,48 грн. основного боргу, 6.559,02 грн. пені, 1.150,39 грн. 3 % річних, 3.551,03 грн. інфляційних нарахувань, витрати по сплаті державного мита в розмірі 755,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 193,60 грн.

Не погоджуючись з Рішенням суду в частині, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду в частині стягнення 6.559,02 грн. пені, 1.150,39 грн. 3 % річних, 3.551,03 грн. інфляційних нарахувань, витрати по сплаті державного мита в розмірі 755,45 грн., та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Даніко” і порушено апеляційне провадження у справі № 55/34.

Представник скаржника у судовому засіданні 16.12.2010 р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2010 р. заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити у її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим судом, 23.02.2007 р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 50 (далі - Договір).

Відповідно п. 1 Договору Постачальник зобов’язується поставляти, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар у кількості, асортименті та за цінами вказаними в товаросупроводжувальних документах (накладних або товаро-транспортних накладних).

Згідно з п. 2 Договору перевірка дотримання Постачальником умов Договору відносно кількості, асортименту та якості товару здійснюється Покупцем в момент прийому товару, а саме – підписання супроводжувальних документів з передачею Покупцю довіреності на поставлений товар.

Відповідно п. 4 Договору строк оплати товару – не пізніше 21 дня з моменту отримання товару. У випадку затримки оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Згідно з п. 8 Договору останній вступає в силу з дня підписання і діє до кінця року, із пролонгуванням на наступний, якщо жодна із сторін протягом наступного місяця в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про намір припинити відносини за даним Договором за умови повного виконання зобов’язань перед протилежною стороною.

Оскільки сторони не висловили свого бажання припинити відносини, Договір, як вбачається з його логічного та лексичного тлумачення, в силу п. 8 діяв до кінця 2007 року та був пролонгований лише на наступний 2008 рік.

Таким чином, дія договору закінчилась 31.12.2008 р.

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками з боку обох сторін, відповідачу було поставлено продукцію на суму 64.285,48 грн.: ЩЗ- 0000153 від 22.05.2009 р. на суму 7.194,41 грн., ЩЗ- 0000218 від 29.05.2009 р. на суму 8.007,71 грн., ЩЗ- 0000085 від 09.06.2009 р. на суму 8.005,90 грн., ЩЗ- 0000192 від 23.06.2009 р. на суму 5.005,49 грн., ЩЗ- 0000026 від 03.07.2009 р. на суму 8.010,70 грн., ЩЗ- 0000075 від 10.07.2009 р. на суму 7.980,00 грн., ЩЗ- 0000157 від 24.07.2009 р. на суму 6.066,61 грн., ЩЗ- 0000050 від 07.08.2009 р. на суму 4.990,01 грн., ЩЗ- 0000107 від 14.08.2009 р. на суму 5.034,47 грн., ЩЗ- 0000180 від 25.09.2009 р. на суму 3.990,18 грн.

Саме вказані накладні позивач визначає як підставу для стягнення заборгованості. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати продукції за вказаними накладними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів відзначає, що вказані видаткові накладні складані у 2009 році, тобто після закінчення дії Договору. Жодна з вказаних накладних не містить посилань на зазначений вище Договір. Інших доказів на підтвердження того, що у 2009 році поставки здійснювались саме на підставі Договору, позивачем не надано. При цьому відповідач в апеляційній скарзі заперечує, що Договір продовжив свою дію на 2009 рік.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що поставка вказаної продукції здійснювалась не на підставі Договору від 23.02.2007 р. № 50, а в результаті вчинення сторонами іншого правочину шляхом обміну документами.

Тому є помилковим посилання місцевого суду на п. 4 Договору, відповідно до якого строк оплати товару – не пізніше 21 дня з моменту отримання товару.

У свою чергу, вищевказаними накладними (чи іншими документами) не визначено строку оплати продукції, що визнається сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Таким чином, позивач може пред’явити вимогу про стягнення коштів у будь-який час.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що позивач пред’являв відповідачу таку вимогу. Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що позивачем жодних претензій з цього приводу відповідачу не надсилалось.

Між тим ст. 530 ЦК України прив’язує виконання обов’язку до дати пред’явлення вимоги.

З урахуванням наведеного колегія суддів відзначає, що у даному випадку строк виконання відповідачем грошового зобов’язання не настав, а отже відсутні підстави для стягнення з нього спірної заборгованості та інших нарахувань (в т.ч. штрафних).

При цьому колегія суддів відзначає, що позивач не позбавлений права в подальшому звернутись до суду з позовною заявою про стягнення спірної заборгованості після настання строку виконання такого зобов’язання.

Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати Рішення суду в частині стягнення 6.559,02 грн. пені, 1.150,39 грн. 3 % річних, 3.551,03 грн. інфляційних нарахувань, витрати по сплаті державного мита в розмірі 755,45 грн., та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові повністю.

В зв’язку із відмовою у задоволенні позову відповідно до ст. 49 ГПК України усі судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 р. у справі № 55/34 скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Доводи, викладені позивачем, не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 56,30 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Даніко” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 р. у справі № 55/34 скасувати.

3.          Постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Щорський завод продтоварів” (вул. 30 років Перемоги, б. 31 а, м. Щорс, Чернігівська обл., 15200, ідентифікаційний код 00381143) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Даніко” (вул. Аеродромна, б. 14, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 33492298) витрати зі сплати державного мита в сумі 56,30 грн.

5.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 55/34 повернути до Господарського міста Києва.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді