Рішення № 130155126, 12.09.2025, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/345/25

Провадження № 2/549/270/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 рокуЧорнухинський районний суд Полтавської області

в складі головуючої суддіГлущенко Н.М.

за участю секретаря судового засіданняБойко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні селища Чорнухи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

31 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4506182 від 28.05.2021 у розмірі 60577 грн. 50 коп та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував наступним.

28.05.2021 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №4506182, в електронній формі. Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно доумов кредитногодоговору відповідачунадано кредитна наступнихумовах:сума кредитустановить 10000гривень (п.1.2.);строк кредиту30дні (п.1.3.);термін поверненнякредиту ісплати комісіїза наданнякредиту тапроцентів закористування кредитом 12.06.2021(п.1.4.); комісія занадання кредиту:1900грн.,яка нараховуєтьсяза ставкою19відсотків відсуми кредитуодноразово (п.1.5.1.); проценти закористування кредитом:3750,00грн.,які нараховуютьсяза ставкою2,50відсотків відфактичного залишкукредиту закожен деньстроку користуваннякредитом (п.1.5.2.); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).

16.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладенодоговір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату права грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором №4506182.

10.03.2023між ТОВ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»та ТОВ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»укладенодоговір провідступлення (купівлю-продаж)прав вимоги№10-03/2023/01,відповідно доумов якогоТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» відступилона користьТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату права грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором №4506182.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вищенаведеними договорами та має заборгованість, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Тому позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 60577,50 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 04.08.2025 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позовна заява містить клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності, а також він не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 02.09.2024 року та 12.09.2025 не з`явився. Рекомендовані листи з судовими повістками, направлені за адресою реєстрації відповідача повернуті до суду в зв`язку з тим, що адресат відсутній.

Крім того, у відповідності до ч.11 ст 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщене оголошення про виклик відповідача до Чорнухинського районного суду Полтавської області.

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 згідно вимог п.4, ч.8 ст. 128 ЦПК Українивважається таким, що був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що 28.05.2021р.між ТОВ«МІЛОАН» та ОСОБА_1 ,укладено кредитнийдоговір №4506182,в електроннійформі.Згідно п.1.1.Договору,кредитодавець зобов`язавсяна умовах,визначених цимдоговором,на строк,визначений п.1.3.договору,надати позичальникугрошові кошти(фінансовийкредит)у сумі,визначеній уп.1.2.договору,а позичальникзобов`язавсяповернути кредитодавцюкредит,сплатити комісіюза наданнякредиту тапроценти закористування кредитому встановленийп.1.4договору термінта виконатиінші зобов`язанняу повномуобсязі наумовах тастроки/терміни,що визначенідоговором (а.с.68-72).

Також, відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора було підписано Анкета-заява на кредит №4506182 та Паспорт споживчого кредиту (а.с.29-30).

Відповідно доумов кредитногодоговору відповідачунадано кредитна наступнихумовах:сума кредитустановить 10000гривень (п.1.2.);строк кредиту15дні (п.1.3.); термін поверненнякредиту ісплати комісіїза наданнякредиту тапроцентів закористування кредитом12.06.2021(п.1.4.); комісія занадання кредиту:1900грн.,яка нараховуєтьсяза ставкою19відсотків відсуми кредитуодноразово (п.1.5.1.); проценти закористування кредитом:3750,00грн.,які нараховуютьсяза ставкою2,50відсотків відфактичного залишкукредиту закожен деньстроку користуваннякредитом (п.1.5.2.); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

З матеріалівсправи вбачається,що ТОВ«МІЛОАН» повністювиконало своїзобов`язанняперед відповідачемза кредитнимдоговором танадало йомукредит всумі 10000грн.,шляхом зарахуваннякредитних коштівна платіжнукартку відповідача,що підтверджуєтьсяквитанцією Liqpay від 28.05.2021 щодо здійснення переказу коштів (а.с.36).

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставіЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Законує оригіналом такого документа.

Надаючи правову оцінку кредитним договорам, суд дійшов висновку про їх укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такі договори містать електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогамст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Отже, вказані кредитні договори укладені у формі електронного документу, що не суперечить вимогамЦивільного кодексу Українита іншого законодавства.

16.12.2021між ТОВ«МІЛОАН» таТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» укладенодоговір факторингу№16/12-2021-43,відповідно доумов якогота згіднореєстру боржників,ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату права грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором №4506182 (а.с.56-60).

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладенодоговір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за платуправа грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.75-80).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги№10-03/2023/01, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №4506182від 28.05.2021р.,у розмірі60577грн.50коп.,з яких:заборгованість затілом кредиту 9500,00грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 49177 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією - 1 900 грн. (а.с.13).

Статтею 512 ЦК Українипередбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставіст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних Договору факторингу, Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимог та відповідно до вимог ст.ст.512,513,514,516,517 ЦК Україниу зобов`язанні позичальника за кредитними договорами відбулася заміна кредитора, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу нового кредитора.

Первісні кредитодавці виконали взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, відповідно до розрахунків заборгованості, наданих Позивачем, правильність яких перевірена судом, заборгованість Відповідача складається з наступного:

-заборгованість закредитним договором№4506182від 28.05.2021р., складає 60 577 грн. 50 коп.,, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9500 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 49177 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією - 1 900 грн.

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змістуст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст. 614 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Відповідно до ч.1ст.624 ЦК Україниякщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідност.1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ізст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2ст. 1050 ЦК Українивстановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Згідно частин 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, враховуючи, що відповідачем порушувалося зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів за користування ними, що встановлені умовами договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ізст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17,№ 329/766/18,№ 178/1522/18.

На підтвердженняпонесених витратна отриманняпрофесійної правничоїдопомоги досуду наданокопію Договорупро наданняправової допомоги№01-07/2024від 01.07.2024,укладеного міжТОВ КоллектЦентр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №229 від 02.06.2025 та витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 до Договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 на суму 16 000 грн.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті №11 про надання юридичної допомоги від 01.07.2024 вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 16 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третійстатті 141 ЦПК Українивизначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Судувиснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно дост. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.509,525,526,530,536,1050,1054 ЦК України, ст.ст.5,7,12,13,76,77,80,81,89,259,263-265,268,273,279 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 )на користьтовариства зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(кодЄДРПОУ 44276926,місцезнаходження:м.Київ,вул.Мечнікова,3,оф.306) заборгованість за кредитним договором №4506182 від 28.05.2021 р., у розмірі 60 577 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9500 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 49177 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією - 1 900 грн.;

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 )на користьтовариства зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(кодЄДРПОУ 44276926,місцезнаходження:м.Київ,вул.Мечнікова,3,оф.306)судові витратипо справіу виглядісудового зборув сумі2422грн.40коп.,та витратина професійнуправничу допомогув розмірі 3 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Чорнухинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошенняза його письмовою заявою, поданою протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М.Глущенко