Рішення № 130150283, 01.09.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5970/25

Провадження № 2-а/461/169/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови та закриття провадження у справі

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жукровський Ярослав Іванович, звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00827359 від 04.04.2025 складену інспектором з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденком Миколою Анатолійовичем про притягнення його до адміністративно відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову покликається на те, що 04 квітня 2025 року інспектором з паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденком Миколою Анатолійовичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00827359. Як зазначено в постанові, 21 березня 2025 року о 11:51 год., водій транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на пішохідному переході за адресою: м.Львів, вул. Київська, 7, чим порушив вимоги п.15.9 (г) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Позивач зазначає, що жодним належним чином не отримував оскаржувану постанову та дізнався про таку лише 11.07.2025в межахвиконавчого провадження№78543185у приватноговиконавця БілецькогоІ.М.,під часознайомлення зматеріалами виконавчогопровадження. Вважаєвказану постановунезаконною танеобґрунтованою,оскільки з метою забезпечення роботи магазину «Продукти» по вул. Київській, 5, м.Львів, який належить його дружині ОСОБА_2 , із 24.06.2011 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24876196), він здійснює завезення товарівїх завантаження чи розвантаження, а також робить зупинку транспортного засобу у спеціально відведеному місці по вул. Київській, 5 на час, який необхідний для завантаження чи розвантаження вантажу для потреб магазину «Продукти» із дотриманням Правил дорожнього руху. Враховуючи наведене просить позов задоволити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Окрім цього, позивач у позовній заяві просить поновити йому строк на оскарження спірної постанови про накладення адміністративного стягнення, яке обгрунтовує тим, що про наявність спірної постанови дізнався 11.07.2025 в межах виконавчого провадження №78543185.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 24.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, позивачу поновлено строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 31.07.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача, з метою забезпечення права на подання відзиву по справі.

06.08.2025 представник Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шпакова Т.М. через Електронний суд подала відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого покликається на те, що на фотофіксаціях, які долучені до відзиву наявні докази залишення інспектором з паркування повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в день фіксації правопорушення, яке містить інформацію про винесення постанови та її виконання. Крім того, інспектором з паркування зафіксовано присутність власника транспортного засобу на момент фіксації правопорушення. Водій був попереджений про заборону зупинки ближче 10 метрів від пішохідних переходів, але відмовився самостійно усунути правопорушення та був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення п.15.9 «г» ПДР. Твердження позивача, що він здійснив зупинку транспортного засобу для розвантаження вантажу у спеціально відведеному місці не відповідає дійсності, оскільки на місці правопорушення наявні знаки 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід». Зупинка та стоянка транспортних засобів повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях, або на узбіччі, якщо це не заборонено дорожніми знаками або розміткою. Крім того, по вулиці Київська наявні спеціально відведені місця для зупинки та стоянки транспортних засобів, а саме: платний майданчик для паркування, на якому дозволено зупинку та стоянку транспортних засобів відповідно чинного законодавства. Інспектор з паркування керуючись виключно інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, згідно даних якого, на адресу позивача, як власника транспортного засобу була надіслана постанова про адміністративне стягнення до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ00827359 про накладення адміністративного стягнення відповідно до вимог чинного законодавства, якими передбачено направлення постанови на адресу, за якою зареєстрований власник транспортного засобу на момент скоєння правопорушення. Просить відмовити у задоволенні позову.

01.09.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Жукровський Я.І. через Електронний суд подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (ч. 6 ст. 262 КАС України).

Суд зазначає, що клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін не містить жодного обґрунтування такої необхідності.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд забезпечив право позивача надати суду усі необхідні, на його думку докази по справі, встановивши строки сторонам для подання відзиву, відповіді на відзив.

Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та незначну складність справи, відсутність належного обґрунтування представника позивача щодо необхідності розгляду справи в спрощеному провадженні з викликом сторін, суд не вважає за доцільне розглядати справу з викликом сторін, а тому відмовляє представнику позивача у задоволенні даного клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1статті 9 КАС Українипередбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1ст. 6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідност. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписамистатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 1ст. 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденка М.А. серіїЛВ №00827359 від 04.04.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. /а.с.12/.

З постанови вбачається, що 21.03.2025 о 11:51 год. водієм транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснено зупинку на пішохідному переході за адресою м.Львів, вул. Київська, 7, чим порушено вимоги п. 15.9 «г» ПДРУкраїни, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 122 КУпАП.

Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: ПАК ІНСПЕКТОР /а.с.12/.

Відповідно до ч. 3ст.122КУпАП відповідальність настає за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України №3353-ХІІ «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух».

Позивач звертає увагу, що з метою забезпечення роботи магазину «Продукти», що за адресою м.Львів, вул. Київська, 5, який належить його дружині ОСОБА_2 із 24.06.2011 року відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24876196) є власником нежитлових приміщень загальною площею 163,6 кв.м. за адресою: м.Львів, вул. Київська, 5. У вказаних нежитлових приміщеннях розташовується магазин «Продукти», у якому здійснюється роздрібна торгівля продуктами харчування та іншими товарами, він здійснює завезення товарівїх завантаження чи розвантаження, а також робить зупинку транспортного засобу у спеціально відведеному місці по вул. Київська, 5, м.Львів на час, який необхідний для завантаження чи розвантаження вантажу.

Пунктом 15.1 ПДРвстановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Згідно зп.15.9 «г» ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка.

Згідноп.1.10 ПДР, пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Відповідно до пп. (г) п. 2 ч. Зст. 265-4 КУпАПдля цілей цьогоКодексурозміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у забороненихПравилами дорожнього рухумісцях зупинки або стоянки, а саме: на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.

Згідно зп.1.10 ПДР, перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу

Як вбачається з фотофіксації правопорушення, транспортний засіб Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 розміщено біля знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», який позначає місце пішохідного переходу. Тобто, вказане розміщення транспортного засобу позивача є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху.

Знак «Пішохідний перехід» встановлено з повною його видимістю для водіїв транспортного засобу. Зважаючи на це, позивач припаркувався біля знаку, який позначає місце пішохідного переходу і повернутий в сторону дороги, він не міг не побачити відповідний знак.

ОскількиПравилами дорожнього рухузаборонено паркуватися на пішохідних переходах та на відстані 10 метрів з двох сторін, забороняючі знаки паркування у таких місцях не вимагаються.

На фотофіксації видно, що транспортний засіб Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться ближче 10 метрів до пішохідного переходу, а саме 0,990 метрів до пішохідного переходу.

Як встановлено судом, при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом ПАК ІНСПЕКТОР, про що відповідно до вимогст. 283 КУпАПвказано у постанові. Також фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки дост. 14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів.

Суд вважає, що здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - в місці пішохідного переходу, є наслідком створення позивачем перешкод для пішоходів та полягає в тому, що зупинений з порушеннямПравил дорожнього рухуавтомобіль загороджував видимість руху транспортних засобів, які рухаються у зазначеному напрямку, для пішоходів при переході дороги в позначеному місці, тим самим створивши перешкоду для огляду проїзної частини, а відтак суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів, є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отримання особою посвідчення водія та, як наслідок, набуття статусу водія як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами, одночасно є передумовою для виникнення у нього, як водія, обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність пов`язана із використанням транспортних засобів, чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

Щодо твердження позивача про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 00827359 він не отримував, про таку дізнався 11.07.2025 в межах виконавчого провадження №78543185, то вказане спростовується матеріалами справи, оскільки на фото зафіксовано присутність позивача на момент фіксації правопорушення, відтак йому було відомо про таке. Також фотознімками підтверджено факт залишення інспектором на вітровому склі повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке містить інформацію про винесення постанови та її виконання. Крім цього оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення була надіслана позивачу, за яким зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , на адресу реєстрації його місця проживання, що наведена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (м.Львів, вул. Любінська, 94/14).

Статтею 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст.73,74 КАС Україниналежними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що обставини вчинення правопорушення підтверджено складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог закону, стягнення накладено в межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності; доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення, та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 122 КУпАП, суду не надано.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про наявність достатніх підставв важати, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи позивача та його представника про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00827359 від 04.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст.122 КУпАП не знайшли свого підтвердження в ході повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Згідно дост. 139 КАС України, судові витрати належить залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 139, 229, 241-246, 255, 262, 286, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови та закриття провадження у справі відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складеннясудового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ЄДРПОУ 44448833,адреса:79000,м.Львів, пл. Ринок, 1, електронна пошта: dep.mobility@lvivcity.gov.ua.

Суддя Зубачик Н.Б.