Ухвала суду № 130145890, 11.09.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №757/22118/22-ц

Провадження №2/760/2353/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Аксьонової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Омельян Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвідсудді уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби, Національного антикорупційного бюро України, в якому просить суд стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України у відновлення порушених конституційних прав відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_1 20 682 000 євро у гривнях по курсу НБУ на дату вирішення судом справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

28 вересня 2022 року до суду надійшов відзив Національного антикорупційного бюро України.

04 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України.

03 листопада 2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Національного антикорупційного бюро України. Одночасно, ОСОБА_1 подано клопотання про уточнення позовних вимог, у якому зазначив, що ціна позову становить 41 362 000 євро в перерахунку за курсом НБУ.

03 листопада 2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

07 березня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України в новій редакції, у якій позивачем заявлено вимогу про стягнення з Національного антикорупційного бюро України 154268233,40 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про прийняття уточненої позовної заяви в редакції від 07.03.2024 задоволено та прийнято уточнену позовну заяву в редакції від 07 березня 2024 року та виключено з кола відповідачів державу Україна в особі Державної казначейської служби України.

Ухвалою Печерськогорайонного судум.Києва від07березня 2024року справупередано нарозгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

17 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Солом`янського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2024 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою від 22 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

11 вересня 2025 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді, в якій він просить відвести суддю Солом`янського районного суду м. Києва Аксьонову Н.М. від розгляду цивільної справи №757/22118/22-ц на підставі п.3 ч.1 ст.36 ЦПК України.

В обґрунтування поданої заяви вказав, що судом прийнято справу від Печерського районного суду м. Києва на стадії підготовчого провадження. Суд завчасно повідомлявся про істотні перешкоди для позивача щодо прибуття на судові засідання зі Львова до Києва. Але в ухвалі від 28.11.2024, якою було призначено розгляд у режимі відеоконференції на 26.02.2025, було наведено «Разом з тим у задоволенні клопотання в частині проведення всіх інших засідань, які будуть призначені після 26 лютого 2025 року в режимі відеоконференції необхідно відмовити з огляду на технічні перешкоди в забезпеченні проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Так, у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Грушецька, 1) працездатною системою відеоконференцзв`язку обладнано лише два зали судових засідань, які пріоритетно використовуються суддями для розгляду справ в порядку кримінального судочинства, оскільки ст.ст. 27, 107 КПК України передбачають їх обов`язкову відеофіксацію. Зазначені обставини не дають можливості планувати розгляд справ в режимі відеоконференції.». Однак, не передбачені законом проблеми суду, який задекларував свою здатність проведення судових розглядів справ у режимі відеоконференції, не належать до проблем позивача, а належать персонально до проблем суду (головуючого судді), який зобов`язаний належно організувати забезпечення прав позивача та захист цих прав.

Крім того, суд, не провівши підготовчого засідання, не розглянувши заяви позивача про зміни у позов (наведені заяви мають виконавчий характер для суду та взяття їх судом до виконання не потребує обговорення та згоди інших учасників судового розгляду) та не виконавши завдання підготовчого провадження ухвалою від 20.05.2025 призначив справу для розгляду по суті за фактично обов`язкової відсутності позивача «Ухвалою від 22 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.».

Крім того, у заяві позивач зазначає, що бажає особисто взяти участь у розгляді заяви про відвід, що являє захист права на незалежний, неупереджений, законний суд, який утворений відповідно до закону, у режимі відеоконференції на базі Львівського апеляційного суду.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

На підставі ч.8 ст.40 ЦПК України, суд прийняв рішення про розгляд заяви про відвід без повідомлення учасників справи.

Розглянувши указану заяву про відвід, суд приходить до такого висновку.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено статтею 40 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частина 3 ст.40ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Стаття 36ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Так, відповідно до ч.1 ст.36ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Крім того, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

З`ясувавши аргументи заявника, дослідивши додані до заяви документи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу. Адже із заяви ОСОБА_1 не встановлено особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, а також її заінтересованості у результаті розгляду справи. Фактично зізмісту заявипро відвідвбачається,що заявникне погоджуєтьсяз процесуальнимидіями головуючогопід часрозгляду справи. Думка заявника про упередженість та необ`єктивність судді носить характер припущень.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 22 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження на стадії розгляду справи по суті, на підставі ч.12 ст.33 ЦПК України, оскільки ухвалою Печерського районного суд м. Києва від 24 жовтня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі.

Крім того, суд зауважує, що ухвалою суду від 28 листопада 2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача в частині проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції, що не є перешкодою для звернення до суду із клопотанням про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції на окреме судове засідання. Таке клопотання повинно бути подано заявником у відповідності до ст.212 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене,суд прийшовдо висновку про необґрунтованість заявленого відводу,а тому на підставі ч.3 ст.40 ЦПК України заяву про відвід необхідно передати для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Крім того, висловлена ОСОБА_1 незгода з процесуальними рішенням судді щодо відмови у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не може бути підставою для відводу.

За таких обставин у задоволенні заяви про відвід судді необхідно відмовити.

Керуючись статтями36, 39, 40,260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвідсудді уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування шкоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Солом`янського

районного судуміста Києва Н.М. Аксьонова