Рішення № 130134821, 11.09.2025, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Мукачево Справа №303/2714/25

2/303/920/25

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.

секретар судовогозасідання Гангур О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

третя особа: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради

про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,.

Третьою особоюпо справізазначено виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , однак з моменту фактичного припинення шлюбних відносин у 2017 році та до теперішнього часу відповідач жодним чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, навчанням, вподобаннями та підготовкою до самостійного життя.

За доводами позивача, ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не спілкується з сином та не бере участі в його матеріальному утриманні, а тому його слід позбавити батьківських прав.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позов просила задоволити, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Виклик відповідача до суду проводився шляхом надсилання на останню відому адресу реєстрації місця проживання відповідача судових повісток про виклик до суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, а тому суд ухвалює заочне рішення по справі.

Належним чином повідомлений уповноважений представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Попередньо від представника до суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради та заява про розгляд справи за її відсутності, прийняття рішення по справі залишає на розсуд суду.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є сімейні правовідносини, пов`язані з виконанням батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , дата видачі 02.07.2016), (а.с. 10-13).

На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2019 року (справа №303/4027/19) з відповідача стягнуто аліменти на утримання Дітей (а.с. 14-17).

Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року (справа №303/7052/19) шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи позивач зверталася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (справа 303/415/17). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року позовні вимоги позивача задоволено. Розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, дитину - ОСОБА_3 , залишено проживати з позивачем та стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1355 гривень (а.с. 7-9).

Згідно з даними психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 , випускника ОСОБА_4 закладу дошкільної освіти №22, до дошкільного закладу ОСОБА_5 приводила зранку та забирала ввечері виключно мама або бабуся. ОСОБА_6 систематично цікавилась життям дитини: відвідувала батьківські збори, свята, завжди пропонувала свою допомогу, весь свій вільний час присвячувала дитині. Батько жодного разу не відвідав дошкільний заклад, участі в дошкільному житті дитини не приймав та не цікавився справами та подіями у житті ОСОБА_5 (а.с. 15).

Відповідно до характеристики учня 3 класу Мукачівської гімназії №9 ОСОБА_3 , мама ОСОБА_5 із початку навчання у гімназії постійно приділяє належну увагу вихованню сина, співпрацює із класним керівником, вчителями предметниками, зі школою, бере активну участь у житті класу, закладу, відгукується на прохання класного керівника. Учень завжди купує все необхідне шкільне приладдя, зошити на друкованій основі, матеріали для творчості. Приводить та забирає зі школи мама або бабуся.

Батько, за період навчання ОСОБА_5 , жодного разу не відвідував даний заклад, не приходив на урочистості та свята, не цікавився навчанням дитини, не приймав та не приймає участі у житті сина, класу та закладу (а.с. 14).

До позову також додано характеристику ОСОБА_3 , учня школи МК «Яструб» Кіокушин карате, згідно з якою, на тренування ОСОБА_5 приводить та забирає мама, ОСОБА_1 . З батьком тренер взагалі не знайомий, він ніколи не був присутній на тренуваннях чи змаганнях, життям дитини не цікавився (а.с. 13).

Згідно з повідомленням ФОП ОСОБА_7 , яка є сімейним лікарем за декларацією ОСОБА_3 , останній користувався послугами сімейного лікаря в період з 2017 року по сьогоднішній день включно. Відвідування дитини сімейного лікаря завжди відбувалось виключно в присутності матері ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_8 . Також, мама завжди консультувалась і уточнювала лікування та перебіг хвороби засобами зв`язку. Батько дитини ОСОБА_2 , в період з моменту укладання декларації з сімейним лікарем, жодного разу не цікавився станом здоров`я свого сина, не супроводжував його до медичної установи (а.с. 56).

Відповідно до характеристики ТОВ «УК «НАВІБУД», який обслуговує будинок в якому проживає позивач, по місцю проживання від сусідів, стосовно поведінки ОСОБА_1 , скарг не надходило. Негативних відгуків, що компрометують гр. ОСОБА_1 ТОВ «УК «НАВІБУД» отримано не було.

В матеріалах справи міститься характеристика від ОСОБА_9 , яка є колегою позивача, згідноз даними якої, ОСОБА_1 є турботливою та відданою мамою, яка самостійно виховує сина ОСОБА_10 , дбає про його фізичний та емоційний розвиток, залучає дитину до численних гуртків, підтримує у навчанні та забезпечує всі побутові та фінансові потреби. Вона повністю бере на себе відповідальність за здоров`я, розвиток і виховання дитини.

2. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що: «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 7грудня 2006року за результатамирозгляду справи «Хант проти України»(Заява N 31111/04) (п.п. 54-55) зазначив, що: «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

В іншомусвоєму рішеннівід 18грудня 2008року (справа«Савіни протиУкраїни»,Заява №39948/06, п.п. 47, 48) Європейський суд з прав людини вказав на те, що: «право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B).

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Також, при вирішенні переданого на розгляд суду позову, слід врахувати те, що в Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, одним з принципових положень визначено те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Дитина для повного гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 №789-XII в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, в ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

В свою чергу, Конвенцією про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року (частина перша та друга ст. 4, п. «с» ст.7) передбачено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюстатті 7 Сімейного кодексу Українипередбачено, щодитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини,піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя,поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина першастатті 151 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини першоїстатті 155Сімейного кодексуУкраїни здійснення батькамисвоїх правта виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з приписами пункту другого частини 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення нею здобуття повної загальної середньої освіти.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід зазначити, що одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної правової процедури.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Відповідно достатті 89Цивільного процесуальногокодексу Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У поданому суду висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 04.07.2025 №1454/01-36/42-25 зазначено, що враховуючи самоусунення батька від виконання батьківських обов`язків щодо сина, в частині виховання, піклування про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, відсутність з боку батька будь-якого спілкування з дитиною, участі у його житті, наданні йому батьківської турботи та матеріальної підтримки (від примусового тягнення аліментів мати дитини відмовилась, добровільно кошти на утримання сина батько не сплачує), зважаючи думку дитини та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Мукачівської міської ради (протокол №10 від 04.06.2025), орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом нормам права, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі №214/5134/22 виснував, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

У переданому на розгляд суду позові, позивач пов`язує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав з обставинами щодо ухилення його від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батька батьківських прав, покладено на позивача.

По відношенню до наведеного, слід зазначити, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В межахрозгляду даноїсправи,судом встановлено фактичнідані,які даютьпідстави стверджувати,що відповідачумисно тасвідомо ухиляєтьсявід виконаннябатьківських обов`язківпо відношеннюдо сина,зокрема, ОСОБА_2 ,не піклується про фізичний і духовний його розвиток, не цікавиться навчанням та станом здоров`я, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, оскільки не спілкується з ним. Також відповідач не бере участі в матеріальному утриманні сина.

У ситуації по справі слід констатувати наявність фактичних обставин, які не спростовані відповідачем, що свідчать про об`єктивну наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до Дитини, оскільки батько тривалий час (8 років) не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

За таких обставин слід зазначити, що поведінка відповідача призвела до втрати зв`язку між ним та його сином. Саме бездіяльність відповідача призвела до розриву зв`язків між ним і його дитиною.

Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дитиною та батьком, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», протягом

восьми років, що передували судовому розгляду даної справи, у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв`язку між батьком і дитиною негативно вплине на ці відносини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини не суперечить її інтересам, з огляду на відсутність батька в її житті та невиконання ним батьківських обов`язків, тому за обставин цієї справи позбавлення відповідача батьківських прав буде здійснено згідно із законом (п. 2 частина перша ст. 164 Сімейного кодексу України) та спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету, і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі №490/3580/21 (провадження № 61-4197св25).

Таким чином,беручи доуваги встановленіза результатамисудового розглядуобставини щодосвідомого ухиленнявід виконання батьківськихобов`язків відповідача,поданий висновокоргану опікита піклуванняВиконавчого комітетуМукачівської міськоїради, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні спору, суд, передусім, виходить з положень частини першої ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 21 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Враховуючи наявні у матеріалах справи фактичні дані у їх сукупності та взаємозв`язку, в ситуації, що склалася по справі слід констатувати порушення прав дитини на належне виховання з боку батька та умисне невиконання ним своїх батьківських обов`язків, що не відповідає принципу «якнайкращого забезпечення інтересів дитини» та не сприятиме їх духовному, фізичному та соціальному розвитку.

По відношенню до цього, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав

3. Питання про розподіл витрат зі сплати судового збору суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

5. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

8. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9.Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_11 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, 89600, м. Мукачево, пл. Духновича Олександра 2, ЄДРПОУ 04053743.

Суддя В.В. Кость