Ухвала суду № 130092352, 10.09.2025, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/343/25

номер провадження 2-а/546/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

представника позивача адвоката Гирі А.В.,

представника відповідача Купки Н.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції адміністративну справу № 546/343/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гиря Анна Володимирівна, до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектор ОНПС ДЕІ ЦО Слуцький Владислав Миколайович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

23.04.2025 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник- адвокат Гиря Анна Володимирівна, до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектор ОНПС ДЕІ ЦО Слуцький Владислав Миколайович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовна заява подана засобами поштового зв`язку 21.04.2025.

Позивач просить:

адміністративний позов задовольнити;

скасувати постанову Державної екологічної інспекції Центрального округу від 03.04.2025 № 26/02.1-16 винесену державним інспектором ОНПС ДЕІ ЦО Слуцьким Владиславом Миколайовичем, справу про адміністративне правопорушення закрити;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 23.04.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.171 КАС України судом 24.04.2025 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання позивача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 29.04.2025.

Ухвалою судді від 30.04.2025 адміністративний позов залишено без руху.

05.05.2025 до суду надійшла заява від 30.04.2025 на виконання вимог ухвали від 30.04.2025, представником позивача виконано вимоги ухвали від 30.04.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 12.05.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін із особливостями, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11:00 год 22.05.2025. Витребувано у Державної екологічної інспекції Центрального округу та інспектора ОНПС ДЕІ ЦО Слуцького Владислава Миколайовича докази на підставі яких винесено постанову № 26/02.1-16 від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП

13.05.2025 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гирі Анни Володимирівни, через електронний кабінет Електронного суду подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій представник позивача просить суд забезпечити його позов шляхом:

-зупинення виконаннявиконавчого провадження№ АСВП:77941047від 01.05.2025 року, що перебуває на виконанні у Решетилівському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою суду від 13.05.2025 задоволено заявуОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гиря Анна Володимирівна, про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гиря Анна Володимирівна, до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектор ОНПС ДЕІ ЦО Слуцький Владислав Миколайович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Зупинено стягненняу виконавчомупровадженні №77941047,відкритому державнимвиконавцем Решетилівського відділудержавної виконавчоїслужби уПолтавському районіПолтавської областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції ШутТамарою Василівноюна підставіпостанови від 03.04.2025 року №26/02.1-16 винесеної державним інспектором ОНПС ДЕІ ЦО Слуцьким Владиславом Миколайовичем, до закінчення розгляду справи.

15.05.2025 представником відповідача Купкою Н.В., через електронний кабінет Електронного суду подано до суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги позивача не визнають та просять відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.

28.05.2025 представником відповідача Купкою Н.В., через електронний кабінет Електронного суду подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, визначений ст.289 КУпАП.

25.06.2025 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гирею А.В., через електронний кабінет Електронного суду подано до суду відповідь на відзив.

08.07.2025 від представника відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гиря Анна Володимирівна, до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний інспектор охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу Слуцький Владислав Миколайович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху. Надано представнику позивача строк для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску до 29.08.2025 включно. Роз`яснено представнику позивача, що відповідно до частини 3статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишить позовну заяву без розгляду. Відкладено судовий розгляд на 10:00 год 10 вересня 2025 року, викликавши у судове засідання учасників справи.

29.08.2025 (п`ятниця) представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гирею А.В., через електронний кабінет Електронного суду подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що зареєстрована судом на наступний робочий день 01.09.2025 (понеділок). Отже, заяву подано у строк визначений ухвалою суду від 12.08.2025.

Клопотання обґрунтоване тим, що на думку адвоката, згідно з матеріалами справи, копію постанови позивач фактично отримав 09.04.2025, що підтверджується даними трекінгу поштового відправлення №3603900010955, квитанціями Укрпошти та відмітками про вручення. Водночас у рекомендованому повідомленні про вручення зазначено дату 08.04.2025, що стало підставою для висновку суду про пропуск 10-денного строку, передбаченого ст. 286 КАС України.

Згідно з адвокатським запитом представника позивача до АТ «Укрпошта» та отриманою відповіддю, рекомендоване поштове відправлення №3603900010955 було доставлено у відділення м. Решетилівка 08.04.2025, а фактичне вручення адресату відбулося 09.04.2025. Водночас, на бланку рекомендованого повідомлення у полі «виплачено» помилково зазначено 08.04.2025, що й призвело до виникнення розбіжностей. Укрпошта офіційно пояснила, що така розбіжність є наслідком особливостей заповнення бланків і не впливає на юридичну достовірність факту вручення, підтвердженого підписом адресата та даними системи від 09.04.2025.

Додатково звертаю увагу суду, що Договір про надання правової допомоги між позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Гирею А.В. було укладено лише 21.04.2025 року. Саме цього дня позивач отримав можливість належним чином скористатися своїм правом на професійну правничу допомогу та реалізувати право на звернення до суду. До укладення договору позивач не мав реальної можливості самостійно підготувати позовну заяву з урахуванням вимог КАС України та дотриманням процесуальних строків. Тому звернення до суду саме 21.04.2025 року (шляхом подання позову поштовим відправленням у день укладення договору з адвокатом) було вчинене без зволікання та з дотриманням принципу добросовісності.

Враховуючизазначене,обставина укладеннядоговору пронадання правовоїдопомоги 21.04.2025є додатковоюповажною причиноюпропуску процесуальногостроку,оскільки лишепісля цьогопозивач мігналежно оформитита податипозовну заяву. На думку представника, процесуальні строки, передбачені національним законодавством, не можуть застосовуватися надмірно формально та у спосіб, що позбавляє особу можливості ефективно реалізувати своє право на судовий захист. Особливо це стосується випадків, коли позивач діяв добросовісно, не зволікав і вжив усіх можливих заходів для захисту своїх прав, як у даній справі: одразу після отримання копії постанови 09.04.2025 позивач уклав договір з адвокатом та 21.04.2025 подав позовну заяву. Таким чином, формальне тлумачення строків звернення до суду не повинно призвести до фактичного позбавлення позивача права на доступ до правосуддя, що суперечило б гарантіям статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначає адвокат, позивач не відмовлявся від отримання Постанови та протоколу під час здійснення заходів 03.04.2025. Відповідачем, оскільки Позивачу вказані документи навіть не пропонувалося надати на підпис. Також звертаємо увагу суду, що документи були направлені Відповідачем поштою навіть не на наступний робочий день (04.04.2025) а на 5й день, після нібито їх складання (07.04.2025), без цінного з описом листа, за відсутності документів які згодом витребував адвокат (Акт обстеження та опис земельної ділянки).

З урахуванням наведеного, позивач діяв добросовісно, не мав наміру зволікати зі зверненням до суду, а позов було подано засобами поштового зв`язку 21.04.2025, що підтверджується поштовими документами. Водночас останній день строку припадав на 19.04.2025 (суботу), тому відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України строк спливав у найближчий робочий день 21.04.2025.

Таким чином, на думку адвоката, пропуск строку був спричинений об`єктивними обставинами та технічними розбіжностями у датах вручення, що не залежали від позивача.

У судове засідання призначене на 10.09.2025 позивач та третя особа не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. У судове засідання з`явилася представник позивача адвокат Гиря А.В., та в режимі відеоконференції представник відповідача Купка Н.В.

Представник відповідача Купка Н.В., у судовому засіданні просила задовольнити її клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, зазначених у клопотанні. Заперечувала проти задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку для звернення до суду.

Представник позивача адвокат Гиря А.В., у судовому засіданні просила задовольнити її клопотання про поновлення строку на звернення з позовом до суду з підстав викладених у клопотанні. Додатково просила надати можливість позивачеві захистити свої права. Звертала увагу суду, що позов відправлено засобами поштового зв`язку 21.04.2025 (понеділок), оскільки останній день строку припадав на вихідний день.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у межах заявленого представником відповідача клопотання, приходить до наступних висновків.

За приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України).

У рішенні від 18.10.2005 у справі МШ Голуб проти України ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Згідно із частиною першоюстатті 122 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 122 Кодексу адміністративного судочинства Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Отже, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Процесуальні нормиКодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Конституційний Суд України у Рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленомуКодексом адміністративного судочинства України.

Так, за приписами частини першоїстатті 121 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Частина другастатті 44 Кодексу адміністративного судочинства Українипокладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннямиКодексу адміністративного судочинства Україничітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи, як особа, яка зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І, навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі№ 240/12017/19).

При цьому встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У цій справі позивач,оскаржує правомірність постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу від 03.04.2025 № 26/02.1-16 винесеної державним інспектором ОНПС ДЕІ ЦО Слуцьким Владиславом Миколайовичем.

У позовній заяві зазначено, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови 09.04.2025, останній день подачі позову припадав на 19.04.2025 (суботу), тому, останнім днем строку згідно ч. 6 ст. 120 КАС України є 21.04.2025 (понеділок). Позовна заява відправлена до суду саме 21.04.2025, засобами поштового зв`язку, тому подана вчасно.

Разом з цим, згідно наданих копій постанови про накладення адміністративного стягнення та протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 26/02.1-16 винесена 03.04.2025 в присутності позивача, але він відмовився від підпису та отримання даної постанови (а.с.92, 93), тому дану постанову Інспекцією направлено рекомендованим листом та отримано ОСОБА_1 08.04.2025, про що свідчить особистий підпис про вручення поштової кореспонденції на рекомендованому поштовому повідомленні (а.с. 94 оборот).

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позивачу відомо про існування спірної постанови з дня її прийняття, тобто з 03.04.2025 та він отримав копію даної постанови 08.04.2025.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду із позовом, встановлений ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою та підлягає застосуванню у даній справі, та на яку, окрім іншого, у позовній заяві посилалася представник позивача, як з моменту винесення даної постанови 03.04.2025, від підписання та отримання якої позивач відмовився, так і з моменту отримання копії даної постанови засобами поштового зв`язку 08.04.2025. Суд рахував десятиденний строк подання позову саме з моменту отримання паперової копії постанови, а тому десятиденний строк тривав до 18.04.2025 (п`ятниця) включно.

Тобто, позовну заяву подано 21.04.2025 з пропущенням десятиденного строку на звернення до суду згідно ч.2 ст. 286 КАС України та не подано клопотання про поновлення пропущеного строку.

При цьому, ухвалою суду від 12.05.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, суд з метою надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску ухвалою суду від 12.08.2025 залишив позов без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 12.08.2025 представником позивача адвокатом Гирею А.В., подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Клопотання обґрунтоване тим, що на думку адвоката, згідно з матеріалами справи, копію постанови позивач фактично отримав 09.04.2025, що підтверджується даними трекінгу поштового відправлення №3603900010955, квитанціями Укрпошти та відмітками про вручення. Водночас у рекомендованому повідомленні про вручення зазначено дату 08.04.2025, що стало підставою для висновку суду про пропуск 10-денного строку, передбаченого ст. 286 КАС України.

Згідно з адвокатським запитом представника позивача до АТ «Укрпошта» та отриманою відповіддю, рекомендоване поштове відправлення №3603900010955 було доставлено у відділення м. Решетилівка 08.04.2025, а фактичне вручення адресату відбулося 09.04.2025. Водночас, на бланку рекомендованого повідомлення у полі «виплачено» помилково зазначено 08.04.2025, що й призвело до виникнення розбіжностей. Укрпошта офіційно пояснила, що така розбіжність є наслідком особливостей заповнення бланків і не впливає на юридичну достовірність факту вручення, підтвердженого підписом адресата та даними системи від 09.04.2025.

Додатково адвокат посилалася на факт укладення договору про професійну правничу допомогу лише 21.04.2025.

Отже, представником позивача належними та допустимими доказами доведено факт того, що позивач отримав оскаржувану постанову Державної екологічної інспекції Центрального округу від 03.04.2025 № 26/02.1-16 саме 09.04.2025, отже, останній день подачі позову припадав на 19.04.2025 (суботу), тому, останнім днем строку згідно ч. 6 ст. 120 КАС України є 21.04.2025 (понеділок). Позовна заява відправлена до суду саме 21.04.2025, засобами поштового зв`язку.

Таким чином, враховуючи надані представником позивача докази, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача адвоката Гирі А.В., про поновлення строку на звернення до адміністративного суду слід задовольнити.

З огляду на викладене, заяву представником відповідача Купки Н.В., про залишення позову без розгляду у справі №546/343/25 слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд,

ухвалив:

Клопотання представника позивача адвоката Гирі А.В., про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом задовольнити.

Поновити представнику позивача адвокату Гирі А.В., строк звернення до суду з адміністративним позовом.

У задоволенні клопотання представника відповідача Державної екологічної інспекції Центрального округу Купки Н.В., про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає апеляційному оскарженню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 10 вересня 2025 року.

Вступна та резолютивна частини повного тексту ухвали суду проголошені судом на підставі ч. 1 ст. 250 КАС України.

Копію повного тексту ухвали суду негайно вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Суддя О.О. Романенко