Вирок № 130088334, 09.09.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13120/20

Провадження 1-кп/522/1712/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у обєднаному кримінальному провадженні на підставі обвинувальних актів у кримінальних провадженнях №12020161500001315 від 21.07.2020 року, №12024163500000180 від 22.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)вироком Малиновського районного суду в Одеській області від 08.08.2001 за ч.2 ст.140 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці;

2)вироком Малиновського районного суду в Одеській області від 31.08.2004 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст.190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

3)вироком Малиновського районного суду в Одеські області від 23.02.2008 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, вироком Малиновського районного суду в Одеській області від 19.03.2010 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст.263 К України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

4)вироком Малиновського районного суду в Одеси області від 27.10.2017 за ч.2 ст.185 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік,

5)вироком Київського районного сду від 04.04.2025 року за ч.1 ст.263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, ч.1 ст.125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_5

інші учасники кримінального провадження:

потерпілий- ОСОБА_9 ,

УСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним.

1.21 липня 2020 року близько 11 години 20 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 знаходився за адресою: м.Одеса, парк «Перемоги». Перебуваючи за вищевказаною адресою він побачив раніше знайомого йому чоловіка ОСОБА_11 поруч з яким знаходився ОСОБА_5 , тому вирішив підійти привітатись. В ході розмови, вони вирішили разом вжити спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв потерпілий неодноразово з кишень шорт, в яких він був одягнений, демонстрував грошові кошти та мобільні телефони, в цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний намір, спрямований на відкрите заволодіння вказаним майном. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите заволодіння чужого майна, ОСОБА_5 , діючи повторно, скориставшись фізичною перевагою і тим, що потерпілий ОСОБА_9 був у стані алкогольного сп`яніння, штовхнув ОСОБА_9 в область плеча, від поштовху останній впав на землю при цьому дістаючи з кишені потерплого мобільний телефон марки «Samsung» у корпусі золотистого кольору із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Nokia» у корпусі білого кольору із cім- карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Vodafone» НОМЕР_2 та грошові кошти. Потерпілий ОСОБА_9 реально сприймаючи протиправні дії від ОСОБА_5 , встановивши загрозу своєму життю та здоров`ю, не чинив супротив.

В подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 15000 гривень.

За наведених обставин ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

2.Крім того, 21.03.2024 близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м.Одеса, проспект Олександрівський, 36, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із потерпілим ОСОБА_12 , в процесі словесного конфлікту із останнім, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в ліве око потерпілого, спричинивши останньому, згідно із висновком експерта тілесні ушкодження у вигляді синця в області лівої нижньої повіки із переходом на ліву виличну ділянку, яке має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм, згідно п.п. 2.3.5. та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження.

За сукупністю ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 125 КККУ.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальних актах та щиро розкаявся.

Винуватість ОСОБА_5 також підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

З приводу епізоду, передбаченого ч.2 ст.186 КК України:

-Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 раніше не знав, влітку 2020 року він йшов до Парку Перемоги у м.Одесі, там сиділо 4 особи, серед них був ОСОБА_5 .. Він проходив повз і просто зупинився. Під час розмови, з ОСОБА_5 , його збили з ніг, після чого ОСОБА_5 забрав в нього 10 000 гривень та два телефони- Самсунг та Нокія, телефон Нокія йому потім повернули. Потерпілий також просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Письмовими доказами:

-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.07.2020 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_9 просив прийняти заходи до невстановленої особи, яка 20.07.2020 року біля 11.30 заволоділа його двома мобільними телефонами та грошовими коштами у розмірі 10 000 гривень.

-Протоколом огляду місця події від 21.07.2020 року, в ході якого оглянуто ділянку місцевості, яка знаходиться в Парку Перемоги у м.Одесі, де відбулось відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , в ході якого нічого не вилучалось.

-Протоколом огляду предмету, в ході якого було оглянуто мобільний телефон «Nokia» у корпусі білого кольору із cім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Vodafone» НОМЕР_2

-Зберігальною розпискою потерпілого ОСОБА_9 , який отримав на зберігання свій мобільний телефон «Нокія».

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.07.2020 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 , за зовнішніми ознаками під номером 4, як особу, яка його пограбувала у Парку Перемоги у м.Одесі

-Протоколом затримання особи від 21.07.2020 року, в ході якого ОСОБА_5 було затримано о 17 годині 21.07.2020 року, за адресою м.Одеса, вул Парк Перемоги. Під час затримання в нього нічого не вилучалось.

Речовими доказами:

-мобільний телефон «Nokia» у корпусі білого кольору із cім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Vodafone» НОМЕР_2 , який було викрадено у потерпілого ОСОБА_9 .

З приводу епізоду, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, судом було досліджено наступні письмові докази:

-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.03.2024 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_12 просив прийняти заходи до особи, яка, перебуваючи за адресою: м.Одеса, проспект Олександрівський, 36 нанесла йому легкі тілесні ушкодження у вигляді удару кулаком у голову.

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 25.03.2024 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу під номером 3, яка 21.03.2024 року, перебуваючи за адресою: м.Одеса, проспект Олександрівський, 36 нанесла йому легкі тілесні ушкодження у вигляді удару кулаком у голову.

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 25.03.2024 року, в ході якого свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу під номером 1, яка 21.03.2024 року близько 13 години за адресою м.Одеса, проспект Олександрівський, 36 нанесла тілесні ушкодження потерпілому вигляді удару кулаком у голову.

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 25.03.2024 року, в ході якого свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_5 за рисами обличчя, як особу під номером 2, яка 21.03.2024 року близько 13 години, перебуваючи за адресою: м.Одеса, проспект Олександрівський, 36 нанесла тілесні ушкодження потерпілому вигляді удару кулаком у голову.

-Висновком експерта №396 від 19.04.2024 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_12 виявлене наступне тілесне ушкодження: синець - в області лівої нижньої повіки із переходом на ліву виличну ділянку. Дане тілесне ушкодження утворилося внаслідок ударної дії тупого твердого предмета, індивідуальні особливості якого в ушкоджені не відобразились. Не виключено, що дане тілесне ушкодження могло утворитися від удару рукою чи ногою. Враховуючи морфологічні особливості ушкодження (синець - синього кольору із жовто-зеленим відтінком по периферії, з чіткими межами) слід вважати, що воно виникло приблизно в межах 4-6 діб до початку проведення огляду, тобто могло бути спричинено 21.03.2024 р. Дане тілесне ушкодження має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п.п. 2.3.5 та 4.6 «Правила судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Аналіз доказів, висновки суду та мотиви зміни правової кваліфікації.

Надані стороною обвинувачення докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Наведені, досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

З показів потерпілого ОСОБА_9 , який підтвердив, що саме ОСОБА_5 заволодів його майном, а також з протоколу пред`явлення для впізнання, в ході якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка його пограбувала за вищевказаних обставин, вбачається, що ОСОБА_5 дійсно вчинив злочин проти власності, передбачений ч.2 ст.186 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю підтверджується протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_17 про вчинене кримінальне правопорушення від 22.03.2024 року та протоколами пред`явлення осіб для впізнання, в ході яких потерпілий ОСОБА_17 , свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 впізнали ОСОБА_5 , як особу, яка 21.03.2024 року близько 13 години, перебуваючи за адресою: м.Одеса, проспект Олександрівський, 36 нанесла тілесні ушкодження потерпілому вигляді удару кулаком у голову. Крім того вказані обставини підтверджуються висновком експерта №396 від 19.04.2024 року, а саме, що потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в області лівої нижньої повіки із переходом на ліву виличну ділянку, яке має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідка, перевіривши письмові докази, оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія злочину мала місце, а винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 та ч.1 ст.125 ККУ, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд вважає, що наведені докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого до вчинення відкритого викрадення майна потерпілого за наведених обставин.

Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, інкримінованих стороною обвинувачення, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст.125 КК України.

З огляду на викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 :

- за ч.2 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

- за ч.1 ст. 125 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження

Щодо призначення покарання.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, який карається позбавленням волі на строк до 6 років та у вчиненні кримінального проступку, офіційно не працевлаштований, із середньою освітою, посередньо характеризується за місцем мешкання. Тривалий час переховувався від суду. Раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі за вчинення злочинів проти власності.

Обвинувачений у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень вину визнав та щиро розкаявся. Його поведінка під час кримінального провадження свідчить про те, що він усвідомлює свою відповідальність і критично ставиться до своїх вчинків.

Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 згідно ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

ОСОБА_5 щиро розкаявся у скоєному, у майбутньому обіцяє не скоювати нових злочинів, не має майнових претензій з боку потерпілих, просить суворо не карати, що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення.

Водночас, вирішуючи питання про вид покарання судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та їх обставини, особу винного, його ставлення до вчиненого, думку потерпілого, вказані пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання за вчинення злочину , передбаченого ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі. За встановлених обставин, на думку суду, таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За ч.1 ст.125 КК України суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 більш м`яке покарання у виді громадських робіт та на підставі ст. 70 ККУ призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений вироком Київського районного суду м.Одеси від 04.04.2025 за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Тому остаточне покарання обвинуваченому необхідно визначити з урахуванням положень ч.4 ст.70 ККУ за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Київського районного суду м.Одеси від 04.04.20205 року

Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись 1-374 КПК України, 1-307 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири ) роки.

- за ч.1 ст.125 КК України - у виді громадських робіт строком на 200 годин.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, та визначити ОСОБА_5 до відбуття 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Київського районного суду м.Одеси від 04.04.20205 року у виді трьох років позбавлення волі, більш суворим покаранням за даним вироком суду, та остаточно визначити покарання ОСОБА_5 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання від вартою, до вступу вироку в закону силу - залишити без змін.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

В силу ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання, строк його попереднього ув`язнення в період часу з 21.07.2020 року по 26.04.2022 року, та з 28.03.2024 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Речові докази по справі:

-мобільний телефон «Nokia» у корпусі білого кольору із cім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Vodafone» НОМЕР_2 , - вважати повернутим за належністю потерпілому ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: