Рішення № 130058203, 30.07.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3244/25

Провадження № 2/752/4187/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді: Плахотнюк К.Г., за участі секретаря судового засідання: Солодовник Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Ейс" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 21.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 00-11001775 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Качай Гроші» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 8400грн. У свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. У подальшому 22.01.2024 між первісним кредитором ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено Договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-11001775 від 21.01.2024. 16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ "ФК "Ейс" було укладено Договір факторингу № 16082024-МК-ЕЙС, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 36059,52грн. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним Договором в розмірі 36059,52грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін. Відповідачу наданий строк для надання відзиву (а.с.21-22).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 20 травня 2025 року визначено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.35-36).

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» в судові засідання не з`явився, представник позивача в позовній заяві зазначив, що просить справу розглядати за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про розгляд справи за адресою зазначеною в позовній заяві. Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В позовній заяві позивач мотивує свої вимоги тим, що 21.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 00-11001775 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Качай Гроші» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 8400грн.

Також, позива зазначає, що 22.01.2024 між первісним кредитором ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено Договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-11001775 від 21.01.2024, а 16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ "ФК "Ейс" було укладено Договір факторингу № 16082024-МК-ЕЙС, відповідно відповідно до умов якого, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 36059,52грн.

Однак суд позбавлений можливості пересвідчитись у виникнення таких кредитних правовідносин між первісним кредитором та позичальником, оскільки у матеріалах справи відсутній кредитний договір №00-11001775 від 21.01.2024, відсутні належні докази, які підтверджують укладення договорів факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 та 16082024-МК-ЕЙС від 16.08.2024.

Будь-які інші документи, які могли б підтвердити факт укладання кредитного договору №00-11001775 від 21.01.2024, а саме: правила надання грошових коштів у позику, паспорт споживчого кредиту, повідомлення з відміткою про перерахування грошових коштів, розрахунок заборгованості, також відсутні в матеріалах справи.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Отже з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту виникнення між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 правовідносин з приводу обов`язку останньої сплатити заборгованість за договором

Таким чином, позивач не довів факту існування кредитного зобов`язання, а також свого процесуального статусу належного кредитора.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу немає.

Отже, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 207, 626, 628, 629, 1047, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 82, 83, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк