Рішення № 130051626, 08.09.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 522/24620/23-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

27 грудня 2023 року, представник АТ «ПУМБ», звернувся до Приморського райсуду м. Одеси з даним позовом, в якому зазначив, що відповідно до кредитного договору № 2001918852302 від 12.07.2021 р., укладеного між позивачами та відповідачкою, остання, на підставі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оформивши паспорт споживчого кредиту на загальні цілі - отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом в сумі 20000 грн., а 20.01.2022 р. отримала кредит в сумі 70000 грн. згідно кредитного договору № 1002075458301, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку відповідачки.

При укладенні договорів, сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Як стверджується в позові, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписані нею заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту на загальні цілі - складає між нею та банком договори, про що свідчить особистий підпис відповідачки у відповідних заявах. Відповідно до умов кредитних договорів, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, в який позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами згідно умов надання кредиту.

Однак, в порушення умов договору, як стверджується позивачами, відповідачка свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 29.10.2023 р., у неї перед банком утворилась заборгованість : за кредитним договором № 2001918852302 від 12.07.2021 р. у розмірі 32836,71 грн., з яких 19903,43 грн. заборгованість за кредитом, 12856,28 грн. заборгованість за відсотками та 77 грн. заборгованість за комісією банку ; за кредитними договором № 1002075458301 від 20.01.2022 р. у розмірі 109626,42 грн., з яких 67082,38 грн. заборгованість за кредитом, 8,94 грн. заборгованість за відсотками та 42535,10 грн. заборгованість за комісією банку, що загалом становить заборгованість у розмірі 142463,13 грн., яку представник банку у позові, просив суд стягнути з відповідачки та суму судового збору у розмірі 2147,20 грн. на користь банку.

Ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 29.12.2023 р. вказані матеріали цивільної справи були передані на розгляд Овідіопольського райсуду Одеської області, на території юрисдикції якого зареєстроване місце проживання відповідачки, прийняті судом до свого провадження ухвалою суду від 22.02.2024 р. з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 53-57).

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 30.04.2024 р., ухваленому у даній справі, ухваленому в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позов задоволений ; стягнуто з ОСОБА_1 на користьАТ «Перший український міжнародний банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 142463,13 грн. та судовий збір у сумі 2147 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2025 р. було поновлено відповідачці ОСОБА_1 процесуальний строк, пропущений з поважних причин, для подання заяви про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.04.2024 р. по даній цивільній справі, заочне рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 30.04.2024 року - скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання (а.с. 97-99).

Ухвалю суду від 01.07.2025 р. закрите підготовче засідання по даній цивільній справі та справу призначено до розгляду по суті на 08.09.2025 р. о 09:00 год. (а.с. 117).

Представниця позивачів в судове засідання не з?явилась, надіславши на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, пославшись на підстави та мотиви своїх вимог, викладених у позові (а.с. 106-113).

Представник відповідачки в судове засідання не з?явився, надіславши на електронну адресу суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову повністю, врахувавши правову позицію відповідачки, викладену у заяві про перегляд заочного рішення суду, а саме у зв?язку з нікчемністю кредитного договору в частині комісії АТ «Перший український міжнародний банк» за обслуговування кредитного договору № 2001918852302від 12.07.2021р.у розмірі77грн.та кредитногодоговору №1002075458301від 20.01.2022р.у розмірі42535,10грн.,нарахування якихвідповідачці суперечатьправовому висновкуВП ВС№ 496/31134/19 і є нікчемними в силу абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону станом на 01.01.2017 р. до набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», за якою, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, а умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемною (а.с. 78-79,101-102).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З матеріалів позову вбачається, що відповідно до кредитного договору № 2001918852302 від 12.07.2021 р., укладеного між позивачами та відповідачкою, остання, на підставі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оформивши паспорт споживчого кредиту на загальні цілі - отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом в сумі 20000 грн., а 20.01.2022 р. отримала кредит в сумі 70000 грн. згідно кредитного договору № 1002075458301, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку відповідачки (а.с. 13-34).

При укладенні договорів, сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Як стверджується в позові, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписані нею заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту на загальні цілі - складає між нею та банком договори, про що свідчить особистий підпис відповідачки у відповідних заявах. Відповідно до умов кредитних договорів, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, в який позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами згідно умов надання кредиту.

З позову випливає, що в порушення умов договору, відповідачка свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 29.10.2023 р., у неї перед банком утворилась заборгованість : за кредитним договором № 2001918852302 від 12.07.2021 р. у розмірі 32836,71 грн., з яких 19903,43 грн. заборгованість за кредитом, 12856,28 грн. заборгованість за відсотками та 77 грн. заборгованість за комісією банку ; за кредитними договором № 1002075458301 від 20.01.2022 р. у розмірі 109626,42 грн., з яких 67082,38 грн. заборгованість за кредитом, 8,94 грн. заборгованість за відсотками та 42535,10 грн. заборгованість за комісією банку, що загалом становить заборгованість у розмірі 142463,13 грн., обґрунтований розрахунок якої та виписку по руху коштів, були надані позивачами до позову (а.с. 37-48).

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно доприписів ст.625ЦК України-боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір - укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми - є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Відповідно до частини четвертоїстатті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку - договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»), згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 якого, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

При визначенні стягнення з відповідачки заборгованості за комісією банку за кредитним договором № 2001918852302 від 12.07.2021 р. у розмірі 77 грн. та заборгованості за комісією банку за кредитними договором № 1002075458301 від 20.01.2022 р. у розмірі 42535,10 грн. судом береться правовий висновок ВП Верховного Суду у подібних правовідносинах по справі 496/3134/19 від 13.07.2022 р., в якому, ВП ВС посилається на абзац третій частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), відповідно до якого - кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частин першої-другої,п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) - не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача.Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Укредитних відносинах економічною метою кредитодавцяє- повернення суми кредиту та одержання процентівза користування кредитом.Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанніпозичальником обов?язківза кредитним договором, для чого позичальник маєбути поінформований про строкиiсуми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» - після укладення договору про споживчий кредит кредитодавецьна вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, ВП ВС дійшла правового висновку, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату занадання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частішеодного разу на місяць, враховуючи, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року),щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць - є нікчемною відповідно дочастин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідачки на користь позивачів заборгованості за комісією банку за кредитним договором № 2001918852302 від 12.07.2021 р. у розмірі 77 грн. та заборгованості за комісією банку за кредитними договором № 1002075458301 від 20.01.2022 р. у розмірі 42535,10 грн., враховуючи вищевикладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) від 13.07.2022 р., умови про вказані у вищевказаних кредитних договорах, в силу положень ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» - є нікчемними, а тому задоволенню в цій частині не підлягають з підстав, описаних вище.

В той же час, беручи до уваги фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивачі вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов?язання виконати боржницю обов?язку з повернення боргу за кредитним договором № 2001918852302 від 12.07.2021 р. у розмірі 32759,71 грн., з яких 19903,43 грн. заборгованість за кредитом та 12856,28 грн. заборгованість за відсотками; за кредитними договором № 1002075458301 від 20.01.2022 р. у розмірі 67091,32 грн., з яких 67082,38 грн. заборгованість за кредитом та 8,94 грн. заборгованість за відсотками, а всього на загальну суму 99851,03 грн., що підтверджено документально, а тому в цій частині суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Крім суми заборгованості за кредитами, з відповідачки на користь банку, в порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову та пропорційність задоволених позовних вимог - підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у сумі 998,51 грн., що становить 1 % від задоволеної суми позову (а.с. 49).

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 207,526,549,551,626,628,633,634,638,1048-1050,1054,1056-1 ЦК України, Правовю позицією ВП ВС по справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) від 13.07.2022 р., Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користьАкціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ: 14282829)заборгованість за кредитним договором у розмірі 99851,03 грн. та судовий збір у сумі 998,51 грн.;

3.В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.09.2025 р.

Суддя Гандзій Д.М.