Рішення № 130048799, 08.09.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1091/25

Номер провадження № 2/194/809/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. Позовну вимогу мотивує тим, що відповідач є його батьком. Позивачу виповнилося 18 років та він на даний час продовжує навчання на другому курсі медичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, на денній формі навчання, за контрактом, у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Зазначає, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на його утримання не надає. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів щомісяця, на весь час його навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, починаючи з моменту подання позовної заяви.

Позивач в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належними чином.

Від представника відповідача ОСОБА_3 , через систему «Електронний Суд» надійшла заява, в якій представник відповідача просить здійснювати розгляд справи без участі сторони відповідача, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане 18.07.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Своє батьківство відповідач по справі не оспорює.

Відповідно до довідки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 11.07.2025 року № 3501-24/766, ОСОБА_1 , є студентом ІІ курсу медичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, денної форми навчання, спеціальності 227 Терапія та реабілітація, бакалавр, за контрактом, термін навчання з 01.09.2024 року по 30 червня 2028 року.

Копією договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 28.08.2024 року, укладеного між Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна та замовником ОСОБА_4 для здобувача освіти ОСОБА_1 підтверджується, що вартість освітніх послуг, які надаються ОСОБА_1 , за один навчальний рік складає 35000,00 грн., загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання складає 140000,00 грн.

З копії платіжної інструкції 0.0.3845413358.1 від 25.08.2024 року вбачається, що позивач сплачував за навчання кошти у розмірі 35000,00 грн.

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 самостійних доходів не має.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Згідно статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів судом враховуються наступні обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Зазначена постанова підтримана постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року по справі № 754/866/18.

Отже, матеріалами справи доведена обов`язкова сукупність таких юридичних фактів: походження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відповідача, досягнення ним 18 років, але його вік є меншим 23 років, продовження ним навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу (оскільки він отримує дохід, вказані обставини відповідають змісту позовних вимог та відповідач їх не оспорює, а тому це дозволяє йому утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання).

Судом також встановлено, що відповідач позовні вимоги визнає, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

При визначені розміру аліментів, що мають бути стягнуті, судом приймається до уваги та обставина, що відповідач отримує заробітну плату, тобто має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а тому, у суду є всі підстави для повного задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на його утримання у зв`язку з продовженням ним навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 липня 2025 року та до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Як вбачається з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.141 та ч.1 ст.142 ЦПК України та враховуючи, що відповідач визнав позов в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, а позивача звільнено від сплати судових витрат у вигляді судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави 50 відсотків від розміру судового збору, який повинен справлятися за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, що складає 605,60 гривень.

Згідно ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 76, 264, 265, 268, 274, 430, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 липня 2025 року та до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

Згідно зі ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині виплати аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін