Рішення № 130041668, 08.09.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4860/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129212 від 07 лютого 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року починаючи з 02 січня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на призначення пенсії у відповідності до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку. Позивач вказував, що звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129 від 07.02.2025 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На переконання позивача, оскаржуване рішення винесене посадовими особами суб`єкта владних повноважень не на підставах, закріплених нормативно-правовими актам України, чинними на момент звернення позивача із заявою до Пенсійного фонду України, необгрунтовано - без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

2. Стислий зміст заперечень відповідачів

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відзиві на позовну заяву /а.с. 53 54/ заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до розділу ІІ пункту 2.1 підпункту 7 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питань від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За результатами розгляду документів позивачу не зараховано період роботи в зоні відчуження згідно довідки №552 від 09.07.1993 року, оскільки відсутні первинні документи про роботу в зоні відчуження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось, копію ухвали суду про відкриття провадження від 16.04.2025 отримало 16.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 51/.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4860/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1989 року (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с. 31 зворотній бік/.

30.01.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована за №139 /а.с. 56-57/.

До заяви додано, зокрема, військовий квиток № НОМЕР_2 від 26.10.1988, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №67/01-11 від 11.06.2024, документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого №526 від 09.10.1999 та №552 від 09.07.1993, посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС А04561 від 20.10.1993, трудову книжку НОМЕР_3 від 11.12.1989 /а.с. 58-73/.

Вказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким прийнято рішення від 07.02.2025 № 164850013129 про відмову у призначенні пенсії /а.с. 55/, згідно з яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки не підтверджено роботу в зоні відчуження.

У рішенні зазначено, що згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році пенсійний вік знижується на 5 років. Вік заявника 55 років 1 місяць 19 днів. Страховий стаж особи становить 32 роки 0 місяців 23 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

-за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 11.12.1989 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: печатка на титульній сторінці трудової книжки та запис при звільненні завірений печаткою нового зразку (Україна). Відсутня довідка про реорганізацію. Стаж враховано частково згідно довідки про заробітну плату від 24.01.2025 №17/01-11 та згідно акту перевірки факту роботи та нарахованої заробітної плати від 06.12.2024 №1600-0903-1/657;

-за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5.

Згідно п.п. 7 п. 2.1 р. ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питань від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

- не зараховано період роботи в зоні відчуження згідно довідки №552 від 09.07.1993 року, оскільки відсутні первинні документи про роботу в зоні відчуження.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.02.2025 № 164850013129 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено у статті 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Статтею 49 цього Закону встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, зменшення віку - 5 років.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що обов`язковими умовами набуття особою права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ є наявність статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та факт роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Предметом спору у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.02.2025 № 164850013129 про відмову у призначенні пенсії /а.с. 55/, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено роботу в зоні відчуження.

Підставою для винесення цього рішення слугувало те, що:

1)за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 11.12.1989 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: печатка на титульній сторінці трудової книжки та запис при звільненні завірений печаткою нового зразку (Україна). Відсутня довідка про реорганізацію. Стаж враховано частково згідно довідки про заробітну плату від 24.01.2025 №17/01-11 та згідно акту перевірки факту роботи та нарахованої заробітної плати від 06.12.2024 №1600-0903-1/657;

2) за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5.

3) не зараховано період роботи в зоні відчуження згідно довідки №552 від 09.07.1993 року, оскільки відсутні первинні документи про роботу в зоні відчуження.

Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо незарахування періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 11.12.1989 року, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: печатка на титульній сторінці трудової книжки та запис при звільненні завірений печаткою нового зразку (Україна), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що дійсно у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 на титульній сторінці та на записі від 02.01.2001 про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням міститься відтиск печатки нового зразку (Україна).

Водночас суд бере до уваги, що на час спірного періоду роботи позивача діяла Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з пунктом 2.5. Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та ін., виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений запис.

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до законодавства відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 , у постанові від 09 серпня 2019 року по справі № 654/890/17 та ін.

У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, суд констатує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на роботодавця і позивач не може бути позбавлений права на соціальний захист внаслідок порушення правил заповнення трудової книжки роботодавцем.

Отже, недоліки у трудовій книжці позивача мають формальний характер не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Щодо посилання в рішенні на те, що відсутня довідка про реорганізацію, то суд вказує, що органом Пенсійного фонду не конкретизовано, стосовно якого підприємства - роботодавця відсутня довідка про реорганізацію, не зазначено, який саме період стажу у зв`язку з цим не враховано, а відтак відповідні доводи є необґрунтованими.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01.11.2024 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5, суд вказує наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч. 1 ст. 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а.

Оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, то відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 01.11.2024 по 31.12.2024, а також заробітну плату за зазначений період до страхового стажу.

Щодо не зарахування періоду роботи в зоні відчуження згідно довідки №552 від 09.07.1993 року, суд зазначає наступне.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_5 №552 від 09.07.1993 ОСОБА_1 проходив дійсну строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_6 в АДРЕСА_1 з 07.06.1988 року по 20.10.1989 рік, в період з 07.06.1988 по 20.10.1989 , брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини НОМЕР_6 , яка дислокувалась в с. Розсоха Київської області і працював в населених пунктах Промисловий майданчик ЧАЕС зони відчуження в 1988 році 6 місяців 23 дні, в 1989 році - 9 місяців 20 днів /а.с. 63/.

Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991, населений пункт, в якому дислокувалась Військова частина НОМЕР_6 , зокрема - АДРЕСА_1 входить до населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Також судом встановлено, що згідно з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1989 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 3.

Згідно виписки з військового квитка НОМЕР_2 військовозобов`язаного сержанта запасу ОСОБА_1 , останній з 16.07.1988 по 19.10.1989 брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 61/.

Суд враховує, що згідно статті 65 Закону № 796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно частини 4 статті 65 Закону 796-ХІІ видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).

Порядком № 22-1 визначено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 7 пункту 2.1 розділу ІІ).

Таким чином, суд вважає, що наявність у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), довідки Військової частини НОМЕР_5 №552 від 09.07.1993, в якій чітко вказано період та об`єкт, де позивачем виконувалися роботи у зоні відчуження, та інших документів надає право ОСОБА_1 користуватися пільгами, в тому числі й щодо пенсійного забезпечення, передбаченими Законом №796-ХІІ, а також є достатнім підтвердженням роботи позивача в зоні відчуження не менше тридцяти календарних днів у 1988 - 1990 роках.

Суд наголошує, що у разі наявності сумнівів щодо достовірності інформації, яка зазначена в документах, посадові особи Пенсійного органу наділені можливістю звернутись до відповідних органів та організацій, у тому числі - військової частини чи архівної установи, з метою встановлення достовірності даних, зазначених у таких документах, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129 від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком не ґрунтується на вимогах законодавства, прийняте без урахування усіх істотних обставин, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року починаючи з 02 січня 2025 року, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області під час розгляду заяви позивача не виконано усі умови, визначені законом для прийняття рішення про призначення пенсії, оскільки не здійснено всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих документів, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року починаючи з 02 січня 2025 року є передчасними та задоволенню не підлягають.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано в електронній формі, судовий збір за її подання складає 968,96 грн (3028 х 0,4 х 0,8). Отже, позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, на 242,24 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №164850013129 від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол