Рішення № 130041058, 08.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2025 рокусправа № 380/11566/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ,в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.05.2025 №UA209000/2025/900323/2; від 26.05.2025 №UA209000/2025/900324/2; від 27.05.2025 №UA209000/2025/900326/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Також зауважує, що оскаржуване рішення не містить передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оспорюваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Тому, як стверджує позивач, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №51269 від 20.06.2025), у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що спірні рішення є обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив (вх. № 51697 від 23.06.2025),, у якій зазначив, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали обґрунтовані сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні безліч розбіжностей. Позивач наголошує на преюдиційному значенні судових рішень, ухвалених за участю тих самих сторін, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 78 КАС України. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (скорочена назва: ТОВ «ДИСКОНТКЮ», повне найменування іноземною мовою (англійською мовою): LIMITED LIABILITY COMPANY DISCOUNTQ, скорочене найменування іноземною мовою (англійською мовою): LLC DISCOUNTQ) здійснює оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (покупець) та компанією «Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD» (постачальник, продавець) було укладено 15.11.2023 року зовнішньоекономічний Контракт №DC20231115, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №DC20240101604-2 від 07.03.2025 покупець придбав у продавця товар (крісло-шезлонг), загальною вартістю 10457.80 дол. США.

Для митного оформлення товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №25UA209170044429U2 від 26.05.2025 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Разом із митною декларацією, декларантом позивача до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №DC20231115 від 15.11.2023;

- Рахунок-проформа №DC20240101604-2 від 25.10.2024;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №DC20240101604-2 від 07.03.2025;

- Пакувальний лист б/н від 07.03.2025;

- Банківський платіжний документ №472 від 04.11.2024;

- Банківський платіжний документ №584 від 21.03.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505161 від 15.05.2025;

- Автотранспортна накладна №DC20240101604-2 від 22.05.2025;

- Накладна УМВС №31518022 від 15.05.2025;

- Коносамент №XM250300019 від 07.03.2025;

- Митна декларація країни відправлення №310120250519180641 від 01.03.2025.

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів 26.05.2025 надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» надало додаткові документи, а саме: - Прайс лист (PRICE OFFER); - Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900323/2 від 26.05.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000786 в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900323/2 від 26.05.2025 Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209230/2025/31519 від 05.04.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170044851U2 від 26.05.2025 в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №DC20231115 від 15.11.2023 року згідно рахунку-фактури (інвойсу) №DC20240101603-2 від 07.03.2025 покупець придбав у продавця товар (крісло-шезлонг), загальною вартістю 13104.00 дол. США.

Для митного оформлення товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №25UA209170044423U8 від 26.05.2025 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №DC20231115 від 15.11.2023;

- Рахунок-проформа №DC20240101603-2 від 25.10.2024;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №DC20240101603-2 від 07.03.2025;

- Пакувальний лист б/н від 07.03.2025;

- Банківський платіжний документ №471 від 01.11.2024;

- Банківський платіжний документ №592 від 02.04.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505163 від 15.05.2025;

- Автотранспортна накладна №DC20240101603-2 від 22.05.2025;

- Накладна УМВС №31517973 від 14.05.2025;

- Коносамент №XM250300042 від 19.03.2025;

- Митна декларація країни відправлення №310120250519022720 від 12.03.2025.

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів 26.05.2025 надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» надало додаткові документи, а саме: -Прайс лист (PRICE OFFER); -Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900324/2 від 26.05.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000787 в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900324/2 від 26.05.2025 Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209230/2025/31519 від 05.04.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170044849U0 від 26.05.2025 в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №DC20231115 від 15.11.2023 року згідно рахунку-фактури (інвойсу) №DC20240101605-2 від 07.03.2025 покупець придбав у продавця товар (крісло-шезлонг), загальною вартістю 10656.00 дол. США.

Для митного оформлення товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №25UA209170044993U6 від 27.05.2025 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №DC20231115 від 15.11.2023;

- Рахунок-проформа №DC20240101605-2 від 25.10.2024;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №DC20240101605-2 від 07.03.2025;

- Пакувальний лист б/н від 07.03.2025;

- Банківський платіжний документ №473 від 04.11.2024;

- Банківський платіжний документ №585 від 21.03.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505162 від 15.05.2025;

- Автотранспортна накладна №DC20240101605-2 від 26.05.2025;

- Накладна УМВС №31518018 від 15.05.2025;

- Коносамент №XM250300020 від 07.03.2025;

- Митна декларація країни відправлення №310120250519180725 від 02.03.2025.

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів 27.05.2025 надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» надало додаткові документи, а саме: -Прайс лист (PRICE OFFER); -Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900326/2 від 27.05.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000787 в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900326/2 від 27.05.2025 Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100350/2025/371036 від 08.05.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170045236U9 від 27.05.2025 в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

Позивач вважає, що рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900323/2 від 26.05.2025; №UA209000/2025/900324/2 від 26.05.2025; №UA209000/2025/900326/2 від 27.05.2025 порушено його право на вірне визначення контролюючим органом митної вартості імпортованих ним товарів та звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Також суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17).

Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів відповідач витребував у ТзОВ "ДИСКОНТКЮ" додаткові документи, зокрема, всі документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідні вимоги не містять.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант по митних деклараціях №25UA209170044429U2 від 26.05.2025, №25UA209170044423U8 від 26.05.2025, №25UA209170044993U6 від 27.05.2025 надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list); рахунок-проформу (Sales contract); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); автотранспортну накладну (Road consignment note); накладну УМВС; банківський платіжний документ, що стосується товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги; договір (контракт) про перевезення; копія експортної декларації; прайс-лист; Інтернет-пропозицію.

Позивач надав додаткові документи, проте митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної консультації митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2025 р. №UA209000/2025/900323/2 відповідач вказав :

«..поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 №DC20231115 (далі - Контракт), укладеного між Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

митна декларація країни експорту від 01.03.2025 №310120250519180641 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 07.03.2025 №ХМ250300019 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 15.05.2025 №31518022 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 22.05.2025 №DC20240101604-2 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.»

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2025 №UA209000/2025/900324/2 відповідач вказав:

«…поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 №DC20231115 (далі - Контракт), укладеного між Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

митна декларація країни експорту від 12.03.2025 №310120250519022720 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польщам. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 19.03.2025 №ХМ250300042 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 14.05.2025 №31517973 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 22.05.2025 №DC20240101603-2 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу».

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2025 №UA209000/2025/900326/2 відповідач вказав:

«…поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 № DC20231115 (далі - Контракт), укладеного між Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, продавця та покупця визнаються лише ті Оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

Рахунок на перевезення №2505162 від 15.05.2025 містить посилання на договір від 31.07.2023 №3107/23-01, який наявний в графі 44 декларації проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості. Згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 07.03.2025 №XM250300020 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 15.05.2025 №31518018 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 26.05.2025 №DC20240101605-2 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу».

Суд критично оцінює висновки митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.

Щодо зауваження відповідача про те, що зовнішньоекономічний контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який має право його укладати; контракт не підписаний ніким з боку Продавця, містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

Судом встановлено, що позивач звернувся до контрагента «Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії зовнішньоекономічного контракту №DC20231115 від 15.11.2023. Листом від 02.04.2025 р. компанія «Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China» вказала, що уповноваженою особою, яка діяла від імені компанії при укладенні зовнішньоекономічного контракту №DC20231115 від 15.11.2023 і яка його підписала є Catherine Dong. Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Окрім того документи, які підтверджують повноваження на підписання контракту не визначені частиною 2 та 3 ст.53 Митного кодексу України як документ, що обґрунтовує заявлену митну вартість. При цьому відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо посилання відповідача про відсутність замовлень покупця, суд вказує таке.

Львівська митниця стверджує, що однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що відповідно до п. 1.2 Контрактів Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та вважає за необхідне зазначити, що замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє позивач. І таке замовлення не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до зовнішньоекономічного контракту.

При цьому положення п. 1.2. Контрактів не може застосовуватися відірвано від інших положень Контрактів. Так, наступний пункт, який не був взятий Львівською митницею до уваги, передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформі-інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).

Таким чином, рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

У свою чергу позивачем під час процедури митного оформлення подавались рахунки-проформи (Proforma invoice, Sales contract), які містили попередні (проміжні) дані про товарні поставки, які підтверджували замовлення покупця. Тому надані до митного оформлення фактури-проформи можна вважати попередніми узгодженими замовленнями. З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано відповідачу рахунки-проформи (Proforma invoice, Sales contract), рахунки-фактури (інвойси) (Commercial invoice) та платіжні інструкції, то всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари були надані. Відповідно, у контролюючого органу були відсутні підстави для невизнання митної вартості за основним методом.

Крім того, такий мотив рішень як відсутність замовлень спростовується відсутністю замовлень у переліку ч.2 ст. 53 МК України, їх відношення до числових значень митної вартості, можливістю перевірки митної вартості на підставі інших документів поданих позивачем. Положення частин 2 та 3 статті 53 МК України не визначають замовлення (заявку) товару, як документ який обґрунтовує заявлену митну вартість.

Щодо доводів відповідача в оскаржуваних рішеннях на те, що відповідними контрактами не визначено поняття «момент повного виконання» та такі не містять положень щодо строку їх дії, що не дозволяє перевірити їх чинність на момент подання митних декларацій щодо оцінюваних товарів, суд враховує таке.

Такий мотив спірних рішень не стосується перевірки числових значень заявленої митної вартості.

Згідно з ст.382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У своєму зауваженні відповідач вказує, що «строк - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія». Разом з тим ст.180 ГК України, на яку посилається посадова особа митниці передбачає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У оскаржуваних рішеннях відповідач не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, які прямо визначають недійсність відповідного договору. При цьому згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним у тому числі й нікчемним, або неукладеним, у встановленому законом порядку, а тому в силу положень ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Таким чином, вбачається, що Контракт №DC20231115 від 15.11.2023 є довгостроковим та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як ГК України, так і ЦК України.

Щодо зауваження відповідача про те, що у митних деклараціях країни відправлення відсутня дата експорту.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Крім цього, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Надані декларантом митні декларації країни відправлення мають форму електронного документа та містять усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Щодо тверджень відповідача за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900326/2 від 27.05.2025 про те, що договір від 31.07.2023 №3107/23-01 не приєднаний до митної декларації.

Суд встановив, що договір №3107/23-01 від 31.07.2023 зазначений у графі 44 митної декларації №25UA209170044993U6 з позначкою «d».

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, позначка «d» біля коду документа у графі 44 митної декларації означає, що відповідний документ наявний у декларанта, однак на вимогу митного органу може бути наданий.

Станом на момент подання митної декларації жодної вимоги про надання цього документа посадовими особами митного органу не висувалося. Отже, твердження відповідача про ненадання договору до митної декларації є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи.

Щодо тверджень відповідача про те, що до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце.

За оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900323/2 від 26.05.2025.

Суд звертає увагу, що експедитор ТОВ «Формаг» надав позивачу лист, в якому повідомив, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону. Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Крім цього, суд встановив, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом позивача до митного контролю було подано: Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505161 від 15.05.2025; Автотранспортна накладна №DC20240101604-2 від 22.05.2025; Накладна УМВС №31518022 від 15.05.2025; Коносамент №XM250300019 від 07.03.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250519180641 від 01.03.2025.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

За оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900324/2 від 26.05.2025.

Суд звертає увагу, що експедитор ТОВ «Формаг» надав позивачу лист, в якому повідомив, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону. Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Крім цього, суд встановив, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом позивача до митного контролю було подано: Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505163 від 15.05.2025; Автотранспортна накладна №DC20240101603-2 від 22.05.2025; Накладна УМВС №31517973 від 14.05.2025; Коносамент №XM250300042 від 19.03.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250519022720 від 12.03.2025.

За оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900326/2 від 27.05.2025.

Суд звертає увагу, що експедитор ТОВ «Формаг» надав позивачу лист, в якому повідомив, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону. Даний лист суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.

Крім цього, суд встановив, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом позивача до митного контролю було подано: Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505162 від 15.05.2025; Автотранспортна накладна №DC20240101605-2 від 26.05.2025; Накладна УМВС №31518018 від 15.05.2025;Коносамент №XM250300020 від 07.03.2025;Митна декларація країни відправлення №310120250519180725 від 02.03.2025.

Таким чином, позивачем було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість відповідач не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу".

З урахуванням наведеного та відсутності будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд висновує, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, в тому числі і ті, які підтверджували транспортні витрати.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Висновки відповідача про надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд висновує, що рішення від 26.05.2025 №UA209000/2025/900323/2; від 26.05.2025 №UA209000/2025/900324/2; від 27.05.2025 №UA209000/2025/900326/2 митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, суд висновує про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.05.2025 №UA209000/2025/900323/2; від 26.05.2025 №UA209000/2025/900324/2; від 27.05.2025 №UA209000/2025/900326/2.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні Договір №1-02/10/23 від 02.10.2023 про надання правової допомоги, Додаткова угода №21 від 29.05.2025 до Договору №1-02/10/23, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 20 000 грн. 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2603,7 грн., такий належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,-

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місцезнаходження: вул. Будзиновського, буд. 8а, м. Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ 44929444) про визнання протиправним та скасувати рішення про визначення(коригування) митної вартості товару - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.05.2025 №UA209000/2025/900323/2; від 26.05.2025 №UA209000/2025/900324/2; від 27.05.2025 №UA209000/2025/900326/2.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місцезнаходження: вул. Будзиновського, буд. 8а, м. Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ 44929444) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 2603 (двi тисячi шістсот три) грн. 7 коп.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місцезнаходження: вул. Будзиновського, буд. 8а, м. Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ 44929444) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна