Рішення № 130041056, 08.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2025 рокусправа № 380/14018/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025; №UA209000/2025/900388/2 від 23.06.2025; №UA209000/2025/900391/2 від 24.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Також зауважує, що оскаржувані рішення не містять передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оспорюваних рішеннях, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданих митних деклараціях і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Тому, як стверджує позивач, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що спірні рішення є обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю. Зазначає, що відповідач допускає вільне трактування статті 54 МК України, а саме частково цитує положення пункту 2 частини 5 вказаної статті, залишаючи поза увагою те, що митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 вказаного Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості лише у випадках, встановлених МК України. Також представник позивача звертає увагу на те, що судова практика Верховного Суду у 2018-2024 роках базується на позиції про безпідставність коригування митної вартості при ввезенні товарів на митну територію України, у разі відсутності визначених у частині 3 статті 53 МК України випадків, під час здійснення контролю документів щодо імпортованих товарів. Крім того, зазначає про безпідставність застосування митним органом Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 01.07.2021 №476, які не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак не є джерелом права відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (покупцем) та китайською компанією ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» (продавець) 02.06.2023 було укладено зовнішньоекономічний контракт №Т-211130, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.

Для митного оформлення товару, придбаного на умовах Контракту, згідно рахунку-фактури №EVA-220224-1 від 02.04.2025 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 14350 дол. США.

20.06.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170053199U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: Валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів коліщатами та висувними ручками, різних кольорів та відтінків, різних габаритів, у комплектах по 2-3 шт.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №Т-211130 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформу №EVA-220224-1 від 24.02.2025;

- Рахунок-фактуру №EVA-220224-1 від 02.04.2025;

- Пакувальний лист б/н від 02.04.2025;

- Коносамент №XM250400034 від 06.04.2025;

- Накладну УМВС №31519192 від 10.06.2025;

- Автотранспортну накладну №EVA-220224-1 від 19.06.2025;

- Банківський платіжний документ №551 від 25.02.2025;

- Банківський платіжний документ №598 від 22.04.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506116 від 10.06.2025;

- Митну декларацію країни відправлення №310120250518665962 від 02.04.2025.

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТОВ «Дисконткю» надало додаткові документи, а саме: - Прайс лист; - Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000953, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025 Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "валізи", оформленого за МД №UA209170/2025/48426 від 05.06.2025 р. Скоригована митна вартість склала 5.47 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170053474U8 від 20.06.2025 в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

Згідно рахунку-фактури №ABS-250224-1 від 02.04.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 16705 дол. США.

23.06.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170053831U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: Валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів коліщатами та висувними ручками, різних кольорів та відтінків, різних габаритів, у комплектах по 2-3 шт.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №Т-211130 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №ABS-250224-1 від 24.02.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №ABS-250224-1 від 02.04.2025;

- Пакувальний лист Б/Н від 02.04.2025;

- Коносамент №HLSZOE25030231 від 06.04.2025;

- Накладна УМВС №31519392 від 15.06.2025;

- Автотранспортна накладна №00106 від 20.06.2025;

- Банківський платіжний документ №550 від 25.02.2025;

- Банківський платіжний документ №609 від 24.04.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №04032025/2 від 04.03.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №22 від 09.06.2025;

- Митна декларація країни відправлення №310120250518660610 від 02.04.2025.

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТОВ «Дисконткю» надало додаткові документи, а саме: - Прайс лист; - Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900388/2 від 23.06.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000959, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900388/2 від 23.06.2025 Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "валізи", оформленого за МД №UA209170/2025/49646 від 11.06.2025 р. Скоригована митна вартість склала 5.34 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170054088U3 від 23.06.2025, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (покупцем) та китайською компанією «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» (продавець) 02.06.2023 було укладено зовнішньоекономічний контракт №KND230206, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.

Для митного оформлення товару, придбаного на умовах Контракту, згідно рахунку-фактури №KND25113 від 07.04.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 10239.60 дол. США.

24.06.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170054578U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою - 742шт.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND25113 від 14.03.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №KND25113 від 07.04.2025;

- Пакувальний лист від б/н 07.04.2025;

- Коносамент №XM250400094 від 14.04.2025;

- Накладна УМВС № 31519646 від 19.06.2025;

- Автотранспортна накладна №KND25113 від 23.06.2025;

- Банківський платіжний документ №568 від 17.03.2025;

- Банківський платіжний документ №617 від 13.05.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506220 від 19.06.2025;

- Митна декларація країни відправлення №021720250000089379 від 08.04.2025;

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТОВ «Дисконткю» надало додаткові документи, а саме: - Прайс лист; - Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900391/2 від 24.06.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000976, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900391/2 від 24.06.2025 Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "крісла", оформленого за МД №UA100330/2025/108233 від 19.05.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,02 дол. США/кг., Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170054610U2 від 24.06.2025, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

Позивач вважає, що рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900386/2 від 20.06.2025; №UA209000/2025/900388/2 від 23.06.2025; №UA209000/2025/900391/2 від 24.06.2025 порушено його право на вірне визначення контролюючим органом митної вартості імпортованих ним товарів, яке відбулось з часу прийняття оскаржуваних рішень, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Також суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17).

Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів відповідач витребував у ТОВ «Дисконткю» додаткові документи, зокрема, всі документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідна вимога не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант по митних деклараціях №25UA209170053199U0 від 20.06.2025, №25UA209170053831U1 від 23.06.2025, №25UA209170054578U5 від 24.06.2025 надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list); рахунок-проформу (Sales contract); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); Накладну УМВС; автотранспортну накладну (Road consignment note); банківський платіжний документ, що стосується товару; договір (контракт) про перевезення; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; Митна декларація країни відправлення; прайс-лист; Інтернет-пропозицію.

Позивач надав додаткові документи, проте митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної консультації митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2025 р. №UA209000/2025/900386/2 відповідач вказав :

«…- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації: щодо оцінюваних товарів;

- митна декларація країни експорту №310120250518665962 від 02.04.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 31.07.2023 №3107/23-01 зазначений в графі 44 МД проте сам документ до МД не поданий.

- Варто зауважити що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт- NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 06.04.2025 №XM250400034 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 10.06.2025 №31519192 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 19.06.2025 №EVA-220224-1 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного Оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце».

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2025 №UA209000/2025/900388/2 відповідач вказав:

«…п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- у гр. "країна призначення» митної декларації країни експорту від 02.04.2025 №310120250518660610 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.03.2025 №04032025/2 зазначений в графі 44 МД, проте сам документ до МД не поданий.

- Варто зауважити що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт- NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща - м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 06.04.2025 №HLSZOE25030231 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 15.06.2025 №31519392 за маршрутами порт Глівіце, Польща с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 19.06.2025 №EVA-220224-1 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце».

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 №UA209000/2025/900391/2 відповідач вказав:

«…- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 02.06.2023 №KND230206 (далі - Контракт), укладеного між TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO.,LTD (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКю" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

- митна декларація країни експорту від 08.04.2025 №021720250000089379 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- Рахунок на перевезення №2506220 від 19.06.2025 містить посилання на договір від 31.07.2023 №3107/23-01, який наявний в графі 44 декларації, проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.

- Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт XINGANG, Китай - порт Гданськ, Польща - м. Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB - XINGANG, Китай. При цьому, коносамент від 14.04.2025 №ХМ250400094 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт XINGANG, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 19.06.2025 №31519646 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 23.06.2025 №KND25113 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна - м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце)».

Суд критично оцінює висновки митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.

Щодо посилання відповідача на відсутність у зовнішньоекономічних договорах положень щодо строку їхньої дії, суд зазначає таке.

Зовнішньоекономічний договір - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Згідно зі ст. 382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях посадова особа відповідача не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, що прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв`язку з цим слід звернути увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, у Контракті №Т-211130 від 02.06.2023 пунктом 10 «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. Цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі».

У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «…загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 200 000, 00USD».

У Контракті №KND230206 від 02.06.2023 пунктом 10 «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. Цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі».

У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «…загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000, 00USD».

Таким чином, вбачається, що зовнішньоекономічні договори №Т-211130 від 02.06.2023 та №KND230206 від 02.06.2023 є довгостроковими та розраховані на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як ГК України, так і ЦК України.

Відповідач вказує на відсутність дати експорту в митних деклараціях країни експорту 310120250518665962 від 02.04.2025, №310120250518660610 від 02.04.2025 та №021720250000089379 від 08.04.2025.

Суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Надана декларантом митна декларація країни відправлення має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Також митний орган зазначив, що у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 02.04.2025 № 310120250518660610 вказано POLAND, що суперечить умовам цієї зовнішньоекономічної операції.

Суд зазначає, відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Позивач не може відповідати за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства іноземної держави, та внесення до неї відповідної інформації (постанова Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №813/1350/14).

Стосовно аргументу митного органу про те, що в графі 44 МД вказані договори на перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023 та №04032025/2 від 04.03.2025, які не подавалися до митного оформлення, суд зазначає таке.

Договори на перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023 та №04032025/2 від 04.03.2025 зазначені у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000953, №UA209170/2025/000959 та №UA209170/2025/000976. Тобто митний орган сам визнає, що зазначені документи подавалися митному органу під час здійснення митного оформлення.

Митний орган також у рішеннях вказує на те, що до митного оформлення не подано транспортних документів від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Суд встановив, що експедитори ТОВ «ФОРМАГ» та ТОВ «Сільвер Стар Шипінг» надали ТОВ «Дисконткю» листи від 08.07.2025, в яких повідомили, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, зазначених у рахунках №2506116 від 10.06.2025, №22 від 09.06.2025 та №2506220 від 19.06.2025. Дані листи суд бере до уваги як належні та допустимі докази.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю за МД №25UA209170053199U0 було подано: Коносамент №XM250400034 від 06.04.2025; Накладна УМВС №31519192 від 10.06.2025;Автотранспортна накладна №EVA-220224-1 від 19.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506116 від 10.06.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250518665962 від 02.04.2025.

До митного контролю за МД №25UA209170053831U1 в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: Коносамент №HLSZOE25030231 від 06.04.2025; Накладна УМВС №31519392 від 15.06.2025; Автотранспортна накладна №00106 від 20.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №04032025/2 від 04.03.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №22 від 09.06.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250518660610 від 02.04.2025

Також в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю за МД №25UA209170054578U5 було подано: Коносамент №XM250400094 від 14.04.2025; Накладна УМВС № 31519646 від 19.06.2025; Автотранспортна накладна №KND25113 від 23.06.2025; Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2506220 від 19.06.2025; Митна декларація країни відправлення №021720250000089379 від 08.04.2025;

Отже, усі транспорті витрати, понесені позивачем, були включені до митної вартості та підтвердженні документально.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900391/2 від 24.06.2025:

Відповідач зазначає, що контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який має право його укладати.

Суд встановив, що позивач звернувся до контрагента «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» зовнішньоекономічного контракту від 02.06.2023 №KND230206. Листом від 26.12.2023 компанія «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» надала відповідь, що такою особою є Yang Ruijie. Даний лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Висновки відповідача про надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд висновує, що рішення від 20.06.2025 р. №UA209000/2025/900386/2; від 23.06.2025 №UA209000/2025/900388/2; від 24.06.2025 №UA209000/2025/900391/2 митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, суд висновує про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.06.2025 №UA209000/2025/900386/2; від 23.06.2025 №UA209000/2025/900388/2; від 24.06.2025 №UA209000/2025/900391/2.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні Договір №1-02/10/23 про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023, Додаткова угода №26 від 26.06.2025 до Договору №1-02/10/23, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 20 000 грн. 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 4617,30 грн., такий належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.06.2025 №UA209000/2025/900386/2; від 23.06.2025 №UA209000/2025/900388/2; від 24.06.2025 №UA209000/2025/900391/2.

3.Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) 4617 (чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн. 30 коп. судового збору.

4.Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444)5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна