Ухвала суду № 130041008, 02.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

02 вересня 2025 рокусправа № 380/15993/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.,

при секретарі - Матулкіній О.К.

за участі:

представника позивача Тарасович О.І.

представників відповідача- Кравчук О.А., Жбадинського В.О.

представника третьої особи- Бень Т.Т.

розглянувши в підготовчому засіданні в місті Львові клопотання про закриття провадження у справі за позовом Львівської міської ради до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», Державної авіаційної служби України про визнання протиправним та нечинним рішення,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Львівська міська рада (79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, ЄДРПОУ 04055896) з позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (81130, Львівська обл., с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, буд.1, ЄДРПОУ 04369682) в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 №1370 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін в генеральний план с.Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади»;

- суму сплаченого судового збору стягнути з Відповідача.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (79000, м. Львів, Аеропорт ЦА ЄДРПОУ 33073442) та Державну авіаційну службу України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ЄДРПОУ 37536026).

25 серпня 2025 представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір між Львівською міською радою та Сокільницькою сільською радою не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача подала до суду заперечення на клопотання, у якому просить відмовити у задоволенні клопотання, так як Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, і юридичною особою публічного права, наділеною відповідними повноваженнями та здатною виступати у правовідносинах, зокрема щодо представництва відповідної територіальної громади, захисту прав, свобод та інтересів її населення. Зазначає, що право органу місцевого самоврядування на оскарження рішення іншого органу місцевого самоврядування щодо затвердження містобудівної документації генерального плану населеного пункту, детального плану території чи внесення змін до них, закріплено у висновках Верховного Суду, зокрема у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 808/1638/18, постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 580/9644/21 та постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 580/6934/24.

У підготовчому засіданні представники відповідача підтримали клопотання про закриття провадження у справі, представники позивача та третьої особи заперечили щодо задоволення клопотання.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державної авіаційної служби України у підготовче засідання не з`явився, належно повідомлений про день та час розгляду справи.

Вирішуючи клопотання суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.(частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС:

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

2) публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

7) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, за загальним правилом суб`єкт владних повноважень не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

У справі, яка розглядається спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області рішення від 30.12.2024 року №1370 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади».

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

За приписами пункту 2 статті 1 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Статтею 16 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до положень статті 17 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у встановлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні генерального плану населеного пункту;

2) визначають у встановленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (для міст Києва та Севастополя, обласних центрів, міст обласного значення), щодо визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві медіа про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) організовують проведення громадського обговорення проекту генерального плану;

6) забезпечують попередній розгляд проекту генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня;

7) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад;

8) забезпечують розроблення проекту генерального плану населеного пункту з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України;

9) забезпечують здійснення стратегічної екологічної оцінки.

До складу генерального плану населеного пункту обов`язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Львівською міською радою до Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області.

Як зазначав вище суд, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Як свідчать матеріали справи, Львівська міська рада обґрунтувала свій позов тим, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки порушено порядок його прийняття та не враховано інтереси суміжної громади.

Оскільки право Львівської міської ради на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування рішення від 30.12.2024 №1370 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін в генеральний план с.Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади» не закріплене у жодному нормативно-правовому акті, суд дійшов висновку, що позивач у цій справі не має права на звернення до суду.

Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №826/6233/17, Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 807/426/18, від 24.09.2021 у справі №824/126/19-а.

Позивач у запереченні на клопотання зазначає постанови Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 6934/24, від 30 квітня 2025 року у справі №580/9644/21, від 10 листопада 2022 у справі №808/1638/18, однак суд такі не враховує, так як питання звернення до суду суб`єкта владних повноважень для вирішення публічно-правового спору у них не вирішувалось.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так як, Львівська міська рада не має права на звернення до адміністративного суду з таким позовом, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а провадження у справі слід закрити.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

Клопотання про закриття провадження у справі задоволити.

Закрити провадження у справі за позовом Львівської міської ради до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», Державної авіаційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяКухар Наталія Андріївна