Ухвала суду № 1299990, 02.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-24515/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Веріас”

на постанову Господарського суду міста Києва від 06.04.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. у справі № 25/46-А

за позовом Приватного підприємства “Веріас”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача Іщук Я. С., Люта С. В.,

відповідача Гавронська С. С., Ковпашко Т. С.,

встановив:

Приватним підприємством “Веріас”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 4219/1/1501/25281916/8248/10, № 4243/1/1501/25281916/8248/10, № 4244/1/1501/25281916/8248/10 від 05.09.2005р. та № 5119/1/1501/25281916/10046/10 від 30.09.2005р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. у справі № 25/46-А впозові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 1049/2302/0 від 01.08.2002р. закінчилась 13.09.2002р.; узгоджене податкове зобовязання по зазначеному податковому повідомленню-рішенню становить 23642 грн. 70 коп.; позивачем несвоєчасно були сплачені суми узгоджених податкових зобовязань по податку на прибуток; дати граничного терміну сплати узгоджених податкових зобовязань позивача наведені в акті від 20.07.2005р. № 447/1501.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 19 Конституції України, п. 1.3. ст. 1, пп. 15.2.1. п. 15.2. ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, наказів Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, від 21.06.2001р. № 253, від 16.09.2002р. № 429, від 11.06.2004р. № 326, від 18.07.2005р. № 276.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, узгоджене податкове зобовязання позивача по податку на прибуток, нараховане податковим повідомленням-рішенням № 1049/2302/0 від 01.08.2002р. на підставі акту перевірки № 450/2215/23-2 від 29.07.2002р. та згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2004р., постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2004р., постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2004р. у справі № 33/256 становить 23642 грн. 70 коп.

В результаті проведеної камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 15.09.2002р. по 21.11.2004р. відповідачем складено акт № 447/1501 від 20.07.2005р. про виявлення порушення позивачем строків сплати податкових зобовязань по податку на прибуток від 24 до 393 календарних днів.

На підставі вказаного акту та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 4219/1/1501/25281916/8248/10, № 4243/1/1501/25281916/8248/10 та № 4244/1/1501/25281916/8248/10 від 05.09.2005р. та від 30.09.2005р. № 5119/1/1501/25281916/10046/10 про зобовязання позивача сплатити штраф за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток в сумах, відповідно, 7436 грн. 41 коп., 595 грн. 96 коп., 138 грн. 64 коп. та 261 грн. 26 коп.

Відповідно до п. п. 1, 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. “а” пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно пп. 5.2.4. п. 5.2., пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону (станом на момент початку процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.08.2002р. № 1049/2302/0) процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем порушення судом (арбітражним судом) провадження у справі за позовом платника податків щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу; день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків.

Відповідно до пп. пп. 5.3.1., 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 цього Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом визначених законом граничних строків, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірах від 10 до 50 відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від кількості календарних днів такої затримки (пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону).

На підставі зазначених положень з посиланням на відповідні матеріали справи суди попередніх інстанцій вірно визначили розмір узгодженого податкового зобовязання згідно податкового повідомлення-рішення від 01.08.2002р. № 1049/2302/0, процедура адміністративного оскарження якого закінчилась 13.09.2002р., фактів несвоєчасної сплати позивачем узгоджених ним самостійно податкових зобовязань по податку на прибуток в податкових деклараціях, правильного розрахунку відповідачем дат граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з врахуванням часткової їх оплати позивачем.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Приватного підприємства “Веріас” без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 06.04.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. у справі № 25/46-А без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.