Ухвала суду № 1299966, 02.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2007 року № К-23154/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р.

у справі№ 14/154-2139 господарського суду Тернопільської області

за позовомСпільного малого підприємства «Партнер»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2005 р. Спільне мале підприємство «Партнер» звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.2005 р.) про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 6756/0001582304/0/2664/7/26-23 від 30.07.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб в розмірі 1701,41 грн.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 19.10.2005 р. у справі № 14/154-2139, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що обовязок орендаря зі сплати орендної плати за договором про оренду відповідно до Законів України «Про плату за землю» та «Про орендну плату» не відносяться до категорії податкового зобовязання. В компетенцію податкового органу не входить визначення сум орендної плати як податкового зобовязання платника податків, а орендна плата за землю не є податковим зобовязанням.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Тернопільська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, скаржник просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 19.10.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р. і відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СМП «Партнер» за період з 01.07.2002 р. по 31.03.2004 р., за результатами якої складено акт від 28.07.2004 р. № 26-23/14032417.

На підставі висновків акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 6756/0001582304/0/2664/7/26-23 від 30.07.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб в розмірі 1701,41 грн., оскільки останній в порушення ст. 19 Закону України «Про плату за землю» не сплатив орендну плату за землю по земельній ділянці по вул. Галицька, 39 в м. Тернополі за період з 27.12.2002 року по 31.05.2004 р.

27.12.2002 року Тернопільською міською радою прийнято рішення № 4/5/131, згідно з яким СМП «Партнер» надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку за адресою: м. Тернопіль,вул. Галицька, 39 площею 349,03 кв. м. для обслуговування приміщення площею 430,9 кв. м.

На виконання зазначеного рішення, 22.01.2003 р. позивачем та Тернопільською міською радою укладений договір, за умовами якого позивач прийняв в тимчасове спільне користування строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 349,03 кв. м. за вище вказаною адресою. За умовами договору орендна плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у розмірі 99,60 грн. з врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель, встановленого відповідно до чинного законодавства.

Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» викладено в новій редакції:«8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)». Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505, він набирає чинності з дня опублікування, тобто з 31.03.2005 р.

Проте, частиною 1 пункту 1 розділу ІІ даного Закону спеціально надано зворотну силу пункту 41 статті 45 розділу 1, який набирає чинності з 01.01.2005 року.

Таким чином, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) може вважатися податковим зобовязанням лише з 01.01.2005 р., а до цієї дати плата за землю не може вважатися обовязковим платежем та не може бути визнана податковим боргом.

Як встановлено судами, позивач не сплатив орендну плату за землю по земельній ділянці по вул. Галицька, 39 в м. Тернополі за період з 27.12.2002 року по 31.05.2004 р. в розмірі 1701,41 грн., тобто заборгованість утворена в 2002-2004 роках, в звязку з чим, немає підстав вважати її податковим зобовязанням та включати до податкового повідомлення-рішення.

До відносин між орендарями і орендаторами з приводу сплати орендної плати в 2002-2004 роках необхідно застосовувати норми Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161 та Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535 в редакції від 01.01.2005 р., а стягнення заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2002-2004 роки можливе в порядку, встановленому законодавством України, а саме: відповідно до ст. ст. 35, 36 Закону України «Про оренду землі» - спори, повязані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, а у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 14/154-2139 суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, а тому підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.