Рішення № 129995553, 04.09.2025, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/803/25

Провадження № 2/630/352/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нескоромної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/803/25 (провадження № 2/630/352/25) за позовною заявою, поданою Кузьменком Максимом Віталійовичем представником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 21.12.2024-100001023 від 21 грудня 2024 року у розмірі 30240 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат,

встановив:

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, 21 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 21.12.2024-100001023 . Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21 грудня 2024 року , строком на 140 днів.

Згідно п. 3.1. за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача5168-74XX-XXXX-0030.

Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця , а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 30240, 00грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн., по процентам в розмірі 12600,00 грн., комісії 1800,00 грн., неустойки 3840,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, представник позивача просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 27 червня 2025 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.

Представник позивача Кузьменко М.В. в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві вказував, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача в судове засідання.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 викликався шляхом направлення судової повістки за адресою його відомого місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, яка ним була отримана особисто. Поштовий конверт з судовою повісткою, потворно направленою на ім`я ОСОБА_1 повернуто без вручення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачу у належний спосіб була вручена судова повістка. Але відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі, відзив на позов ним не поданий.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Позивачем до позову долучено текст оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту, заявку кредитного договору № 21.12.2024-100001023 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.12.2024-100001023

Як вбачається з тексту оферти дата набрання чинності пропозицією (офертою) 21 грудня 2024 року. Підписання споживачем даної пропозиції передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту.

Згідно п.2.1 Оферти електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію».

На кожній сторінці договору мається надрукований напис про те, що ця сторінка частини кредитного договору підписується електронним підписом Позичальника одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е 997.

До договору (оферти, заявки) додано роздруківку іменовану як «інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 », яка має інформативний характер, щодо порядку укладення договору, шляхом внесення та підписання одноразовим ідентифікатором. У вказаному повідомленні міститься інформація про одноразовий ідентифікатор Е 997, порядок його надсилання та подальшого використання.

Разом з тим, з тексту вказаного повідомлення вбачається лише те, що ОСОБА_1 проінформовано про порядок використання одноразового ідентифікатора та зазначено ідентифікатор, який має бути надіслано на його номер, містить застереження та порядок дій в разі неотримання такого ідентифікатора.

Сам факт ознайомлення позичальника з правилами роботи з таким одноразовим ідентифікатором не свідчить, що він скористався.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16 грудня 2020 р. у справі №561/77/19).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про споживчий кредит підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові у справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року.

Разом з тим, ані оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту, ані матеріали справи не містять даних про надання Позикодавцем відповідачу одноразового ідентифікатору, за допомогою якого було підписано Договір позики. Тому не можливо встановити, яким чином позичальник підписав оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту, оскільки особистий підпис позичальника також відсутній.

Таким чином позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт укладання договору.

До позову не долучено довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а також не додано довідку про хронології дій відповідача, вчинених на укладення електронного договору, чи будь- який інший документ подібного змісту, складений у відповідності до ст.. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням положень ЗУ «Про електронну комерцію»

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи вищенаведений аналіз поданих позивачем доказів, приписів чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, які є обов`язковими до застосування, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами укладено кредитний договір та у сторін виникли зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу і на інші суттєві обставини.

Так позивачем на підтвердження факту перерахування коштів позичальнику надано довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» , яка містить інформацію про укладення між ним та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» договору на переказ коштів у відповідності до умов якого успішно перераховано кошти на платіжну картку з зазначенням номера кратки, дати проведення транзакції.

Суд критично ставиться до вказаної довідки, оскільки до позову не додано жодного платіжного документа про перерахування кредитних коштів на банківський чи інший рахунок відповідача

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості відповідача представник позивача склав розрахунки заборгованості, проте які данні використовувались при складенні даних розрахунків позивачем невідомо.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15-ц.

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2018 року в справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Процесуального обов`язку щодо подання усіх необхідних доказів разом з позовною заявою позивачем не дотримано.

Отже, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» вимог договору в частині надання позикодавцем кредиту позичальникові у розмірі 12000 грн., то відповідно і не доведено виникнення у відповідача обов`язку з повернення позики та сплати процентів.

Наданий представником позивача розрахунок не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також залишається невідомим, на підставі яких первинних документів цей розрахунок взагалі було здійснено.

Таким чином, надані позивачем довідка та розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим доказами виникнення та існування заборгованості, оскільки вони не є первинними документами.

До позовної заяви позивач не додав жодного іншого первинного бухгалтерського документа, у тому числі не надано підтверджуючих даних про те, що обумовлені Договором кредиту грошові суми були перераховані на користь відповідача.

Посилання позивача на здійснення відповідачем часткової оплати за договором жодним чином не підтверджено, тому не можна дійти висновку, що такими діями ОСОБА_1 фактично підтвердив наявність зобов`язання та передачу йому грошових коштів.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з заборгованості за Договором позики, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 88, 526, 530, 610, 611, 612, 625-627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 83, 263, 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором 21.12.2024-100001023 від 21 грудня 2024 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133а.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації : АДРЕСА_1

Суддя О. О. Малихін