Ухвала суду № 1299947, 01.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-22162/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        01 листопада 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,Шипуліної Т.М.,

при секретарі Міненко О.М.,

за участю:

представників позивача– Подреза О.О., Запорожца Д.Ю.,

представників відповідача– Шевченка О.А., Литвинової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постановугосподарського суду Херсонської області від 26 грудня 2005 року                     

та ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2006 року

у справі № 7/370-О-А-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

провизнання нечинним податкового повідомлення –рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2005 року ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення – рішення № 0004372301/0 від 21 червня 2005 року.

Заявою від 17 листопада 2005 року № 04/4074 позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним податкове повідомлення – рішення № 0004372301/0 від 21 червня 2005 року.

Постановою господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2005 року позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Херсоні № 0004372301/0 від 21 червня 2005 року про донарахування ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» основного зобов’язання по податку на прибуток в сумі 8498822, 71 грн. та 6817299, 78 грн. штрафної санкції з цього податку.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 1195/23-1/00131771 від 15 червня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» не віднесло до складу валового доходу суму вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді на загальну суму 34689490, 83 грн., у тому числі: І квартал 2004 року – 11791670, 88 грн., І півріччя 2004 року – 19415910, 00 грн., 9 місяців 2004 року – 23944274, 40 грн.

Перевіркою було встановлено, що ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» здійснює переробку та транспортування природного газу на підставі договорів №16/03-90 від 08 жовтня 2003 року та № 17/04-328 від 01 жовтня 2004 року, укладених з ДП «Газ-тепло».

Згідно умов зазначених договорів позивач взяв на себе зобов’язання переробити одержаний від замовника (ДП «Газ-Тепло») природний газ у теплову енергію відповідно до технологічних умов за завданням замовника та передати останньому вироблену теплову енергію. Замовник зобов’язався прийняти теплову енергію та оплатити виконану роботу. Природний газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція є власністю замовника. У зазначених договорах сторони розуміють під готовою продукцією теплову енергію, призначену для забезпечення та споживання відповідними категоріями споживачів, вироблену на технологічному обладнанні позивача.

В акті перевірки з посиланням на галузевий керівний документ «Витрати палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві на теплових електростанціях. Методика визначення. ГКД 34.09-100-2003» (затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 15 жовтня 2003 року № 580) зроблено висновок про те, що за результатами технологічного процесу комбінованого виробництва у ході переробки природного газу виробляється два види готової продукції: теплова та електрична енергія, однак зміст вищенаведених договорів не містить інформацію про виготовлення ще одного, поряд з тепловою енергією, виду готової продукції – електричної енергії, яка також є власністю ДП «Газ-тепло». Оскільки умовами договорів не передбачені передача власнику або проведення оплати за другий вид готової продукції – електричну енергію, слід вважати, що власник від одержання останньої відмовився без проведення будь-якої компенсації, що відповідає змісту статті 347 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів підпункту 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вартість безоплатно отриманої електричної енергії мала бути віднесеною до валових доходів підприємства. У бухгалтерському обліку ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» усі види витрат, що пов’язані з переробкою природного газу на давальницьких умовах у теплову і електричну енергії відображено на бухгалтерському рахунку 231 «Виробництво». У подальшому закриття рахунку 231 «Виробництво» (обороти по кредиту) здійснюється: частково у кореспонденції з рахунком 903 «Собівартість реалізованих послуг», на якому ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період послуг по переробці природного газу у теплову енергію; частково друга половина витрат відноситься на рахунок 261 «Готова продукція», як вартість фактично виробленої власної готової продукції – електроенергії, що є порушенням пункту рахунок «231». Класу 2 «Запаси» ст. 1 «Плану бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, оскільки за Кредитом рахунку 231 «Виробництво» у кореспонденції з рахунком 261 «Готова продукція» підлягає проведенню тільки вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом власної готової продукції.

З посиланням на те, що підприємство не здійснює діяльність по виробництву власної готової продукції, так як не має у власності сировини для цього виробничого процесу, а здійснює лише надання послуг по переробці природного газу на давальницьких умовах, в процесі яких виробляється два види готової продукції, що не є власністю підрядника – ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», в акті перевірки зроблено висновок про те, що підприємство необґрунтовано здійснює бухгалтерський напис: Д261 «Готова продукція» К231 «Виробництво» та здійснює оприбуткування електричної продукції як власної продукції.

Загальна кількість електроенергії, що була вироблена та залишена у розпорядженні позивача складає 237317000КВт.г.

При проведенні перевірки вартість отриманої електроенергії визначено виходячи з вартості подальшої реалізації позивачем електроенергії підприємству ДП «Енергоринок», а саме 0, 144 грн. (0, 149 грн.) за КВт/г.

Визначення вартості електроенергії, що залишилась у розпорядженні позивача наведено у додатку №9/1 до акту і здійснювалося також за ціною 0, 144 грн. (0, 149 грн.) за КВт/г, що в загальній сумі склало 34 689 490, 83 грн.

На суму вартості безоплатно отриманої енергії ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» було збільшено валовий доход і визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8 498822, 71 грн.

У зв’язку з донарахуванням податкового зобов’язання з податку на прибуток на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано 6817299, 78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

21 червня 2005 року ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення – рішення № 0004372301/0, яким ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» відповідно до підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 15316122, 49 грн., у тому числі 8498822, 71 грн. основного платежу та 6817299, 78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами апеляційного узгодження податкове повідомлення - рішення № 0004372301/0 від 21 червня 2005 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до умов договорів №16/03-90 від 08 жовтня 2003 року, № 17/04-328 від 01 жовтня 2004 року, додаткової угоди №1 від 08 жовтня 2003 року до договору №16/03-90 від 08 жовтня 2003 року та додаткової угоди № 4 від 10 січня 2004 року до договору №16/03-90 від 08 жовтня 2003 року між сторонами не існувала домовленість щодо того, що одержана в процесі переробки природного газу на теплову енергію електрична енергія є власністю замовника, а лише було обумовлено, що вироблення електричної енергії буде відбуватись лише за умови постачання додаткових обсягів природного газу на підставі договору та укладених до нього додаткових угод.

При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що виготовлена в процесі переробки природного газу електрична енергія не є безоплатно наданою продукцією в розмінні п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням того, що матеріалами справи не підтверджується факт відмови ДП «Газ-тепло» від права власності на електричну енергію, як це вимагає ст. 347 Цивільного кодексу України, а тому висновки акту перевірки про не віднесення до валового доходу вартості товарів безоплатно наданих позивачу протягом 2004 року в сумі 34689490, 83 грн. є безпідставними.

Крім того, суди в своїх рішеннях зазначили, що згідно бухгалтерського обліку позивача в дебеті рахунку № 321 «Виробництво» відображені всі витрати на виробництво енергії, понесені у зв’язку з виконанням укладених з ДП «Газ-тепло» договорів.

Обліковані протягом звітного періоду виробничі витрати розподіляються між електричною та тепловою енергією пропорційно витратам умовного палива за даними технологічного відділу і відображаються на субрахунку № 231. Теплова енергія вироблялась ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» з давальницького газу згідно з договорами на переробку і таким чином в собівартість теплової енергії включено всю вартість природного газу.

На субрахунку № 231 «Витрати на виробництво електричної енергії» накопичувались витрати, які понесло підприємство на виробництво електричної енергії, крім палива. В бухгалтерському обліку ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» вироблена електрична енергія відображена наступним чином: Дт261 «Готова продукція» Кт 231 «Виробництво електроенергії» Дт 901 «Собівартість реалізації» Кт 261 «Готова продукція».

ДП «Газ-Тепло» на умовах, передбачених в договорах, отримує від ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» повну компенсацію вартості з усього отриманого газу, яка враховується у вартості теплової енергії, переданої на комісію.

Відпуск електричної енергії ДП «Енергоринок» відображено у бухгалтерських проводках: Дт 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками» - Кт 701 «Доход від реалізації готової продукції»; Дт 701 – Кт 646 «Розрахунки з ПДВ», Дт 701 – Кт 791 «Результат операційної діяльності».

На підставі вищевикладеного, судами зроблено висновок про те, що в податковому обліку позивача відпущену електричну енергію віднесено до валових доходів.

Крім того, рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що визначення вартості безоплатно отриманої електроенергії було здійснено без врахування того, що відповідно до підпункту 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, оскільки ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» не є монополістом відносно електричної енергії.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 8498822, 71 грн. та про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 6817299, 78 грн. на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди попередній інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ДП «Газ-тепло», між сторонами була відсутня домовленість щодо того, що одержана в процесі переробки природного газу на теплову енергію електрична енергія є власністю ДП «Газ-тепло», а лише була передбачена умова щодо того, що вироблення електричної енергії для ДП «Газ-тепло» мало здійснюватись лише за умови постачання додаткового обсягу природного газу і на підставі укладення додаткових угод щодо цього предмету. При цьому суди попередній інстанцій вірно посилались на те, що відмова ДП «Газ-тепло» від права власності на електричну теплову енергію не була підтверджена з урахуванням вимог ст. 347 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Таким чином, судами було зроблено вірний висновок про те, що висновки акту перевірки № 1195/23-1/00131771 від 15 червня 2005 року відносно того, що виготовлена позивачем в процесі переробки природного газу електрична енергія не є безоплатно наданим товаром в розумінні п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) і відповідно до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону вартість цієї енергії має включатись до валового доходу позивача, є безпідставними.

Крім того, обґрунтованими визнаються висновки судів попередній інстанцій про те, що визначення вартості електричної енергії та донарахування у зв’язку з цим податкового зобов’язання було здійснено ДПІ у м. Херсоні без дотримання вимог підпункту 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), що також підтверджує неправомірність спірного податкового повідомлення – рішення.

Посилаючись на неправомірність донарахування основного платежу з податку на прибуток в розмірі 8498822, 71 грн., суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 6817299, 78 грн. на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2005 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                     Головуючий: _______ Л.І. Бившева

                                Судді:             _______ М.І. Костенко

                                                        _______ Н.Є. Маринчак

                                                        _______ Є.А. Усенко

                                                       _______  Т.М. Шипуліна