Рішення № 129971441, 03.09.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14919/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13.05.2025 надійшов позов приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000457 від 12.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, вказує, що ним виконані всі вимоги діючого законодавства України та надано необхідний перелік документів під час митного оформлення товару, однак, відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024 року із застосуванням резервного методу та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000457 від 12.11.2024 року. З метою випуску зазначеного вище товару у вільний обіг позивач здійснив митне оформлення даного товару в режимі «під гарантійне зобов`язання», здійснив коригування митної вартості товару згідно з рішенням відповідача, подав нову МД № 24UA500050012331U0 від 13.11.2024 року, сплатив всі митні платежі.

У позові вказано, що позивач не погоджується з прийнятими відповідачем рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів та складеними Картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, і вважає їх протиправними, з огляду на наступне.

Як стверджує позивач, ним надано достатні для митного оформлення імпортованого товару документи, відсутні обґрунтовані підстави ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та не могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Позивач не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч. 5 ст. 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Позивач вважає, що у спірних правовідносинах при митному оформлені у контролюючого органу були відсутні підстави для коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, на нашу думку, є протиправним та підлягає скасуванню.

19.05.2025 року ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.05.2025 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" не підлягає задоволенню.

Як вказано у відзиві, на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500050012153U3 від 08.11.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500050012153U3 від 08.11.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

На думку відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Також, у відзиві зазначено, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 24UA500050012331U0 від 13.11.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 388 688,96 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.05.2025 року від представника Одеської митниці до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить суд судовий розгляд справи № 420/14919/25 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.06.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

04.06.2025 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.06.2025 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/14919/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" (код ЄДОПОУ 00293462) зареєстровано як юридична особа 28.12.1995 року (Дата запису: 30.03.2005, Номер запису: 16031200000000121) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 23.13 Виробництво порожнистого скла (основний); 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 51.10 Пасажирський авіаційний транспорт; 77.35 Надання в оренду повітряних транспортних засобів.

15.08.2023 року між приватним акціонерним товариством «Рокитнівський скляний завод» (покупець) та компанією SIS Company SP. Z o.o., Польща (продавець), було укладено Контракт № 1595 від 15.08.2023 року відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує соду кальциновану (надалі Товар) в асортименті, кількостях, та по цінах, зазначених в Доповненнях, які з моменту їх підписання Сторонами стають невід`ємними частинами даного Контракту.

Згідно пункту 2.2. Контракту № 1595 вартість товару вказується в доповненнях, які з моменту їх підписання Сторонами стають невід`ємними частинами даного Контракту.

Пунктом 2.3. Контракту № 1595 визначено, що оплата за товар по даному Контракту здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.4. Контракту № 1595 умови оплати погоджуються Сторонами окремо і зазначаються у Доповненнях до даного Контракту.

Згідно пункту 3.1. Контракту № 1595 базисні умови поставок погоджуються Сторонами окремо і зазначаються Доповненнях до даного Контракту.

Згідно пункту 5.1. Контракту № 1595 якість товарів повинна відповідати параметрам вказані які Товарів, сертифікатах якості (відповідності), вимогам до Товарів, які вказані Доповненнях.

09.02.2024 року між приватним акціонерним товариством «Рокитнівський скляний завод» та компанією SIS Company SP. Z o.o., Польща, було укладено Додаткову угоду № 4 до Контракту № 1595 від 15.08.2023 року.

Згідно Додаткової угоди № 4 від 09.02.2024 року до Контракту № 1595 від 15.08.2023 року змінено пункт 2.5. Контракту та викладено в такій редакції: п. 2.5. Всі ціни та розрахунки по даному Контракту визначаються і здійснюються в євро (EUR) або доларах США (USD) про що вказується у Доповненнях до даного Контракту.

01.10.2024 року між приватним акціонерним товариством «Рокитнівський скляний завод» та компанією SIS Company SP. Z o.o., Польща, було укладено Доповнення № 23 від 01.10.2024 року до Контракту № 1595 від 15.08.2023 року на поставку Товару, а саме: карбонат динатрію (сода кальцинована, щільна, Na2CO3 min 99%).

Згідно Доповнення № 23 від 01.10.2024 року до Контракту № 1595 від 15.08.2023 року: Товар карбонат динатрію (сода кальцинована, щільна, Na2CO3 min 99%). Виробником Товару, який буде поставлятися згідно даного Доповнення є: 1) ETI SODA Uretim Pazarlama Nakliyat ve Elektrik Uretim Sanayi ve Ticaret A.S. Yesilagac Quarter. Guragac Kumeevler TronaTesisleri No:47/A 06730 Beypazari-AnkaraTurkey, або 2) KAZAN SODA Mulk Kume Evleri 1. Cadde No:122Yenikent Sincan-Ankara-Turkey. Обсяг поставки 700 тон. Поставка Товару здійснюється на СРТ згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року: Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року: - СРТ Порт Одеса, ДП «Одеський морський торговий порт», термінал ДП «УНСК», м. Одеса, вул. Кутузова, 21, або - СРТ Порт Ізмаїл, ДП «Ізмаїльський торговельний порт», Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, або - СРТ Порт Кілія, ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» вантажний термінал п/п «Кілія», Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, 4, або - СРТ Порт Чорноморськ, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, або - - СРТ Порт Орлівка, ТОВ «Річковий порт «Орлівка», Одеська обл., Ренійський район, с. Орлівка, Поромна дорога, 1. Термін поставки жовтень 2024 року листопад 2024 року. Ціна 365,15 дол. США/т. Загальна вартість 255 605,00 дол. США. Умови оплати 100% попередня оплата.

Компанією SIS Company SP. Z o.o., поставлено позивачу партію товару.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № 24UA500050012153U3 від 08.11.2024 року, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA500050012153U3 від 08.11.2024 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) №WD02024000002765 від 04.11.2024 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № FV-ZAL 106/2024 від 04.11.2024 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № WD02024000002765 від 04.11.2024 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) №FV-ZAL 106/2024 від 04.11.2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару плат. інст. №13 від 17.10.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1595 від 15.08.2023 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №23 від 01.10.2024 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 09.02.2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення №24160400EX00100316 від 22.10.2024 року.

Одеською митницею відповідно до частини 2,3 статті 53,54 МКУ зобов`язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформація біржових організацій про вартість товару , 8) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. 9) банківський платіжний документ, підтверджуючий попередню оплату до митного оформлення; 10) митну декларацію країни відправлення.

Листом ФОП ОСОБА_1 від 12.11.2024 № 12/11-24-01 повідомлено, що більше додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 12.11.2024 декларантом надано лист «Greenline chemicals ltd» № GB-2024-145-2 від 31.10.2024; надано лист Santander, Kopia zlecenia platniczego wychodzacego.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000259.

Так, у рішенні № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024 року відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2 контракту вартість пакування товару, маркування включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості пакування на 160 великих мішків до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у митній декларації країни відправлення від 22.10.2024 № 24160400EX00100316 в графі одержувач заявлена інша особа;

3) в коносаменті від 01.11.2024 № 6 зазначений відправник «WE IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI on behalf of GREENLINE CHEMICALS Ltd. Bulgaria», що не відповідає вказаному у митній декларації країни відправлення від 22.10.2024 №24160400EX00100316 ;

4) листи аркушів, окрім останнього, зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1595 від 15.08.2023 не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;

5) заявлена декларантом митна вартость товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, згідно пункту 2.2. Контракту № 1595 вартість товару вказується в доповненнях, які з моменту їх підписання Сторонами стають невід`ємними частинами даного Контракту.

Тобто, умовами контракту визначено, що вартість пакування включено до ціни товару.

Крім того, з поданих документів вбачається, що постачання товару здійснювалось за процедурою ZZ00.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «SIS Company SP. Z o.o.» не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 (справа №160/8775/18).

Отже, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

Щодо покликань відповідача на те, що у митній декларації країни відправлення від 22.10.2024 № 24160400EX00100316 в графі одержувач заявлена інша особа, то суд зазначає.

Як зазначено у позові у наданій копії МД країни відправлення вказані інші умови поставки, інший одержувач, вартість вантажу, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації та власне митним органом у надісланому повідомленні в рамках проведення процедури консультацій з декларантом та оскаржуваному рішенні «код 4100 - не прямий контракт». Між виробником (експортером товару) та ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» є компанії посередники. Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару одному посереднику, який в свою чергу, перепродав її іншому посереднику «SIS Company» Sp. z o.o. (Poland), що в свою чергу виступає постачальником поданого Позивачем до митного оформлення товару, в копії декларації країни відправлення наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки, рахунки-фактури, тощо, між виробником товару, вантажовідправником та посередником. Виробник товару KAZAN SODA, Mulk Kume Evleri 1. Cadde No: 122Yenikent SincanAnkara-Turkey; Вантажовідправник WE IC VE DIS TICARET A.S. PASALIMANI, CAD. NO:41, USKUDAR / ISTANBUL ON BEHALF OF GREENLINE CHEMICALS LTD., 2A Cont Androvanti Street, 2nd floor, 8000, Burgas, Bulgaria; Компанія-посередник GREENLINE CHEMICALS Ltd, 2A Cont Androvanti Street, 2nd floor, 8000, Burgas, Bulgaria.

В поданій при митному оформленні декларантом митній декларації № 24UA500050012153U3 від 08.11.2024 року, у відповідності до вимог МК України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та Постачальником товару «SIS Company» Sp. z o.o., (Poland).

Суд зазначає, що заповнення вищевказаної МД країни відправлення знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Крім цього, копія МД країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Отже, вищевказані доводи відповідача як підстава для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними.

Щодо покликань відповідача на недоліки коносаменту, то суд зазначає, що наданий разом із митною декларацією Коносамент № 6 від 01.11.2024 р. містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, складеним щодо поставки товару та не містить жодних розбіжностей, а саме у наданому до митного оформлення коносаменті відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості та пакування, а також печатка капітана судна.

Коносамент документ, що містить умови договору морського перевезення, видається перевізником вантажовідправнику в посвідчення прийняття вантажу до перевезення із зобов`язанням доставити вантаж у порт призначення і видати його законному власнику коносаменту.

Коносамент є товаророзпорядчим документом. Ця функція виражається у тому, що угоди купівлі-продажу товарів, а також інші операції з товарами здійснюються за допомогою коносамента без фізичної передачі самих товарів. Тобто коносамент, що представляє названі в ньому товари може бути куплений, проданий, переданий на певних умовах. Це можливо в силу того, що коносамент, будучи цінним папером, висловлює право власності на конкретний вказаний у коносаменті вантаж.

Як зазначено позивачем, вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації та власне митним органом у надісланому повідомленні в рамках проведення процедури консультацій з декларантом та оскаржуваному рішенні «код 4100 - не прямий контракт».

Між виробником (експортером товару) та ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» є компанія посередник «SIS Company» Sp. z o.o. (Poland), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару.

Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому Позивачу, в копії декларації країни відправлення наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки, тощо, між:

Отже, вищевказані доводи відповідача як підстава для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними.

Щодо покликань відповідача на те, що листи аркушів, окрім останнього, зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1595 від 15.08.2023 не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки, то суд зазначає.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 6 Закону України від 16.04.91 N 959- XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Згідно з частиною 3 статті 31 Закону України від 23.06.2005 N 2709-ІУ "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми рахунку-фактури (інвойсу).

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435- IV передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язку сторін за правочином по вчиненню дій щодо проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку.

Судом встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - Контракт № 1595 від 15.08.2023 року належним чином засвідчений підписами уповноважених осіб Продавця та Покупця, печатками Постачальника та Покупця на останньому аркуші договору, що не дає сумніву про дійсну наявність господарських правовідносин між контрагентами.

Зважаючи на вказане, суд погоджується з доводами позивача, що відсутність підписів уповноважених осіб Продавця та Покупця на кожному аркуші Контракту № 1595 від 15.08.2023 року не тягне за собою недійсності чи нікчемності такого договору.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 8858,33 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" судового збору у розмірі 8858,33 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000089/2 від 12.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000457 від 12.11.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" судовий збір у розмірі 8858,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" (вул. Патріотична, 18, смт. Рокитне, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34200, код ЄДОПОУ 00293462);

Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя О.А. Вовченко