Ухвала суду № 129897467, 02.09.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2981/25

2-п/583/24/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого-судді Плотникової Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши всудовому засіданнізаяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2025 р. представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Василець С.О. подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просить переглянути заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2025 р. по справі № 583/2981/25 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; скасувати заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2025 р. по справі № 583/2981/25 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Заяву мотивує тим, що заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2025 р. по справі №583/2981/25 (номер провадження 2/583/1141/25) було задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Про розгляд такої судової справи та прийняте рішення по ній відповідачеві стало відомо лише 11 серпня 2025р. з електронного сервісу державних послуг «Дія» після його надходження до нього заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2025р. по справі №583/2981/25. Про існування такої судової справи відповідачеві не було відомо, оскільки вона з 21 березня 2024р. і до цього часу вона зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа та проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою переселенця з електронного сервісу державних послуг «Дія» та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 березня 2024р. вих.№5926-5003178520. Фактичне проживання відповідача на час розгляду справи в м. Лебедині Сумської області та відсутність відомостей про перебування в провадженні Охтирського міськрайонного районного суду Сумської області справи за №583/2981/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і стали поважними причинами неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду, а також причинами неподання відзиву на позовну заяву. З заявленими позовними вимогами вони не згодні повністю, вважають, що доводи позивача, викладені в позовній заяві є необґрунтованими і тому в задоволені позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі з наступних причин:

- по-перше: відповідач вважає, що наданий позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доданий до позовної заяви договір №785116379 від 31 березня 2021р., начебто укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем є неукладеним (нікчемним). Позивач не надав доказів, які б підвереджували, що саме відповідач була зареєстрована особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що саме відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що саме відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу;

- по-друге: позивач на надав жодного з доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача;

- по-третє, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Аналіз норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Відповідно до п.1.2 Договору, строк дії договору починається з дати отримання позичальником та становить 30 днів. Згідно графіку розрахунків (додаток 1 до договору №785116379 від 31 березня 2021р.) та умов паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №785116379 від 31 березня 2021р. розмір відсотків, які має сплатити позичальник за період користування грошовими коштами становить 3960,00 грн. В той же час позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим відсотках у розмірі 21 090,25грн., що суперечить умовам договору №785116379 від 31 березня 2021р.;

- по-четверте: з розрахунку заборгованості, складеному Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором №785116379 від 31 березня 2021р. у розмірі 18 529,50грн, з яких: 8250,00грн. - тіло кредиту; 10279,50 грн - нараховані проценти. Так, згідно із пунктом 1.2. договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 30 квітня 2021р. Сторони погодили, що встановлений в п 1.2 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду (п. 1.3 Договору). Докази виконання відповідачем умов п. 1.3 кредитного договору щодо здійснення оплати відсотків із відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду у матеріалах справи відсутні, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним 30 днів і як наслідок позивачем проведено нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, що значно перевищує розмір, встановлений умовами кредитного договору;

- по-п`яте: відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що кредитний договір №785116379 начебто було укладено 31 березня 2021р. Натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018р., тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником (відповідачем по справі), відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. За таких обставин ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим Товариством на підставі договору факторингу 05 серпня 2023р. ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», так само як і позивачу, а саме ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу 04 червня 2025р. Тобто у позивача не виникло право вимоги до даного відповідача;

по-шосте: як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача проценти у розмірі 21 090,25 грн. Вважає, що умови кредитного договору №785116379 від 31 березня 2021р. щодо встановлення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 584%, 590% та 620% є і несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Відтак заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими і в їх задоволенні має бути відмовлено.

02.09.2025 р. від ТОВ «Юніт Капітал» надійшла заява , в якій просить заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення, заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2025 р. у справі №583/2981/25 за позовною заявою ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнння заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Василець С.О. в судовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Василець С.О., вивчивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Заочним рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2025 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором № 785116379 від 31 березня 2021 року в сумі 29340,25 грн. та 4422,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 33762,65 грн. (тридцять три тисячі сімсот шістдесят дві грн. 65 коп.).

Відповідно ч. 1ст. 288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, процесуальне законодавство закріплює юридичну сукупність, за наявності всіх елементів якої заочне рішення підлягає скасуванню.

Отже, суд має скасувати заочне рішення, якщо відповідач не з`явився в судове засідання, в якому було ухвалено рішення, і не повідомив про причини своєї неявки на нього, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з наведеною нормою скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці в судове засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, з огляду на наступне.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору та які вплинуть на зміст рішення по суті, як це передбаченост. 285 ЦПК України.

При розгляді справи судом було встановлено, що 31.03.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 785116379, за умовами якого товариство надає позичальникові кредит на суму 8250,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ». Кредит надається строком на 30 днів (а.с. 14-16).

Також встановлено, що кредитний договір № 785116379 від 31.03.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6МF72.

Позивачем до матеріалів позовної заяви було долучено Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, а також довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якої позичальник ОСОБА_1 31.03.2024 р. на номер телефону НОМЕР_2 отримано одноразовий ідентифікатор MNV6МF72 за допомогою якого позичальником підписано договір (а.с. 18-26)

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 31.03.2021 р. ОСОБА_1 для отримання кредиту в розмірі 8250,00 грн. за кредитним договором № 785116379 від 31.03.2021 р. зазначено номер картки 4731-21ХХ-ХХХХ-3481 (а.с. 17).

31.03.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_3 , номер якої надано йому позичальником та вказано у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 31.03.2021 р., кредитні кошти в сумі 8250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2021 р. та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 27, 29).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , 31.03.2021 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 8250,00 грн. Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 103-104).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 8250,00 грн.

Щодо переходу права вимоги, суд зазначає наступне.

28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнтом та ТОВ «Таліон плюс» як фактором укладено договір факторингу №28/1118-01, а 28.11.2019 р., 31.12.2020 р., 31.12.2021 р., 31.12.2022 р. та 31.12.2023 р. додаткові угоди до нього, на підставі яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 785116379, укладеним 31.03.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 18524,50 грн. (а.с. 36-50).

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу№ 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Згідно протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 р. та акту звірки від 31.12.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» останнім було сплачено суму фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги № 136 в розмірі 9400965,29 грн. (а.с. 51).

05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон плюс» як клієнтом та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі яких ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 785116379, укладеним 31.03.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 29340,25 грн. (реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р.) (а.с. 52-59).

Згідно протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р. між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та платіжної інструкції № 4586 від 31.08.2023 р. останнім було сплачено за відступлення прав вимоги 2470667,26 грн. (а.с. 60).

04.06.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як клієнтом та ТОВ «Юніт капітал» як фактором укладено договір факторингу № 04/16/25-Ю, за яким ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «Юніт капітал» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 785116379, укладеним 31.03.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 29340,25 грн. (а.с. 61-67).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» та платіжних інструкцій останнім було сплачено за відступлення прав вимоги 6810635,54 грн. (а.с. 68-72).

Таким чином, ТОВ «Юніт капітал» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 785116379 від 31.03.2021 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 785116379 заборгованість відповідача перед позивачем становить 29340,25 грн. та складається з: простроченого тіла в розмірі 8200,00 грн; прострочених відсотків у розмірі 21090,25 грн. (а.с. 73-75).

Правильність вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростована.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом, сторона відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів виконання відповідачем умов п. 1.3 кредитного договору щодо здійснення оплати відсотків із відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду у матеріалах справи відсутні, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним 30 днів і як наслідок позивачем проведено нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, що значно перевищує розмір, встановлений умовами кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048та частини першої ст.1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 ч.1ст. 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст. 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору № 785116379 від 31.03.2021 р. кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі Дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється від дати укладення договору по відношенню до дати надання надання кредиту.

Відповідно до п.1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовження дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 1.4 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 584,00 процентів річних, що становить 1,60 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним; 1.4.2 за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 590,38 процентів річних, що становить 1,62 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредтитодавець за своїм вибором може надати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 1.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до 4.2 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.3 та п. 1.7 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до 4.3 договору сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником неналежним чином виконувалися кредитні зобов`язання. При цьому, позичальник добровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання. Також боржник своїм підписом засвідчила, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника та відповідає вільному волевиявленню сторін (п. 5.10).

Згідно з ч.1-2ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1.ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

«проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1ст.1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Як зазначалося вище, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2ст. 625 ЦК України. Позивач у своїй позовній заяві посилався безпосередньо наст. 625 ЦК України.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно дост. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно дост. 625 ЦК України) у розмірі 21090,25 грн., так як останні нараховані згідно п.п. 1.4, 1.7 кредитного договору.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений з відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідно до положень частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованості за договором № 785116379 від 31 березня 2021 року в сумі 29340,25 грн. та 4422,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 33762,65 грн. (тридцять три тисячі сімсот шістдесят дві грн. 65 коп.).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при перегляді заочного рішення суд не має підстав брати до уваги доводи заявника щодо невірного застосування судом, який виніс дане заочне рішення, норм матеріального права, оскільки такі повноваження має суд апеляційної інстанції у разі звернення сторони з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.3ст.287 ЦПКУкраїни у результатірозгляду заявипро переглядзаочного рішеннясуд можесвоєю ухвалою: 1)залишити заявубез задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, доводи заявника не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне в задоволенні заяви відмовити.

Керуючись ст.ст.287,288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2025 р. по справі № 583/2981/25 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова