Постанова № 129886628, 02.09.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2101/25

Провадження № 3/366/1352/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2025 с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 (с-ща Іванків) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

І. Суть правопорушення, визнана суддею доведеною

29.06.2025, приблизно об 14 год. 43 хв., в с-щі Іванків по вул. Заводська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ з реєстраційним номером НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Освідування зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатору DRAGER ARAM-3591, тест № 785, результат позитивний 2, 16 %.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Рух справи

04.07.2025 справа надійшла до суду. Судове засідання, призначене на 17.07.2025, за клопотанням захисника, адвоката Чінгузова О.С. відкладено на іншу дату, а саме на 02.09.2025, для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

IІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі

ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Чінгузов О.С. у судове засідання не з`явились. Захисник подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

Разом з цим, під час провадження у справі захисник Чінгузов О.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Одночасно з клопотанням до суду надійшов протокол огляду електронних доказів у справі (захисник оглянув матеріал відеозапису та виклав зміст розмов працівників поліції з ОСОБА_1 на паперовий носій).

Клопотання про закриття провадження у справі зводиться до такого.

По-перше, у працівників поліції не було жодних правових підстав, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . При цьому, працівник поліції Слободян М.В., зупинивши ОСОБА_1 не назвав жодної причини зупинки, не назвав пункту згаданого закону, у зв`язку з цим, на переконання сторони захисту, водій не був зобов`язаний вчиняти жодних вимог працівників поліції, а всі отримані докази є неналежними та недопустимими. Така позиція сторони захисту сформована з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 та у постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 у справі № 718/1824/22.

По-друге, поліцейським порушено порядок і процедуру складення протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, поліцейський Слободян М.В. разом з іншим, невідомим поліцейським, порушили вимоги розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а саме протокол про адміністративне правопорушення та огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводив поліцейський Слободян М.В., тоді як в долучена до протоколу про адміністративне правопорушення роздруківка з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння підписана невідомою особою на прізвище ОСОБА_2 , який на думку захисту є імовірно поліцейським.

Крім цього, долучена роздруківка з результатами огляду на стан сп`яніння не містить номеру протоколу, до якого вона є додатком. Таким чином, оформленням матеріалів справи займались одночасно двоє поліцейських, що на думку сторони захисту є порушенням зазначеної Інструкції.

Разом з цим, до матеріалів справи не долучено свідоцтво про повірку приладу ДРАГЕР, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , а зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення відомості щодо такого приладу не дають можливості його ідентифікувати серед інших подібних приладів, тобто неможливо пересвідчитись у тому, що такий прилад відтворив дійсні результати огляду на стан алкогольного сп`яніння.

По-третє, до матеріалів справи не долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів як того вимагають нормативні документи, що регламентують діяльність органів Національної поліції, у тому числі в частині складання матеріалів справи про адміністративні правопорушення та проведення оглядів на стан сп`яніння.

Крім цього, у графі складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення «до протоколу додаються» не зазначено, що до нього додається роздруківка з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про її недопустимість як доказу в матеріалах справи.

Разом з цим, поліцейським ОСОБА_3 перед початком огляду на стан алкогольного сп`яніння не проінформував ОСОБА_1 про порядок проведення огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу, а саме не роз`яснив порядок застосування такого приладу, у тому числі право ОСОБА_1 вимагати надати йому для ознайомлення сертифікат повірки на прилад за допомогою якого проводилось освідування на стан алкогольного.

По-четверте, до матеріалів справи не долучено сертифікату про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, що свідчить про незаконність використання приладу працівниками поліції.

По-п`яте, долучені до матеріалів справи матеріали відеозапису не відображають у повній мірі обставин, які мали місце під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, про які більш детально у своїх поясненнях розповідає ОСОБА_1 (при цьому жодних пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні не надавав, так як в суд не з`явився і додатково їх у письмовому вигляді до суду не направляв).

Крім цього, в порушення вимог ст. 99 КАС України долучені до матеріалів справи на оптичному диску матеріали відеозапису не містять електронного цифрового підпису, що свідчить про їх недопустимість, про що Апеляційні адміністративні суди неодноразово зазначали у своїх постановах за результатами розгляду справ.

З огляду на викладені узагальнені обставини, захисник Чінгузов О.С. просив закрити провадження у справі.

Інших клопотань по суті справи ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Чінгузов О.С. до суду не подали, у зв`язку з чим суддею інші питання не вирішувались.

Сумнівів у безсторонності чи не об`єктивності судді сторона захисту не висловила, на залученні до участі у справі прокурора не наполягала, а тому, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.03.2023 у справі № 208/712/19 (з посиланнями на рішення ЄСПЛ у справах «Михайлова проти України» від 06.03.2018 та «Бантиш та інші проти України» від 06.10.2022), сторона обвинувачення (прокурор) до участі у судовому розгляді справи не залучалась.

ІV. Оцінка судді

На розгляд судді передано справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинення якого проявилось в порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР України, а саме керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

4.1. Релевантні джерела права

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідност. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 у справі №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього Рішення, Конституційний Суд України зазначає, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21.02.1984, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення з урахуванням, зокрема, розміру та характеру стягнень, для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Таким чином, розглядаючи справупро притягненняособи доадміністративної відповідальностіза ст.130КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суддя має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція цієї статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначенийч.2ст. 53 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020 (касаційне провадження № 51-36км21) «відповіднодо усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство»

У постанові ККС ВС від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17 (провадження № 51-2568км19) зроблено висновок, за яким стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Велика Палата Верховного Суду у п. 75 постанови від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23 виклала правовий висновок, який зводиться до того, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогамст.256 КУпАП.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000).

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Питання, зв`язані з проведення з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103).

4.2. Дослідженні докази та встановлені обставини справи

В обґрунтування вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 чт. 130 КУпАП, яке проявилось у формі порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України до матеріалів справи долучено:

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 376166 від 29.06.2025;

Роздруківку з приладу DRAGER ALCOTEST 6810, прилад № ARAM 3591, тест № 785, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який склав 2,16 % (проміле) проведений 29.06.2025 в с-щі Іванків по вул. Заводська інспектором ОСОБА_2 з підписом останнього та ОСОБА_1 ;

Оптичний диск з матеріалами відеозапису (містить один фрагмент) та супровідними до нього документами (рапортом Інспектора ОСОБА_4 від 30.06.2025; дорученням заступника начальника ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 30.06.2025 про видачу із серверу відділення поліції відеозапису для його долучення як доказу у справі; супровідним листом до суду)

Як вбачається з фрагменту відеозапису на оптичному диску, він має загальну тривалість 42 хв. 52 сек. та відображає зафіксовану на нагрудну камеру поліцейського обстановку, яка має місце 29.06.2025 в період з 14 год. 39 хв. по 15 год. 22 хв.

Відеозапис розпочинається з того, що службовий автомобіль поліції розпочинає рух за автомобілем марки ВАЗ червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 та працівники поліції зупиняють цей автомобіль шляхом подання спеціального звукового сигнали про зупинку (сирени).

Працівник поліції підходить до водія, яким є ОСОБА_1 (що встановлено під час перевірки документів) та роз`яснює, що зупинка здійснена внаслідок наявності на автомобілі ознак ДТП. Після цього поліцейський оголошує про фіксацію спілкування у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію».

В ході перевірки документів працівник поліції висловлює пропозицію водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, мотивуючи це наявність із салону автомобіля запаху алкоголю. Поліцейський пропонує провести огляд: на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погоджується на проведення такого огляду на місці зупинки.

На відеозаписі суддею встановлено, що екіпаж поліції складають два працівники чоловічої статі.

Працівник поліції, який висловив пропозицію пройти огляд на стан приносить прилад з маркуванням Drager, вмикає його, виконує контрольний забір повітря, отримує результат про відсутність алкоголю в приладі, переводить прилад в режим «Готов» та пропонує ОСОБА_1 здійснити продуття. ОСОБА_1 видуває повітря в прилад, який робить характерний звук, після чого прилад проводить аналіз наявності/відсутності алкоголю у видихуваному повітрі. Під час аналізу ОСОБА_1 говорить поліцейському, який тримає прилад в руках про те, що він вживав алкоголь. За результатами проведення огляду прилад показує результат «2,16» проміле алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі. Працівник поліції оголошує водію, що той перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_1 не висловлюючи незгоди з результатами проведеного огляду запитує про те, чи не заберуть від нього «права». Поліцейський наголошує на тому, що ОСОБА_1 буде відсторонений від керування транспортним засобом.

В подальшому, на відеозаписі вбачається, як інший працівник поліції зі складу екіпажу здійснює роздруківку результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. Одночасно з цим, перший поліцейський витребовує від ОСОБА_1 документи для складання матеріалів справи.

Подальший фрагмент відеозапису містить спілкування поліцейських з ОСОБА_1 на різні, не пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення та процедури огляду на стан сп`яніння теми, чутно розмови працівників поліції стосовно викладу змісту матеріалів справи. Після цього працівник поліції ознайомлює ОСОБА_1 зі складеними документами.

4.3. Висновок судді за встановленими обставинами справи

Під час дослідження матеріалів справи суддею не встановлено істотних порушень законодавства, які б стали підставою для визнання зібраних доказів недопустимими та/або мали б наслідком закриття провадження у справі.

Таким чином, розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивному дослідженнівсіх обставинсправи вїх сукупності,керуючись закономі правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема,в йогодіях наявнепорушення п.2.9«а» ПДРУкраїни,відповідно доякого водієвізабороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Його провина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 376166 від 29.06.2025;

- роздруківкою приладу DRAGER ALCOTEST 6810, прилад № ARAM 3591, тест № 785, результат 2,16 % (проміле) від 29.06.2025;

- долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами на оптичному диску.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність.

4.4. Підстави відхилення доводів сторони захисту

4.4.1 щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу

Ці доводи суддя вважає безпідставними, оскільки неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

У постановах Харківського апеляційного суду від 01.11.2023 у справі № 953/7013/22, від 14.08.2024 у справі № 643/5827/24, від 10.07.2024 у справі № 638/17211/23, Закарпатського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі № 297/3000/23, Сумського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі № 583/3020/23 та низці інших зазначено, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння.

Щодо посилань захисника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 суддя зазначає, що відсутні підстави для застосування цих висновків, оскільки ця справа розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП. У цій же справі предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки.

У цьому випадку релевантною є правова позиція ККС ВС, викладена у постанові від 20.10.2020 у справі № 444/2115/17, згідно з якою «Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав».

4.4.2 щодо порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, процедури огляду на стан сп`яніння та роздруківки з приладу газоаналізатору

Ці доводи суддя відхиляє з огляду на таке.

Захисник стверджує, що одночасна діяльність двох працівників поліції під час складання матеріалів справи є неправомірною та не відповідає положенням ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.

По-перше, а ні зазначеною Інструкцією, а ні положеннями ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/375, а ні Порядком № 1103 не встановлено заборон чи обмежень щодо кількості працівників поліції, які збирають матеріали справи про адміністративне правопорушення, які є (будуть) додатком до того чи іншого протоколу.

По-друге, посилання захисника на розділ ІІІ згаданої Інструкції є безпідставним, оскільки цей розділ регламентує порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких відноситься до компетенції органів Національної поліції. Предметом розгляду цієї справи є правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке не відноситься до компетенції органів Національної поліції, а розглядається суддями судів відповідно до положень ст. 221 КУпАП.

Щодо розбіжностей в роздруківці в частині особи, яка фактично провела огляд на стан сп`яніння та особи, яка її підписала, то суддя зазначає, що дійсно такі розбіжності мають місце. Зокрема, як вбачається на відеозаписі, працівників поліції було двоє і саме той працівник ( ОСОБА_4 ), який спілкувався з водієм (який в подальшому і складав сам протокол) проводив огляд на стан сп`яніння, однак роздруківку підписав інший працівник складу екіпажу, ОСОБА_2 .

Однак, допущені розбіжності не є підставою для визнання результатів огляду недопустимими з таких підстав.

Положення ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 пов`язують уповноважену посадову особу, яка має право проводити огляд на стан сп`яніння водії транспортних засобів на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів безпосередньо з особою працівника органу Національної поліції. При цьому, до такого працівника не висуваються окремі вимоги щодо наявності у нього методичної підготовки до проведення оглядів, наявності атестацій, документів про закінчення відповідних курсів тощо, а лише зазначається, що огляд на стан сп`яніння має проводитись у відповідності до зазначених нормативно-правових актів.

Як видно з відеозапису, працівників поліції на місці події було двоє.

Доводи захисника про те, що інший чоловік, одягнений у форму працівника поліції лише імовірно є таким працівником є лише припущеннями, що не підтверджуються жодними доказами. Захисник, вважаючи те, що інший чоловік не є дійсним працівником поліції, хоча і перебуває в складі екіпажу поліції з іншим поліцейським, до повноважень якого у сторони захисту немає сумнівів, не був позбавлений можливості як самостійно (шляхом надсилання адвокатського запиту в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), так і шляхом звернення з клопотанням до судді витребувати з ВП № 1 Вишгородського РУП інформацію про склад, спеціальні звання, прізвище, ім`я, по-батькові поліцейських, які несли службу в складі екіпажу поліції та 29.06.2025 здійснили зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Таким чином, хоча фактично огляд проведений працівником поліції ОСОБА_4 , а результати підписані поліцейським ОСОБА_2 , який перебував в одному екіпажі зі ОСОБА_4 , огляд на стан алкогольного сп`яніння та його результати не можна вважати такими, що проведені та отримані неуповноваженою посадовою особою, оскільки як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2 є працівниками поліції, що стороною захисту не спростовано належними доказами.

При цьому, підписанні іншим поліцейським документу (роздруківки) з результатами огляду на стан сп`яніння жодним чином не спростовують дійсних результатів огляду.

Тому, наявність таких розбіжностей не є істотним порушенням, яке має наслідком визнання результатів огляду недійсними.

Щодо доводів про відсутність у роздруківці номеру протоколу, до якого вона є додатком, то слід зауважити, що як вбачається з матеріалів відеозапису та відомостей з роздруківки, відображені в них дата, час, місце проведення огляду та дані особи, яка була піддана огляду ( ОСОБА_1 ) і результати огляду є ідентичними, що свідчить про належність наявної у справі роздруківки безпосередньо до результатів огляду ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а відтак і про достовірність відображених в ній відомостей щодо особи водія ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, відсутність у роздруківці номеру протоколу, до якого вона додається не свідчить про її неналежність чи недопустимість як доказу у справі.

Щодо доводів про відсутність в матеріалах справи свідоцтва про повірку на прилад Drager, яким проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, то положення ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 зобов`язують працівників поліції використовувати прилади законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність та є сертифікованими. Положення наведених нормативно-правових актів не вимагають від працівників поліції долучати до протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП документи на прилад, яким проводився огляд на стан сп`яніння.

Не вимагають долучення до матеріалів справи таких документів і положення розділів ІІ, Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.

Крім цього, всупереч доводам захисника про неможливість ідентифікації приладу, яким проведено огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, з роздруківки з приладу вбачається назва такого приладу (DRAGER ALCOTEST 6810), його номер ARBL-3591, номер його принтера (ARBL-5024), останню дату калібрування (25.02.2025).

Доводи захисника про те, що прилад, за допомогою якого проведено огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 не мав повірки чи сертифікації, що ґрунтуються на відсутності в матеріалах справи відповідних документів суддя відхиляє як з підстав того, що у працівників поліції не має обов`язку долучати до матеріалів справи відповідні документи, так і з підстав того, що захисник як самостійно (шляхом надсилання адвокатського запиту в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), так і шляхом звернення з клопотанням до судді міг витребувати з ВП № 1 Вишгородського РУП документи про повірку приладу. За відсутності вчинення таких дій зазначені захисником доводи є безпідставними.

При цьому, суддя наголошує на тому, що як вбачається з п. 4.1 Інструкції з експлуатації приладу DRAGER ALCOTEST 6810, яка є загальнодоступною в мережі Інтернет (зокрема, за посиланням: https://www.draeger.com/Content/Documents/Content/IfU-Alcotest-6810-9033187.pdf), у разі невірно встановленої на приладі дати чи перевищення терміну роботи аналізатора без коригування показників під час увімкнення приладу останній на дисплеї відображає помилку у форматі «Потрібно сер. Обслуговування, калібровка» (в оригіналі рос. мовою).

При цьому, за положеннями п. 3.2 тієї ж Інструкції, термін коригування показань аналізатора становить не рідше 1 разу на 12 місяців, а повірка 1 раз на рік.

З роздруківки приладу вбачається, що останнє калібрування мало місце 25.02.2025, тобто в межах зазначених строків, при цьому з відеозапису не вбачається, що прилад під час його увімкнення відобразив помилку у форматі «Потрібно сер. Обслуговування, калібровка».

З огляду на викладене, доводи про недопустимість, неналежність чи недостовірність результатів огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 суддя відхиляє.

Також суддя відхиляє доводи захисника про недопустимість долученої до справи роздруківки з підстав відсутності у графі протоколу про адміністративне правопорушення «до протоколу додаються» запису про її долучення як доказу.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).

Метою цієї норми є ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з переліком доказів, які будуть використовуватись як доказ її винуватості у тому чи іншому правопорушенні.

При цьому, одночасно із зазначенням переліку доказів, які є додатками до протоколу, в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності існує право безпосередньо знайомитись з матеріалами справи як особисто (ст. 268 КУпАП), так і через свого захисника (ст. 271 КУпАП).

Відтак, складовими реалізації права особи на захист окрім зазначення переліку доказів, які є додатком до протоколу є реалізація особою права на ознайомлення з матеріалами справи.

Співставляючи обов`язок посадової особи, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення зазначати у графі «до протоколу додається» перелік додатків до протоколу разом з правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знайомитись з матеріалами справи, істотнішим є зазначене право, оскільки сама по собі обізнаність із самим лише переліком доказів, без ознайомлення з їх змістом не реалізує в належній та достатній мірі можливість особи здійснювати свій захист під час розгляду справи компетентним органом (у цьому випадку суддею суду).

Як вбачається з матеріалів відеозапису та долученої до справи роздруківки з приладу Drager Alcotest 6810, ОСОБА_1 був ознайомлений як про результати огляду на стан сп`яніння, так і поставив свій підпис у роздруківці, відтак усвідомлював, що документ, який підписує він та посадова особа буде використовуватись як доказ у справі про адміністративне правопорушення. Про обов`язковість долучення до протоколу такої роздруківки зазначено в п. 10 розділу ІІ Інструкції № 1452/735.

Таким чином, в цій ситуації перевалює усвідомленість особи про наявність складеного документу за результатами проведення огляду на стан сп`яніння на відміну від його відсутності як доказу в переліку документів, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім цього, визначаючи критерії, за якими той чи інший доказ може бути визнаний недопустимим, суддя враховує зазначену вище в цій постанові (п. 4.1 релевантні джерела права, щодо можливості застосування аналогії закону з КПК України) правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020 (касаційне провадження № 51-36км21), та вважає за необхідне врахувати висновки ККС ВС, викладені у постановах від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к та від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, які містять критерії щодо можливості визнання доказів недопустимими.

Зокрема, у постанові ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к зазначено, що при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

У постанові ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18 зазначено, що існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду).

Вирішуючи питання про те, чи мало не зазначення у графі «до протоколу додаються» незворотним наслідком для ОСОБА_1 порушення його права, у тому числі права на захист, суддя зазначає, що останній, як вже зазначалось, був обізнаний про наявність роздруківки з приладу Drager Alcotest 6810, в якій зазначалось про результати його огляду на стан сп`яніння та в якій він поставив свій підпис.

При цьому, під час судового провадження у справі, ОСОБА_1 реалізував своє право мати захисника та через нього реалізував право на ознайомлення з матеріалами справи в сукупності, і, відповідно, реалізував своє право подати клопотання про закриття провадження у справі.

Таким чином, за описаних обставин відсутність у графі «до протоколу додаються» відмітки про долучення до протоколу про адміністративне правопорушення роздруківки з приладу Drager Alcotest 6810 не є істотним порушенням, яке б мало насідком визнання такої роздруківки недопустимим доказом, у зв`язку з чим суддя такі доводи відхиляє.

Слід додатково звернути увагу, що подібне за змістом питання було предметом розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, за наслідками чого апеляційний суд наголосив, що не зазначення повного переліку доказів, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення не впливає на правильність встановлених судом фактичних обставин адміністративного правопорушення (постанова Київського апеляційного суду від 29.07.2024 у справі № 366/1729/24).

Щодо доводів в частині порушення працівником поліції процедури огляду на стан сп`яніння через не інформування ОСОБА_1 про порядок проведення огляду, то суддя такі доводи відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів відеозапису, хоча працівник поліції детально не проінформував ОСОБА_1 про порядок проведення огляду, однак під час його проведення не допустив порушень, які б мали наслідком визнання результатів огляду на стан сп`яніння недійними.

ОСОБА_1 , будучи ознайомлений з результатами огляду на стан сп`яніння не лише не заперечив проти їх достовірності, а й підтвердив факт вживання ним алкоголю напередодні. Він не був позбавлений можливості висловити заперечення з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, що було б підставою для проведення з ним огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я у відповідності до положень ст. 266 КУпАП.

При цьому, захисник у своєму клопотанні не зазначив, як саме на його думку і про що працівник поліції мав проінформувати ОСОБА_1 і як відсутність такого інформування вплинула на його права та обов`язки, тобто у чому саме проявляється фундаментальність порушення у відсутності такого інформування.

4.4.3 щодо відсутності акту огляду на стан алкогольного сп`яніння

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно достатті 254КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються, крім інших, акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння.

Згідно з п. 10 розділу Інструкції № 1395 результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З приводу доводів захисника Чінгузова О.С. про відсутність в матеріалах справи акту огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, то такий акт дійсно в матеріалах справи відсутній.

Проте, ця обставина не свідчить про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки останній не заперечував того факту, що огляд на стан сп`яніння дійсно проводився, а результати огляду зафіксовані у наявній у справі роздруківці приладу «Drager ALCOTEST 6810, прилад №ARАM 3591», з використанням якого проводився огляд, і який особисто підписав ОСОБА_1 та працівник поліції.

Слід відзначити, що до аналогічних висновків в аналогічній за змістом справі прийшов Київський апеляційний суд у постанові від 29.07.2024 у справі № 366/1729/24.

4.4.4 щодо доводів про відсутність в матеріалах справи сертифікату про повірку приладу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння, то суддя такі доводи відхиляє з підстав, викладених в п. 4.4.2 цієї постанови.

4.4.5 щодо відсутності на наданих матеріалах відеозапису електронного цифрового підпису, то суддя такі доводи відхиляє, оскільки положення КУпАП не містять імперативних вимог щодо накладення на матеріали відеозапису, які є доказами у справі про адміністративне правопорушення електронного цифрового підпису. Посилання захисника на положення КАС України є безпідставними, оскільки в цій справі судочинство проводиться за правилами КУпАП, а не КАС України.

З огляду на викладене, зазначені у клопотанні захисника Чінгузова О.С. доводи як на підставу для закриття провадження у справі не знайшли свого підтвердження, а наявні в матеріалах справи певні розбіжності не мають такого істотного значення, які б вимагали визнати той чи інший доказ недопустимим.

Щодо наявності певних неістотних розбіжностей в долучених до справи доказах та незначних (нефундаментальних) недоліків, суддя зазначає таке.

За умов очевидності дослідженої сукупної доказової бази, процесуальної поведінки винуватої особи, урахування суддею певних незначних недоліків протоколів, які за своєю правовою природою є способом процесуальної фіксації певного факту, обставини якого встановлюються та доповнюються іншими доказами, є правовим пуризмом на шкоду інтересам правопорядку та правосуддя.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом. Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них. Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є і протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду.

Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого. Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

4.5. Накладення адміністративного стягнення та стягнення судового збору

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на встановлені обставини справи, а також на вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи, що санкція цього правопорушення є безальтернативною в частині накладення адміністративного стягнення, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням правакерування транспортнимизасобами за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, її виховання у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 40-1, 130, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

(реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовийзбір врозмірі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

реквізити дляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У відповідності до ч. 1 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі її оскарження не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ,що підтверджуєсплату штрафу,або йогокопія непізніше трьохробочих днівпісля закінченнязазначеного строкумає бутинадісланий доІванківського районногосуду Київськоїобласті.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, ця постанова буде направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна, де з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.

Строк пред`явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.

Повний текст постанови складено та підписано 02.09.2025

Суддя Н.П. Слободян